День пам’яті Варвари Іліопольської, до останнього подиху вірної Христовому вченню, Православна Церква відзначає 17 грудня. Для українців це особливе свято, адже святі чудотворні мощі мучениці вже багато років спочивають у Києві, в Свято-Володимирському кафедральному соборі.
Свята Варвара жила в III–ІV століттях у місті Іліополі Фінікійському (нині – місто Баальбек у Лівані). Її батько Діоскур був язичником, представником малоазійської аристократії при імператорі Максиміані. Доньку-красуню він замкнув у вежі, щоб приховати від сторонніх очей. Вивчаючи навколишній світ із вікон, Варвара дійшла думки, що все з’явилося й існує по волі Єдиного Творця. Коли батько вирішив видати її заміж і дозволив виходити з вежі, дівчина познайомилася з християнами Іліополя і прийняла хрещення.
Дізнавшись, що донька увірувала в Христа, Діоскур знавіснів. Язичники жорстоко катували Варвару: батожили воловими жилами, а рани розтирали волосяницею. Правитель міста Мартіан доручив Діоскуру здійснити над нею суд, і батько обезголовив святу. Це сталося в 306 році. Разом із Варварою була страчена також свята мучениця Іуліанія, яка не побоялась її наслідувати.
Надалі як Діоскур, так і Мартіан отримали свою відплату – обох спопелила блискавка.
У ІV столітті мощі великомучениці Варвари перенесли до Константинополя, де вони зберігалися як святиня протягом багатьох віків. На початку ХІІ століття візантійський імператор Олексій I Комнін дозволив своїй дочці-княжні, в святому хрещенні також Варварі, взяти їх як посаг. Одружуючись з онуком Великого князя Київського Ярослава Мудрого Святополком Ізяславичем (у хрещенні – Михайлом), вона привезла мощі до Києва. Після завершення грандіозного будівництва Свято-Михайлівського храму святиню перенесли туди.
У трагічний 1240 рік, коли стольний Київ здобув і сплюндрував хан Батий, святі мощі сховали під кам’яними сходами собору, і таким чином вони збереглися. Надалі їх знову помістили для поклоніння у відновленому Михайлівському соборі.
Після зруйнування Золотоверхого Михайлівського собору в 1930-х роках (відновлений у кінці 1990-х) мощі святої Варвари зберігаються у Володимирському соборі в Києві.
Свята Варвара Іліопольська шанується християнами як захисниця від раптової – без покаяння та причастя – смерті. У нашому народі її завжди уявляли вмілою вишивальницею, яка вишила ризи самому Іісусові Христові. Варварин день був суто жіночим святом, у яке не можна було ні прати, ні білити, ні глину місити. Дівчата варили вареники з маком і пригощали хлопців. У макітрі обов’язково мали бути й так звані “пірхуни”, тобто вареники, в які замість начинки поклали борошно. Над парубками, котрим такі діставалися, потім по-доброму кепкували.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.