День пам’яті цього подвижника особливий для українських християн, адже вшановуємо Апостола Андрія не тільки як Учня Христового, який був першим покликаний Спасителем для служіння, а і як основоположника Української Церкви. Православні українці вірять, що святий Андрій був на Київських горах і благословив нашу майбутню столицю. На місці, де стояли стопи Апостола, нині височіє прекрасна перлина Золотоверхого Києва – Андріївська церква.
За церковним календарем Андрія Першозваного молитовно згадують 13 грудня.
Святий Андрій став першим учнем Ісуса і першим, хто сповідав Його Месією, привівши до Спасителя також старшого брата свого Симона, майбутнього Апостола Петра. Апостол Андрій був свідком найважливіших подій земної проповіді, Хресної Жертви та Воскресіння з мертвих Ісуса Христа. Після Зішестя на апостолів Святого Духа проповідував Слово Боже в багатьох країнах Азії та Європи, навернувши мільйони язичників до віри в Господа.
Загалом подвижник здійснив три місіонерські подорожі. Під час останньої дійшов до Осетії, звідки рушив до Абхазії і зупинився в місті Севасті (Сухумі). Згодом відвідав приморське місто Воспор (Керч). Прямуючи вздовж південного берега Тавриди, побував у Феодосії, а далі рушив до Херсонеса. Припускають, що Апостол Андрій поплив по Дніпру в Скіфію. З описів письменників III століття Іполита та Оригена відомо, що Першозваний Апостол відвідав місця, де згодом виник Київ. Преподобний Нестор Літописець оповідає: «Бачите гори ці, – сказав Апостол своїм учням, – на цих горах засяє благодать Божа і буде велике місто і багато церков буде споруджено Господом».
Прямуючи далі на північ, Апостол Андрій дійшов до поселень на місці майбутнього Новгорода… На його шляху було багато випробувань, але Господь оберігав свого обранця і за його молитвами звершував чудеса. Останнім містом, куди прийшов святий Андрій і де він прийняв мученицьку смерть в 62-му році, було грецьке місто Патри. Тут місцевий правитель Егей, побачивши, що багато язичників увірували в Христа, в тому числі його дружина, кинув Апостола до в’язниці. Та в’язниця стала для нього храмом, куди сходились християни послухати рятівне слово Андрія. Тоді Егей засудив Андрія Першозваного до страти розп’яттям на хресті.
За переказами, хрест, на якому був розп’ятий святий Апостол, мав форму літери «Х». Відтоді він отримав назву «Андріївський хрест».
* * *
У нашому народі традиції святкувань на Андрія зберегли дохристиянський характер. Свято вважалося парубоцьким, тож хлопцям у ніч на Андрія дозволялося бешкетувати. І все, що б вони не робили – знімали в сусідів ворота, розмальовували у вікнах шибки, – прощалося.
Дівчата ж на Андрія намагались угадати майбутню долю.
Головною розвагою на Андріїв вечір була гра «Калита». Великий солодкий корж із такою назвою дівчата пекли гуртом. Посередині коржа обов’язково мав бути отвір. Через нього протягували червону стрічку, за яку калиту високо підвішували в хаті до сволока. Хлопці підстрибували й пробували відкусити шматок коржа. Завадити їм намагався парубок у ролі вартового «Пана Калетинського». Він у будь-який спосіб старався розсмішити чергового «стрибуна» й таким чином зробити дійство ще веселішим.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.