Інформаційний кур’єр

Світла, сонячна енергетика книги

Нещодавно з друку вийшла чергова книга заслуженого працівника культури України Василя Амвросійовича Пилипенка «Людина та її загадкова спроможність» (Полтава: ТОВ «АСМІ», 2019). Книга невелика за обсягом, ошатно оформлена, інформативна і дуже актуальна за своїм змістом. Сама назва вже спрямовує читача до роздумів – до книги увійшло кілька нарисів про людей непростої долі, переважно тих, кого сьогодні називають людьми з обмеженими фізичними можливостями; «людей мужніх, вольових, не в міру терплячих та й ще з почуттям гумору». Серед героїв нарисів значаться люди заслужені і рядові, майже усі вони в свій час пересікалися з автором і тому залишили помітний слід у його пам’яті.

До розмови за цією тематикою Василь Пилипенко прийшов невипадково: два роки тому внаслідок загострення хвороби він змушений був погодитися на складну операцію – відтак і сам став людиною з обмеженими фізичними можливостями. Як зазначає автор, він переніс два інсульти, дві операції на лівій нозі, розтин грудної клітки і шунтування серця, ампутацію правої ноги. Тож як ніхто інший знає, що таке нестерпний біль, аж до скреготу зубів.
Під час перебування у лікарні, а згодом вже спілкуючись з іншими хворими (в тому числі учасниками АТО/ООС), які отримували посильну допомогу на протезному заводі, багато що переосмислив. Та головне – не впав у відчай. Маючи життєвий досвід та неабиякі літературні здібності, вирішив поділитися наболілим і навіть підтримати інших, що опинилися у подібній ситуації.
Автор книги зізнається: «Найголовніша мета моїх роздумів полягає ось у чому. В Україні триває війна, яка забрала життя понад 13-ти тисяч людей. Понад 30 тисяч поранених військових і цивільних залишилися без рук, без ніг. Можливо, саме їм знадобляться мої поради, допоможуть не піддатися відчаю, бо проблем у цієї категорії людей більш ніж достатньо». Книга, попри усі наші негаразди, просякнута любов’ю до людей, життєвим оптимізмом, вона дає читачеві надію на краще завтра. Тож хочеться вітати громадянську позицію автора.
Знаємо Василя Амвросійовича вже тривалий час, знаємо його як досвідченого керівника і організатора, талановитого музиканта, блискучого співрозмовника, гарного сім’янина. З особливою теплотою і гордістю він завжди відгукується про свою дружину Ганну Миколаївну, дітей Андрія та Наталку, внучат Владиславу й Амілію. Тож недарма люди кажуть: у красивих батьків – красиві й діти та внуки. А вони сьогодні роблять усе можливе, щоб батько й дідусь відчував себе повноцінною людиною й далі писав на радість рідним і громаді.
Саме про Василя Пилипенка можна застосувати й відому фразу: «якщо людина талановита, вона талановита у всьому». Упродовж останніх десятиліть він не раз захоплював інших своїми дивовижними ідеями і видавничими проектами. Але, на відміну від багатьох сучасних фантазерів, не тільки виносив такі проекти на розгляд, а й реалізовував їх. Завдяки його наполегливості свого часу Полтавський обласний театр ляльок здійснив низку гастрольних подорожей за кордон (Іран, Китай), згодом побачили світ такі чудові презентаційні видання, як «Полтавська філармонія-70», «Що пам’ять береже» та ін.
Зрозуміло, що і в рецензованій нами книзі ми знаходимо чимало цікавих фактів про захоплюючі подорожі полтавських артистів, про людей культури та мистецтва, про наші успадковані радянською системою комплекси. Автор досить талановито зображує навколишній світ яскравими фарбами, звертаючи увагу читачів на, здавалося б, другорядні речі. Але у нарисах вони набувають зовсім іншого звучання. Причому знаходить він такі цікавинки як під час опису екзотичних подорожей, так і в повсякденному житті. Тому досить органічно, приміром, сприймаються поряд з іранськими чорнухинські або пирятинські сюжети. Як справжній маестро, він по-особливому відчуває не тільки музику, а й пробудження природи, спів пташок і розмову дерев.
Із любов’ю автор пише про пісенні традиції нашого народу, з теплотою згадує артистів Полтавського обласного театру ляльок, обласної філармонії. А колеги відповідають йому взаємною любов’ю. Незважаючи на різні долі своїх героїв, книга сприймається як один цілісний твір.
Допомогла упорядкувати книгу Василя Пилипенка «Людина та її загадкова спроможність» відома полтавська журналістка Оксана Клочко, яка й написала передмову.
Тож радимо прочитати краянам це видання. Сьогодні не так багато виходить книг з такою позитивною, світлою, сонячною енергетикою. Автору ж бажаємо козацького здоров’я, творчого натхнення і нових цікавих публікацій.

Олександр БІЛОУСЬКО
Заслужений учитель України
Тарас ПУСТОВІТ
Заслужений працівник культури
України

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий