Світлій пам’яті Андрія Вікторовича ФІАЛКОВСЬКОГО

Із глибокою скорботою повідомляємо, що на 53-му році пішов за межу Вічності директор приватного підприємства «Зоря Полтавщини», член Національної спілки журналістів України Андрій Вікторович ФІАЛКОВСЬКИЙ
Учитель за освітою, закінчив історичний факультет Полтавського педуніверситету імені В.Г. Короленка, Андрій Фіалковський пов’язав своє професійне життя із журналістикою. Він належав до тієї нині, на жаль, поріділої когорти працівників засобів масової інформації, для яких честь, професійна гідність, обов’язок, майстерність були реальними, а не декларативними орієнтирами в роботі.
Андрій Фіалковський працював в управлінні преси та інформації Полтавської облдержадміністрації, кілька років очолював журнал «Директорська пошта» Полтавської торгово-промислової палати, фактично створивши його «з нуля». Журнал свого часу був одним із найкращих галузевих видань України. У «Зорю Полтавщини» Андрій Вікторович прийшов уже сформованим, висококласним професіоналом, мав небайдуже і вправне перо, дуже широкий спектр фахових інтересів. Звісно, публікації його авторства прикрасили шпальти нашого видання. А ще мав досить оригінальне захоплення – біатлон. Цей спорт, пристрасно розповідав він, належить до елітарних, адже вимагає благородства, відчуття ліктя, волі до подолання труднощів, віри в перемогу. Цими принципами Андрій керувався й у повсякденному житті.
Якось у приватних бесідах Андрій здивував колег розповіддю про те, що він виступав на сцені всесвітньо відомої Віденської філармонії. З’ясувалося, що у славнозвісному хорі «Калина» Полтавського педуніверситету під орудою світлої пам’яті Григорія Семеновича Левченка бас Фіалковського не губився. Творчий колектив на межі останніх десятиліть минулого століття мав тріумфальні тури Європою. Ось тоді, у свої студентські роки, Андрій разом з іншими «каленянами» просто приголомшили вибагливих шанувальників вокального мистецтва австрійської столиці. Як тут не провести паралелі з культурною дипломатією хору Олександра Кошиця, тріумфом «Щедрика» Миколи Леонтовича на межі перших десятиліть того ж таки минулого століття?..
Ось такі штрихи насиченого, динамічного життєвого шляху, який так раптово, так рано обірвався. Дуже боляче це усвідомлювати.
У надзвичайно складний час воєнного лихоліття Андрій Вікторович Фіалковський очолив «Зорю Полтавщини». Перед колективом постало безліч проблем, які в підсумку зводилися до спільного знаменника – бути чи не бути. Андрій Вікторович разом із зорянами шукав і знаходив організаційні, творчі можливості, щоб зберегти найстаріше друковане видання Полтавського краю.
Дуже гірко усвідомлювати, що його вже немає серед нас. Нехай рідна полтавська земля буде йому пухом, нехай щедро плодоносить сад, насаджений Андрієм Фіалковським.
Висловлюємо щире співчуття рідним і близьким покійного. Царство Небесне й світла пам’ять.
* * *
У ці дні виповнюються сумні роковини смерті зорян Анатолія Миколайовича ЩЕРБАКА, Валерія Михайловича ЧЕРКАСА. Вони, справжні подвижники полтавської й української журналістики, залишили яскравий слід не лише на сторінках нашої газети, а й в історії «Зорі Полтавщини». Нехай Господь прийме їх у Царстві Небеснім.

Зоряни.