Святитель Василій Великий

Святитель Василій Великий

Пам’ять визначного церковного діяча, якого називають одним з Отців Церкви, святителя Василія Великого молитовно вшановують 14 січня.
У нашому народі свято Василя належить до найулюбленіших. Після Миколи Чудотворця це найшанованіший святий. Йому присвячено багато храмів. У минулі часи з Василева дня починався Новий рік (за старим стилем), тож відзначали його пишно, з обрядодійствами, в яких господарям бажали здоров’я, достатку й усіляких гараздів.

Святий Василій Великий народився близько 330 року в Кесарії Каппадокійській (нині – місто Кайсері, Туреччина) у відомій родині, що славилася як знатністю і багатством, так і благочестивим життям, палким сповідуванням християнської віри. До лику святих зараховані мати Василія Великого – Емілія, сестра Макрина і брат Григорій.
Початкову освіту майбутній подвижник отримав під керівництвом свого батька, потім навчався у найкращих вчителів Кесарії Каппадокійської, а пізніше – в Константинополі. Для завершення навчання вирушив до Афін – тодішнього центру класичної освіти. Там досконало вивчив філософію, філологію, ораторське мистецтво, юриспруденцію, природознавство, отримав глибокі знання в царині медицини.
В Афінах зав’язалася найтісніша дружба між Василієм Великим й іншим християнським подвижником, якого також шанують як Отця Церкви, Григорієм Богословом. Імовірно, в 357 році Василій повернувся до Кесарії, де незабаром ступив на шлях аскетичного життя. Прийняв хрещення і, шукаючи духовного наставника, відвідав Єгипет, Сирію, Палестину.
Повернувшись до Кесарії, святитель оселився на березі річки Іріс. Навколо нього зібралися ченці. Сюди ж Василій запросив і свого друга, Григорія Богослова. Вони подвизались у суворому утриманні. Тяжко працюючи фізично, вивчали творіння найдавніших тлумачів Священного Писання.
Коли в християнському світі почало поширюватися псевдовчення Арія, Церква закликала до служіння і Василія, і Григорія. Святий Василій повернувся до Кесарії, де в 362 році був висвячений на диякона, а невдовзі – на пресвітера. У 370-му собор єпископів обрав його на Кесарійську кафедру. У ці роки святий здобув іще більший авторитет за свою побожність і велику вченість, за створені на благо церковного миру і єдності праці.
На жаль, многотрудне життя, подвиги утримання, турботи пастирського служіння виснажили сили святителя. 1 (14 за н. с.) січня 379 року, у віці 49 років, він відійшов до Господа. Нам залишилась його багата богословська спадщина: книги про Святу Трійцю, Святого Духа, Хрещення, бесіди на різні богословські теми, аскетичні трактати, чернечі правила, проповіді, понад три з половиною сотні листів різним особам тощо. У храмах у день пам’яті подвижника служиться літургія, написана самим святителем.
За заслуги перед Церквою Василій названий Великим і прославляється, як «слава і краса Церкви», «світило й око всесвіту», «вчитель догматів», «палата вченості». Василій Великий є небесним покровителем просвітителя Київської Русі – святого рівноапостольного Великого князя Володимира, названого у хрещенні Василієм.
***
Найважливішою народною традицією святкування Василева дня є посівання. Посівають із самого ранку, до сходу сонця, переважно хлопчики чи чоловіки. Є прикмета, що першим до хати цього дня повинен зайти саме чоловік, бажано молодий, здоровий і заможний. Його сприймали як символ Нового року.
Посівальник приходив із мішечком зерна й рясно обсипав збіжжям господарів та їхню оселю. При цьому виголошував побажання на Новий рік: «Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю. Жито, пшениця і всяка пашниця, Коноплі під стелю на велику куделю. Будьте здорові з Новим роком та з Василем. Дай, Боже!»

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Добавить комментарий