Святі рівноапостольні Ольга і Володимир Хреститель

Святі рівноапостольні Ольга і Володимир Хреститель

Пам’ять першої християнки на великокняжому престолі Києва, святої Ольги, Православна Церква вшановує 24 липня. Рівноапостольного Великого князя Володимира, який долучив наших пращурів до світла християнської віри, молитовно згадуємо 28 липня.

Про походження Ольги дослідники дискутують і донині. За однією із версій, вона – правнучка легендарного новгородського князя Гостомисла. На історичну арену вийшла в 945 році, після загибелі свого чоловіка, київського князя Ігоря.
Ще за життя Ігоря великокняже подружжя було прихильним до християнських міcіонерів. За переказами, найближчим радником княгині був священик Григорій. На той час у Києві вже існувала церква Пророка Іллі. Є цікава версія, що саме в цьому храмі в 954 році, а не в столиці Візантійської імперії, як свідчать давньоруські джерела, княгиня Ольга прийняла хрещення. У красивій легенді про Царгород хрещеним батьком княгині (у святому хрещенні Олени) став сам імператор Костянтин.
Прийнявши християнську віру, Ольга піднесла авторитет своєї країни в очах Візантії та християнських володарів Західної Європи. На київському престолі їй вдалося централізувати державне управління, провести низку економічних реформ, запровадити успішні дипломатичні методи ведення зовнішньої політики.
Християнство мало глибокий вплив на особисте життя Ольги, на її світогляд. Перекази свідчать, що вона багатьох киян навернула до нової релігії, збудувала церкву в ім’я святого Миколая на Аскольдовій могилі. Проте старання навернути свого сина Святослава до християнської віри залишились безрезультатними.
У «Літописі руському» смерть княгині закарбована 969-м роком. Рівноапостольний подвиг Великої княгині Ольги в тім, що, приєднавшись до християнства грецького, вона надійно заклала фундамент православної віри у Київській Русі на всі подальші часи.

* * *

Святі рівноапостольні Ольга і Володимир ХрестительСвятий князь Володимир був сином Київського князя Святослава, онуком княгині Ольги. Вперше його ім’я згадується у руських літописах близько 968 року, в оповіданні про нашестя на нашу землю печенігів. Тоді рівноапостольна Ольга перебувала з малолітніми онуками у взятому степовими кочівниками в облогу Києві.
Із 980 року Володимир почав одноосібно правити всією Руссю. Здійснив кілька вдалих військових походів, розширив межі своєї держави від Балтійського моря на півночі до річки Буг на півдні.
Особисті пошуки Володимиром істинної віри, яка б принесла його бунтівній душі умиротворення, збіглися з вимогами часу: Русь остаточно втрачала риси колишнього військового союзу окремих племен, перетворюючись на єдину державу, що відігравала дедалі більшу роль у європейській та світовій політиці. Все це вимагало від князя пошуку духовної основи для єдності руських князівств.
У 987 році князь Володимир рушив у похід на місто Херсонес (Корсунь) в Криму, яке на той час належало Візантійській імперії. Захопивши Херсонес, він почав вимагати віддати йому за дружину царівну Анну. Брати царівни, візантійські імператори-співправителі Василій та Костянтин, висунули умовою шлюбу прийняття князем Володимиром віри Христової. «Я давно випробував і полюбив її”, – відповів князь Володимир.
Святе хрещення Володимира відбулося у Херсонесі. Там же взяв він шлюб з Анною. До Києва подружжя повернулося з константинопольськими та херсонеськими священнослужителями, взявши з собою богослужбові книги, церковне начиння, а також святі мощі християнських подвижників.
У стольному місті Володимир охрестив спочатку своїх синів і бояр. Надалі призначив день хрещення усіх киян (за деякими даними, 14 серпня 988 року). Тільки найзапекліші язичники виявили спротив цьому велінню і втекли з міста. Більшість киян прийшли на те місце, де Почайна впадає у Дніпро, і прийняли хрещення від священнослужителів на чолі з першим Київським митрополитом Михаїлом.
Після Києва охрестилися також жителі Новгорода та Смоленська, Полоцька й Турова, Пскова, Луцька, Володимира-Волинського, Чернігова, Курська, Ростова Великого. Усюди зводилися храми Божі, які ставали всенародними училищами віри. У державі значно збільшилася кількість грамотних людей різного віку й соціального стану.
За святого Великого князя Володимира Київська Русь досягла розквіту, її вплив поширився далеко за межі держави. Блаженна кончина святого рівноапостольного князя Володимира настала 28 липня 1015 року в селі Берестове, поблизу Києва.
Митрополит Київський Іларіон в своєму похвальному слові князю Володимиру (1050) називав його другим Костянтином, апостолом Руської землі.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:

Добавить комментарий