Святитель Афанасій,  Лубенський чудотворець

Святитель Афанасій, Лубенський чудотворець

День пам’яті святителя Афанасія, патріарха Царгородського, є особливим для полтавської землі, адже подвижник завершив свій земний шлях у Мгарському монастирі, біля Лубен. Цей факт зробив обитель відомою на весь православний світ.
Пам’ять святителя молитовно вшановують 15 травня. Нинішнього року саме цього дня в монастирі відбудуться урочистості з нагоди 400-ліття від часу його заснування.

У 1652 році святитель Афанасій утретє був зведений на Вселенську кафедру, але й того разу через інтриги іновірців його патріаршество тривало недовго. Загалом Константинопольська Церква потерпала – і через те, що місто опинилося під владою турків, і через зазіхання католиків на верховенство у Вселенській Церкві, і через убогість. Переслідуваний мусульманами і єзуїтами, фізично знесилений, святитель Афанасій передав справи митрополиту Лаврійському Паїсію і перебрався до Молдавії, де отримав в управління монастир святого Миколая в місті Галаці.
У січні 1653 року Афанасій вирушив у поїздку до Москви. Дорогою зупинився в українському Путивлі, а також відвідав Чигирин, де його гостинно зустрів Богдан Хмельницький. Власне, в ті тяжкі часи далекі мандрівки Вселенських патріархів не були дивиною: їх радо приймали і в Україні, і в Московії, не відмовляючи у пожертвах.
На зворотному шляху з Москви до Галаца в лютому 1654 року патріарх Афанасій важко захворів і змушений був зупинитися в Мгарському Спасо-Преображенському монастирі біля Лубен. Він наперед знав, що це не тимчасові гостини. Коли ігумен обителі підійшов під благословення патріарха, то почув від нього такі слова: «Бажає душа моя в цьому монастирі грішне тіло моє поховати». З волі Божої так і сталося. Під час важкої дороги відкрилися старі рани, яких завдали подвижникові турки в Солунській в’язниці. Поховали патріарха у кам’яній гробниці під храмом Преображення Господнього у кріслі, в сидячому положенні, із патріаршим жезлом у руках, як було прийнято ховати східних патріархів.
Вісім років по тому мощі святителя Афанасія виявили нетлінними. Від них відбулося багато чудесних зцілень. 1 лютого 1662 року подвижника канонізували. Поклонятися його пам’яті встановили 15 травня, у день пам’яті однойменного святителя Афанасія Великого, патріарха Олександрійського.
Чернець Памфіл писав про ті часи так: «Монастир стояв на горі в лісі. Внизу під горою звивалася блискучою змійкою Сула. Повз зелених хутірців тягнувся Ромоданівський шлях. У монастирі були мощі Афанасія Сидячого, і на уклін до цих мощей щодня йшли натовпи людей…» За свідченням історика Дмитра Яворницького, дружина знаменитого кошового Запорозької Січі Івана Сірка, яка часто хворіла й довго шукала зцілення в Києво-Печерській лаврі, отримала його у Мгарі від святителя Афанасія.
Так тривало до приходу до влади більшовиків. У 1922 році в Лубнах, як і в усій Україні, почалося вилучення церковних цінностей. Саме тоді до Харкова на вимогу лютого ката українського народу Григорія Петровського вивезли срібну раку святого Афанасія. Згодом туди ж забрали й мощі. На щастя, промислом Божим вони залишилися неушкодженими.
Нині святитель спочиває у харківському Благовіщенському кафедральному соборі. Спочиває так, як і був похований, – сидячи, у повному архієрейському облаченні та з патріаршим жезлом. У скляній раці Лубенського чудотворця зроблене невеличке віконце, через яке прочани та віруючі прикладаються до чудодійних мощей великого святого грецької та української землі.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий