Такі різні й такі рідні

Такі різні й такі рідні

Тандем Олени і Маргарити Олійник-Локай із Миргорода, мами і дочки, презентував свою творчість полтавцям вперше. І виявилося, що це цікавий сімейний мистецький дует.

Панянки прийшли в клуб любителів поезії “Фокус”, що діє при відділі соціокультурної діяльності Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П. Котляревського, на зустріч за темою “Мовне багатоголосся полтавської поезії. Вірші російською Олени та Маргарити Олійник-Локай”. Гості розповіли про себе, доповнивши розповідь фотоколажем головних життєвих етапів, ознайомили присутніх зі своїми творчими доробками.
Обидві пишуть вірші, а мама Олена також піснярка, композитор і виконавиця авторської пісні. Віршовані рядки – свої та інших авторів – доповнює музичним оформленням і виконує їх під гітару. На зустрічі вона читала вірші і співала ліричні пісні.
Жінка свого часу працювала в дитсадку, зараз – у Миргородському краєзнавчому музеї. Любить подорожувати в горах, ходити в походи на байдарці. У походах колись захопилася піснями під гітару, почала співати і складати сама…
– Головне досягнення в моєму житті – це донька, – зізналася співрозмовниця. – Мені говорили, що Рита – найкращий мій твір.
Більшість поезій жінки присвячені коханню.
Мы с тобой нераздельны,
как крылья безумной надежды…
Представниця молодшого покоління родини, Маргарита, розповіла, що в сім’ї троє творчих особистостей: це дідусь, який дуже багато чому її навчив, був одночасно за тата і діда, мама та вона сама.
– Мені 29 років, і я досі шукаю себе, – відверто говорила Маргарита. – Закінчила миргородську сьому школу, Полтавський педагогічний університет – філфак (українська та англійська мови). Полтаву дуже люблю, вважаю другим рідним містом. У Миргороді жила поруч з арматурним заводом і залізницею і там, серед диму, пилу, гуркоту, теж писала вірші. Навіть промислова зона надихала, бо це було моє звичне оточення, моє життя.
В 13 років наважилась надіслати добірку “Вокзальные огни” в журнал “Мы”. Зраділа, коли бібліотекарка, зустрівши школярку, сказала: “Твої вірші надрукували”.
Сама Маргарита теж працювала в Миргородській міській публічній бібліотеці, в центрі естетичного виховання, була волонтером на фестивалях. Захоплюється фотографією, подорожами. У Миргороді у дівчини вийшла збірочка поезій “Я просто людина”. Друкувалася в Полтаві в альманахах “Заспів”, “Рідний край”.
“Завжди знала, чим хочу в житті займатися – творчістю. І займаюся. Та при цьому треба думати, як виживати і де заробляти. Тому поїхала на заробітки в Польщу, нещодавно повернулася, – розповіла Маргарита. – Це мій перший публічний виступ після повернення. Пишу українською, російською, трохи англійською мовами. Зараз вивчаю польську, але чи писатиму нею, поки що рано говорити”.
Насколько ты умеешь любить искренне –
Настолько ты человек…
Дівчина прочитала кілька своїх ліричних віршів, продемонструвала фото- та відеопрезентації власних творів, зокрема й зроблені для конкурсу у соцмережі.
– Ніколи не правила тексти Маргарити, навіть коли та була маленькою. Не можна ламати, нехай дитина йде своїм шляхом, росте і розвивається, – переконана Олена.
І мама, і донька в творчому плані вдалися в батька й дідуся Костянтина Федоровича Олійника.
– У мене були прекрасні батьки, – каже Олена. – Тато писав вірші, викладав у керамічному технікумі. – Від мами передалися захоплення малюванням, рукоділлям.
– Учасники нашого заходу мали можливість більше дізнатися про поетів рідного краю, зокрема про тих, хто пише російською, познайомитися з цікавим творчим родинним дуетом, отримати нові позитивні враження та задоволення від поезій цих таких рідних і таких різних жінок, – зазначила ініціатор і ведуча зустрічі, провідний бібліотекар відділу, поетеса і фотохудожниця Галина Вовченко.

Ганна ЯЛОВЕГІНА
“Зоря Полтавщини”

Добавить комментарий