Свято одне на всіх

Свято одне на всіх

У середині квітня наша рідна «Зоря Полтавщини» відзначатиме своє 180-річчя – у розквіті власних надбань, у розповні професійного досвіду, за яким і неоціненний багаж вписаних в історію подій, фактів, людських доль, і чітке спрямування у день прийдешній. У цей час високої зрілості колектив редакції добре усвідомлює, що нинішнє свято об’єднує цілі покоління і творців газети, і її читачів. Як наголошували зоряни двадцять років тому, це свято «спільне, одне на всіх».
Газета пережила різні періоди, мала різні назви. Але завжди головним пріоритетом авторитетного видання залишалося його прагнення правдиво й об’єктивно творити літопис сучасності – розповідати про непрості процеси становлення і реформування держави, громадянського суспільства, виховувати у читачів найкращі людські якості, стояти на сторожі соціальних прав людини. А відтак довкола газети завжди гуртувалися прогресивні громадські діячі, політики, історики, письменники, митці…
Це все збережено у 180-річній історії «Зорі Полтавщини», що дихає живими вітрами різних епох і людських доль. І, гортаючи вже архівні, пожовклі від часу сторінки, розумієш: ні, газета живе не одним днем! І є щось магічне у шелесті цих сторінок: як не замінить паперову книгу електронний пристрій, хай і дуже зручний у користуванні, так і нинішні інтернет-видання не витіснять друковану пресу. Знаємо: «Зорю Полтавщини» чекають її вірні друзі в сільських обійстях і міських квартирах, де вона давно «прописана» як член родини, якого люблять і шанують, підтримують і розуміють.
15 квітня – день народження «Зорі Полтавщини». Тоді, 1838 року, первістка у літописанні Полтавщини було названо «Полтавські губернські відомості». Їх засновники, на жаль, не могли знати наперед, що там, у майбутньому, заради якого вони й починали велику справу, їхнім «відомостям» засяє зоря Полтавщини, світло якої сягає і минувшини, і дня прийдешнього. І та зоря над рідним краєм стала образною назвою, єднаючи долі земляків.
Цікаво заглянути у ті роки. Який досвід мали наші попередники? Першою у світі газетою були «Новини столиці», які 1800 років тому випускав уряд Давнього Китаю. Перша в Україні газета вийшла у Львові 1749 року (лише кілька номерів) – «Kurier Lwowski». Перша регулярна газета в Україні почала виходити у 1776 році – «Gаzette de Leopol» (тижневик). 1811 року у Львові вийшла найстаріша з існуючих українських і польських газет – «Gazeta Lwowska». А вже 1848 року побачила світ перша в історії газета українською мовою – «Зоря Галицька».
Тож рік 1838-й для першої полтавської газети не міг пропонувати якогось конкретного журналістського досвіду, що його можна було б перейняти, відтак «Полтавскія губернскія ведомости», які редагував І.Г. Бутков, друкували переважно офіційні повідомлення – розпорядження про призначення і звільнення чиновників, вакансії, заохочення їх по службі, постанови центральної і місцевої влади, як свідчать архівні дослідження.
Втім тогочасна Полтава вже мала свій власний досвід в осмисленні подій. У координати її історії було вписано сторінки, адресовані вічності. З 1802 року місто стало центром губернії, який швидко розбудовувся: на той час тут діяли волосне й духовне училища, гімназія, інститут шляхетних дівчат. Два роки лишалося до відкриття (у 1840-му) кадетського корпусу. Вулиці міста пам’ятали кроки і всотали рвійні помисли молодих Миколи Гоголя, Михайла Старицького, Михайла Драгоманова і Михайла Остроградського, які здобували освіту в Полтаві. 1838 року населення міста складало 15 521 чоловік.
10 листопада не стало одного із великих полтавців – помер Іван Петрович Котляревський, основоположник сучасної української літератури. «Полтавські губернські відомості» надрукували некролог у 14-му числі газети.
Навесні, 22 квітня того ж 1838-го, у Петербурзі одержав відпускну з кріпацтва Тарас Шевченко.
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть! –
написав ще молодий поет «На вічну пам’ять Котляревському», і дата під цим твором та сама – 1838-й.
Ось він, подих часу, в якому починалася біографія нашої газети. І врешті вона сама стала біографом доби, бо інакше й не могло бути у вирі подій, які так стрімко розгорталися й ставали рядками історії.
Про них читачі більше дізнаються із досліджень полтавського науковця, історика-архівіста і постійного автора «Зорі Полтавщини» Тараса Пустовіта.
Ми також запрошуємо усіх наших друзів поділитися своїми спогадами про газету, розповідями, пов’язаними із публікаціями «Зорі Полтавщини». Упевнені: діалог «читач – газета» буде безперервним.

Добавить комментарий