Святі й святині

Святі й святині

Славних і всехвальних первоверховних апостолів Петра і Павла православні віряни молитовно згадують 12 липня. Наступний день, 13 липня, особливий для нашого краю, адже Церква урочисто вшановує «Заступницю і Похвалу землі Полтавської» – Горбанівську Чудотворну ікону Пресвятої Богородиці.

Святі апостоли Петро і Павло своїм життям засвідчили жертовну любов до Бога і людей. Із великим благоговінням їхню пам’ять вшановують і через тисячоліття, будують присвячені їм храми й обителі, прославляють у псалмах, пишуть їхні ікони, підносять до них молитви.
До зустрічі зі Спасителем майбутній апостол Петро був простим рибалкою на ім’я Симон. На шляху апостольського служіння Петрові випало стати свідком Божественної слави Господньої під час Преображення Христового. Коли ж настав час Хресних страждань Спасителя і Його схопили ненависники Бога Живого, саме цей апостол сповна відчув усю неміч людської природи – тричі, відповідаючи на запитання оточуючих, він відрікався від Свого Учителя.
Утім немає такого гріха, якого не може простити Милосердний Господь. Покаяння Петра було таким щирим і глибоким, що саме йому, першому з учнів, явився Христос після Свого Воскресіння і відновив його в апостольському достоїнстві. Відтак, коли Дух Святий зійшов на апостолів, Петро став очільником першохристиянської громади. Його проповіді супроводжувалися численними чудесними знаменнями – мертві воскресали, хворі зцілювалися, викриті в злочинах помирали.
Земний шлях апостола Петра закінчився мученицьки. Сталося це, ймовірно, в 67 році. За наказом римського імператора Нерона його засудили до розп’яття. Вважаючи себе негідним прийняти таку ж смерть, як і Учитель, він просив, щоб його розіп’яли головою вниз, бажаючи навіть під час смерті схилити свою голову перед Богом.
Мученицької смерті зазнав і первоверховний апостол Павло. Прикметно, що його навернення до Христа – це зовсім інша історія, ніж у Петра. До апостольського служіння він звався Савлом і боровся з послідовниками вчення Месії. Усе змінилося в 34 році, коли за дорученням першосвящеників він був направлений в Дамаск, щоб віддати на муки християн, які там переховувалися. Дорогою до міста Савл почув Голос Господа, який прикликав його на служіння. З того часу святий апостол Павло проповідував віру Христову в Палестині і Малій Азії, Греції й Італії, на Середземноморських островах… Апостол зазнав багато скорбот і страждань: його кидали до в’язниці, били камінням. Але й у кайданах він продовжував молитись і славити Бога.
* * *
Горбанівська ікона Пресвятої Богородиці була явлена на початку XVIII століття (за іншими джерелами – в першій половині ХVII століття) в лісистій місцевості на околиці Полтави. Там жив лише козак на прізвище Горбань. Святиню він віднайшов випадково, під час косовиці. Козак зауважив, що лезо коси поранило лик Пречистої під Її правим оком, з якого потекла сльоза (слід від удару і сльозу досі чітко видно на іконі).
Горбань відніс образ додому і повідомив про подію духовенство. На пожертви віруючих і турботами священика Євтихія Павловського в 1818 році був побудований кам’яний храм на честь Горбанівської ікони Божої Матері, а сама ікона оздоблена коштовностями. Неподалік храму відкрилося цілюще джерело. За молитвами перед святим образом звершувалися численні чудеса. Встановилася традиція щорічного хресного ходу з Горбанівською іконою, під час якого святиню переносили з села до Свято-Успенського кафедрального собору в Полтаві.
У богоборчі радянські часи чудотворний образ довелося переховувати. Згодом він зберігався в Полтавському Спасо-Преображенському соборі. З 1962 року (після руйнування собору) і донині святиня перебуває в Свято-Макаріївському кафедральному соборі. Тисячі вірян підносять перед нею молитви до Пресвятої Богородиці, великої Заступниці роду людського, і дякують за опіку, яку вона повсякчас про нас виявляє.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий