Світлій пам’яті Анатолія Миколайовича ЩЕРБАКА

Журналісти ідуть тихо. Цю печальну істину підтвердив й Анатолій Щербак. Ще в середу, 2 лютого, він дзвонив у «Зорю Полтавщини»: цікавився, як пройшли по Інтернету матеріали добірки «Сорочинський ярмарок», обмінялися поточними заувагами, як завжди пожартували з приводу життя-буття, а наступного дня надійшла з Кременчука трагічна звістка. Анатолій Миколайович до останнього був у творчому тонусі. Й це – зовсім не метафора і не перебільшення. Хоч сам Анатолій Щербак був справжнім майстром метафор, які матеріалізувалися в блискучі журналістські дослідження, влучні заголовки, дотепні карикатури, що ставали міні-новелами. Бог щедро обдарував його образним мисленням, відчуттям слова, доброю душею, тонким, інтелігентним почуттям гумору. «Сорочинський ярмарок» у сьогоднішньому номері «Зорі Полтавщини», на жаль, останній, підготовлений ним. І це теж – своєрідна метафора.
Анатолій Щербак народився
5 грудня 1949 року в селі Комишах поблизу Кременчука. Звичайне сільське дитинство – з труднощами і принадами, зігріте родинним теплом і осяяне книгою. Читав багато, захоплено. Зберігав любов до літератури упродовж усього життя. Як, власне, й любов до малювання. Після служби в армії, яку проходив у колишній НДР, повернувся в рідні краї. Доля привела до Кременчуцької районної газети. Тут пройшов справжню школу життя, шліфував професійну майстерність. А ще – здобув справжніх друзів. Феодосій Роговий, Володимир Приходько, Віталій Зелінський, Георгій Малахов – люди відомі не лише в Україні. Вони і десятки інших – справжній духовний скарб.
Понад 30 років Анатолій Щербак віддав рідній «Зорі Полтавщини». Працював власним кореспондентом, першим заступником головного редактора. Вийшовши на пенсію, не поривав зв’язків із «Зорею…», був членом редколегії нашої газети, редагував сатирично-гумористичну сторінку «Сорочинський ярмарок», і словом, і ділом допомагав проводити передплатні кампанії.
Невимовно важко писати про Анатолія Миколайовича Щербака, застосовуючи дієслова минулого часу. Втім час має властивість зберігати те, що промайнуло, але залишилося в пам’яті нині сущих. А це – творчі задуми, суперечки, пошук істини, цікаві життєві моменти. Їх було, було, було…
Ми, зоряни, щиро сумуємо з приводу раптової смерті нашого дорогого колеги Анатолія Миколайовича Щербака. Висловлюємо глибоке співчуття рідним і близьким покійного.
Спочивай з миром, друже.
Нехай Господь прийме новоупокоєного раба Божого Анатолія у Царстві Небеснім, а рідна полтавська, кременчуцька, земля буде йому пухом!

Колектив громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини».

Добавить комментарий