Світлі спомини, тривожні роздуми

Світлі спомини, тривожні роздуми

–Не даремно кажуть, що людині стільки років, на скільки вона сама себе відчуває, – розмірковує на порозі свого вісімдесятип’ятиліття, яке відзначатиме 19 червня, Євген Миколайович Ніколенко. – Звісно, прожите і пережите дається взнаки. Але ж то – досвід, щоправда, комусь він може здаватися обузою, а комусь є безцінним скарбом.
Євген Миколайович, як і належить творчій особистості, бачить навколишній світ через власну оптику, фокусуючись на проявах добра у людських взаєминах, красі й гармонії природи, мистецтві, як концентрації духу, думки, постійної нелегкої роботи.
Нині з душевним трепетом і легкою ностальгією згадує Євген Миколайович дитинство, ранню юність, що промайнули в селищі Старий Мерчик Богодухівського району Харківської області. Війна ще озивалася обгорілими печищами, шрамами на землі від вибухів бомб і снарядів, ранами дядьків-односельців, похоронками з фронту. Не оминула напівсирітська доля й малого Євгенка. Батько, Микола Іванович, загинув у 1943-му в боях за Україну. Повоєнне лихоліття вкарбувалося в пам’ять надзвичайною бідністю і звичайною щирістю, доброзичливістю, згуртованістю односельців. Про них через роки, у пору зрілості, Євген Миколайович напише не один вірш, не одне оповідання. Щирість, доброзичливість були не буденними, а саме звичайними, тобто такими, що походять від слова звичай…
Серед найяскравіших вражень дитинства – зустріч із художнім словом, зустріч із кінематографом. Звісно, в ті далекі роки ні він, ні його ровесники такого ну дуже мудрого визначення не знали, але знали напевно, що у визначені дні тижня в клубі «крутитимуть кіно», і то було справжнім святом. Святом, яке супроводжує Євгена Миколайовича упродовж усього життя. Ще в студентські роки, а навчався він після служби в армії у Полтавському сільськогосподарському інституті, доля подарувала незабутні зустрічі з творцями популярних кінострічок. Розповіді про них з’явилися на сторінках газет «Зоря Полтавщини», «Комсомолець Полтавщини». У вечірній університет журналістики, що діяв свого часу при редакції «Зорі Полтавщини», Євген Ніколенко прийшов певною мірою підготовленим, адже в інституті був активним учасником літературної студії «Веселка». І не лише учасником, а й долучався до створення цього мистецького осередку, який заснував нині видатний український поет Михайло Шевченко.
Життєві дороги сповнені випробувань, життя – автор найнесподіваніших, найнепередбачуваніших сюжетів. У 1988 році Євген Ніколенко очолив Полтавський літературно-меморіальний музей В.Г. Короленка. Творча лабораторія письменника-гуманіста, його протистояння царському й більшовицькому режимам надихали Євгена Миколайовича на створення радіофільмів, дослідницьких і публіцистичних статей.
Ще одна грань творчості Євгена Ніколенка – пісні. Як поет-пісняр він тісно співпрацює з талановитим аранжувальником Вадимом Задорожним. Їхні барвисті, мелодійні пісні є окрасою багатьох телевізійних і радіопередач. Пісня «Моя доля – Україна», створена у співдружності з композитором, народним артистом України, членом Національної спілки композиторів України Віталієм Скакуном, стала лауреатом Міжнародного пісенного фестивалю «Боромля-97».
Плідна діяльність Євгена Миколайовича Ніколенка відзначена на високому рівні. Він – заслужений працівник культури України, лауреат багатьох мистецьких премій, творчих конкурсів, нагороджений Почесним знаком Національної спілки журналістів України та дипломом Почесного члена НСЖУ. Зізнається, що його дуже тішить, коли його оповідання, написані для дітей, подобаються хлопчикам і дівчаткам.
– Так хочеться, щоб наші онуки, правнуки мали щасливе дитинство, мирне життя, – ділиться сокровенним Євген Миколайович. – Московська, як колись фашистська, орда хоче розтоптати наше сьогодення, майбутнє. Не буде по-їхньому. А є і будуть, за добрими українськими звичаями, – щирість, доброзичливість, згуртованість. Тож будемо вірити, молитися, донатити…
***
Понад шістдесят років Євген Миколайович Ніколенко безперервно передплачує і читає «Зорю Полтавщини», є автором багатьох матеріалів, які стали окрасою нашого видання. Щиро вітаємо нашого доброго друга і порадника зі славним 85-річчям. Зичимо йому і його родині міцного здоров’я, всіляких гараздів, перемоги і миру!

ЗОРЯНИ.

Поділися:

Добавить комментарий