Таке не забувається ніколи…

Таке не забувається ніколи…

В юнацькі роки котелевець Валерій Булко проходив строкову службу в прикордонних військах у тодішній Туркменській РСР на кордоні з Афганістаном. Там отримав справжній чоловічий гарт, але ніколи не думав, що військові навички і вміння згодяться аж через двадцять п’ять років, коли московська орда посуне на Україну…
– Коли у 2014 році була оголошена перша хвиля мобілізації, я отримав повістку, прибув на збори до райвійськкомату, – розповідає Валерій. – Саме тут мені запропонували очолити службу забезпечення, пізніше – відділення зв’язку. В 2016 році отримав направлення на службу в
58-му окрему механізовану бригаду. Потрапив до окремого Сумського 15-го батальйону, де призначили командиром взводу зв’язку. В мої обов’язки входило забезпечення батальйону надійним зв’язком під час ведення бойових дій безпосередньо на лінії зіткнення. Довелося побувати на першій лінії оборони у таких гарячих точках Донбасу, як Верхньоторецьке, Авдіївка. Обстріли з боку російських військ та їхніх найманців там практично не припинялися. На жаль, не обходилося без поранень українських військових. Були й загиблі. Загинув і один з моїх бойових побратимів, гранатометник із Сум. Знаєте, таке не забувається ніколи…
Близько року наш земляк перебував у зоні проведення АТО, після чого знову продовжив службу в Котелевському райвійськкоматі. 2019 року відбув у відрядження, цього разу в Сіверську першу окрему танкову бригаду. Був головним сержантом батареї. Служба проходила знову на Донеччині поблизу містечка Покровськ.
– Обслуговував два взводи протиповітряної оборони, кожен з яких мав чотири бойові машини, де відповідно по три чоловіки, – ділиться спогадами Валерій. – На другій лінії оборони наші військові формування повинні були здійснювати прикриття танкових батальйонів від ворожих повітряних нальотів. Попереду наших танкістів на лінії зіткнення у сутичці з ворогом – підрозділи піхоти.
Валерій Володимирович також розповів, що одного разу в першій окремій танковій бригаді, яка тоді тимчасово відбула у Рівненську область, проводилися комплексні змагання військових формувань Збройних сил України за участю підрозділів протиповітряної оборони. За визначення кращого взводу змагалися десантники, морські піхотинці, курсанти. Тоді очолюваний Валерієм Булком зенітно-ракетний взвод «Стріла 10» виборов перше місце, а Валерій продемонстрував найкращу влучність зі стрілецької зброї. За це взвод отримав спеціальний приз, Валерій – грамоту командуючого Сухопутних військ України.
Відрядження Валерія Булка тривало близько п’яти місяців, після чого був відізваний. У райвійськкоматі отримав посаду начальника служби захисту інформації. Нині це служба охорони державної таємниці.
Старшина Валерій Булко нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаллю «Учасник АТО». Він одружений. Дружина Людмила – медсестра сімейного лікаря, донька Інна працює у Полтаві.
Позитивно характеризують Валерія Булка районний комісар Котелевського Територіального центру комплектування та соціальної підтримки підполковник Віктор Талалай, його заступник майор Олександр Цигрик. Офіцери зазначають, що під час щорічного оцінювання, яке зобов’язаний проходити кожен військовослужбовець, старшина Валерій Булко продемонстрував якісну, всебічну військову підготовку, грунтовні знання, зокрема вогневу підготовку склав на відмінно.
Ветеран російсько-української війни, захисник Вітчизни, учасник бойових дій знає справжню ціну миру, вірить у нашу перемогу і робить для цього усе від нього залежне.

Анатолій ДЖЕРЕЛЕЙКО.
смт Котельва.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий