Священномученик Аркадій, єпископ Лубенський

Священномученик Аркадій, єпископ Лубенський

Пам’ять священномученика Аркадія, єпископа Лубенського, вікарія Полтавської єпархії Православна Церква вшановує 29 грудня. Життя владики обірвалося в трагічному 1937 році, на сумнозвісному Бутівському полігоні під Москвою.

Дитинство майбутнього новомученика минуло на Волині, в родині священика Йосипа Остальського. У 1904 році він закінчив Житомирське духовно-парафіяльне училище, в 1910-му – Волинську духовну семінарію. Восени 1911-го почався його священицький шлях.
Коли вибухнула Перша світова війна, Остальський став полковим священиком. З літа 1917 року – настоятелем церкви преподобного Серафима Саровського при гарнізонному військовому госпіталі в Житомирі, а згодом – настоятелем місцевої Свято-Миколаївської церкви. При цьому маленькому Миколаївському храмі священик організував однойменне братство, яке надавало допомогу нужденним і хворим. Не замислюючись, отець Аркадій роздавав усе своє майно нужденним.
У 1922 році обох священиків Остальських – батька й сина – арештували й кинули до житомирської в’язниці більшовики. Гоніння на Церкву посилювалися. Отця Аркадія засудили до розстрілу, втім згодом замінили смертну кару на ув’язнення і примусові громадські роботи. За клопотанням Свято-Миколаївського братства Остальського звільнили достроково, в 1924-му.
Чернечий постриг подвижник прийняв у Свято-Успенській Саровській пустині (чоловічий монастир, нині – в Нижньогородській області). На початку 1926 року ієромонах Аркадій був зведений у сан архімандрита, а вже невдовзі – хіротонізований на єпископа Лубенського, вікарія Полтавської єпархії. Після чергового арешту його вислали до Харкова із забороною повертатися до своєї єпархії. Утім таємно він приїхав до Лубен і провів Пасхальне богослужіння. Це була його єдина відправа на Полтавщині.
Надалі Остальський вирушив до Ново-Афонської обителі на Кавказ. Згодом тяжка хвороба привела його на лікування до Києва. Великий піст сповідник провів таємно в Ленінграді, але Великдень 1928 року вирішив зустріти відкрито й узяв участь в урочистій службі в Олександро-Невській лаврі, де виступив із натхненною проповіддю про Воскресіння Христове.
У 1928 році єпископа Аркадія засудили до п’яти років ув’язнення і відправили у Соловецький концтабір. Але й там, за кожної першої можливості, він звершував богослужіння, навертав людей до віри. Після звільнення в 1937-му Остальського призначили єпископом Бежецьким, вікарієм Калінінської єпархії, але влада не дозволила йому туди їхати. Знову заарештований, він утримувався спочатку в калузькій в’язниці, потім – у Бутирській у Москві.
Бузувіри засудили архієпископа до розстрілу, і 29 грудня 1937 року його земне життя обірвалося на полігоні НКВС, недалеко від селища Бутове під Москвою. Похований у загальній могилі. Усього на Бутівському полігоні з серпня 1937-го по жовтень 1938 року розстріляли 20 761 безневинну людину з тавром «ворога радянської влади»…
Пам’ять про непохитного у вірі в Христа й любові до людей єпископа Аркадія не згасла. Її берегли протягом довгих десятиліть і передавали своїм дітям-онукам усі, хто мав щастя чути його пастирське слово. До лику святих новомучеників і сповідників священномученик Аркадій причислений у серпні 2000 року.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий