Стрітення Господнє

Стрітення Господнє

Це велике свято Православної церкви, встановлене на згадку про одну з ключових подій в історії взаємин Бога й людини. У зустрічі в Єрусалимському храмі праведного Симеона і Богонемовляти Церква вбачає зустріч двох Завітів: на зміну Старому Завіту, який персоніфікує старець Симеон, приходить Завіт Новий, що дасть людям втілений Месія-Христос.
Стрітення Господнє відзначається 15 лютого.

Коли новонародженому Ісусу Христу виповнилося сорок днів, Пресвята Діва Марія та Її Обручник – святий Іосиф – принесли Богонемовля до Єрусалимського храму. Так вимагав закон Мойсея: кожного первістка-хлопчика посвячували Богові. Це було подякою за порятунок ізраїльських первістків від загибелі в ніч виходу вибраного народу з Єгипту.
У той час, коли святе сімейство прийшло до храму, туди ж навідався праведний старець Симеон Богоприємець. Йому було Господнє одкровення, що він не помре, допоки не побачить Спасителя. Симеон взяв Ісуса на руки, воздав хвалу Богу й промовив: “Зараз відпускаєш ти раба Свого, Господи, як Ти і обіцяв, з радісним духом. Ось, очі мої побачили Спасителя, якого Ти поставив перед лицем всіх племен земних. Це Світло для освічення язичників, це – Слава для народу Твого Ізраїля” (Лк. 2:29-32).
У церковному переданні сказано, що Симеон жив 300 років і помер наступного дня після того, як побачив Дитятко Ісуса в єрусалимській святині.
Там же, у храмі, була й Анна Пророчиця, удова вісімдесяти чотирьох років, що служила Богові вдень і вночі постами й молитвами. Вона також славила Спасителя та говорила про Нього всім, хто чекав визволення Єрусалима.
Церква співає з нагоди свята: «Древнього днями, Який дав у давнину Закон на Синаї Мойсею, нині бачимо як Дитину…». Той Самий Бог, Який говорив на горі Синай із Мойсеєм та встановив іудейський Закон, тепер приноситься в храм як дитина, виконуючи цей же Закон. У словах піснеспіву втілюється церковне віровчення про те, що за всіх часів Бог спілкувався з людством в особі Сина. «Древній днями», тобто старець, у вигляді якого Бог являвся деяким пророкам до втілення Христа, – це той Самий Син Божий.
«Радуйся, благодатна Богородице Діво, бо з тебе засяяло Сонце правди – Христос Бог наш, що просвічує тих, що в темряві, – співається у тропарі свята. – Веселися й ти, старче праведний, ти прийняв в обійми визволителя душ наших, що дарує нам воскресіння».
Цього дня в церквах святять воду й свічки. Стрітенська свічка вважається символом просвіченості людського серця Духом Святим.
* * *
У нашому народі свято Стрітення Господнього отримало кілька назв: «Стрічання», «Громиця», «Зимобор». У давнину люди вірили, що стрітенські «громичні» свічки охороняють оселю від удару блискавки. Тому їх запалювали і ставили перед образами під час грози.
Колись чумака, який вирушав у дорогу, господар наділяв хлібом-сіллю і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тобі поможи!». А коли син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і промовляв: «Боже тебе збережи!».

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Добавить комментарий