ЦЕ СВЯТО належить до дванадцяти головних після Великодня у церковному році. Відзначається 15 лютого й символізує зустріч Бога й людини, Старого й Нового Завітів.
ШАНУЮЧИ закон Мойсея про посвячення синів-первістків Богові, Пресвята Діва Марія та Йосиф Обручник на сороковий день після народження Христа принесли Його з Віфлеєма до Єрусалимського храму. Для традиційної жертви вони взяли з собою щонайскромніше підношення – двох голубенят.
Саме в час приходу святого сімейства до храму туди навідався праведний старець Симеон, один із перекладачів Святого Письма з єврейської на грецьку мову. За переказами, він якось засумнівався в словах книги пророка Ісаї, що Спаситель народиться від Діви. І тоді явився йому Ангел і сказав, що він не помре, поки на свої очі не побачить здійснення пророцтва.
Симеон чекав довго. Старець прожив близько 300 років. І ось, з натхнення Духа Святого, поспішив до Єрусалимського храму. Коли Пречиста Марія з Йосифом принесли маленького Ісуса, старець узяв Його на руки і, славлячи Бога, сказав: “Зараз відпускаєш ти раба Свого, Господи, як Ти і обіцяв, з радісним духом. Ось очі мої побачили Спасителя, якого Ти поставив перед лицем всіх племен земних. Це Світло для освічення язичників, це – слава для народу Твого Ізраїля” (Лк. 2:29-32).
Тут же, у храмі, була благочестива Анна Пророчиця, яка служила Богу постом і молитвою довгі роки свого вдівства. І вона також впізнала Спасителя і, підійшовши, славила Господа.
Богослови тлумачать зустріч Немовляти Христа із Симеоном як зустріч Старого і Нового Завітів, зустріч даного єврейському народу Закону Божого і найвищого закону Божественної любові, принесеного у світ Ісусом Христом.
У свято Стрітення Господнього в храмах освячується не тільки вода, а й свічки. Традиція ця походить зі стародавнього звичаю влаштовувати в день Стрітення хід містом із запаленими світильниками (на зразок хресного ходу).
У нашому народі посвячені на Стрітення свічки звалися “громичними”, бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб уберегти оселю від удару блискавки. Від “громичної” свічки і саме свято, крім “Стрітення” або “Стрічання”, називалося колись “Громиця”.
* * *
Стрітенською водою було заведено кропити чумаків, які вирушали в далеку дорогу. До цього ж обряду вдавалися батьки, виряджаючи синів на війну. Молилися при цьому за їхнє щасливе повернення.