Тарас Шевченко і славетний полтавець Михайло Остроградський

Тарас Шевченко і славетний полтавець Михайло Остроградський

Упродовж свого недовгого життєвого шляху Тарас Шевченко не тільки побував кілька разів на Полтавщині, але й, мешкаючи в Петербурзі, спілкувався з відомими полтавцями. Говорячи про стосунки Михайла Остроградського і Тараса Шевченка, варто згадати і роки навчання майбутнього талановитого математика, коли той постійно відчував гуманний, просвітницько-виховний вплив наглядача Будинку виховання дітей бідних дворян у місті Полтаві, видатного українського письменника Івана Петровича Котляревського.

Познайомилися вони, коли Тарас Шевченко з 1838 року навчався в Академії мистецтв, де Михайло Остроградський викладав математику. В тодішній столиці зібралась численна громада українців, які мали спільний інтерес до літературного, культурного життя чи просто не могли забути рідної мови. Навіть потерпаючи від страхітливої солдатчини із забороною писати й малювати, Тарас Шевченко не забував славетного земляка, прагнув налагодити з ним епістолярні стосунки. Так, у листі, що датований березнем 1850 року, С.П.Левицький повідомляв йому із тодішньої столиці: “…я ще й досі не бачився ні з Остроградським, ні з Чернишовим, в котрих у кожного був раз по 5 і ні разу не застав дома, а мені хотілось разом сказати Вам од усіх, котрим Ви писали, да поки скажу хоч те, що знаю”. Від О.П.Чернишова відповідь Тарас Шевченко отримав 29 березня 1850 року, потім розпочався тривалий період епістолярного мовчання, бо жандармський режим ставав ще жорстокішим і бажаючих листуватися ставало все менше.
Тарас Шевченко після десятилітньої каторги приїздить до Петербурга 27 березня 1858 року й відразу опиняється у вирі літературного й громадського життя. Українці, що мешкали в столиці, були помітними постатями серед інтелігенції, брали участь у літературних гуртках, культурних і громадських акціях. Тарас Шевченко, багато років позбавлений нормального людського спілкування, відвідує старих і нових знайомих, насолоджується зворушливими зустрічами, як-от із М.В.Остроградським, про що свідчить запис у щоденнику від 13 квітня 1858 року: “Великий математик принял меня с распростертыми объятиями как земляка и как надолго отлучившегося куда-то своего семьянина. Спасыби йому. Остроградский с семейством едет на лето в Малороссию. Пригласил бы, говорит, и Семена с собой, но боится, что в Полтавской области сала не хватит на його продовольствие”. Тут йдеться про композитора Семена Гулака-Артемовського, автора опери “Запорожець за Дунаєм”, який приятелював із М.Остроградським і сприяв відновленню і зміцненню знайомства з ним Тараса Шевченка, що повернувся до Петербурга.
А в повісті “Художник” Тарас Шевченко писав: “Я лично и хорошо знал гениального математика нашего Остроградского (а математики вообще люди неувлекающиеся), с которым мне случилось несколько раз обедать вместе. Он, кроме воды, ничего не пил за столом. Я и спросил его однажды: “Неужели вы вина никогда не пьете?” – “В Харькове еще когда-то выпил два погребка, да и забастовал”, – ответил он мне простодушно. Немногие, однако ж, кончают двумя погребками, а непременно принимаются за третий. Нередко и за четвертый и на этом-то роковом кончают свою грустную карьеру, а нередко и самую жизнь”.
У коментарях до четвертого тому повного зібрання творів Тараса Шевченка зазначено: “Остроградський Михайло Васильович (1801 – 1862) – російський математик, родом з України; в кінці 30-х – на початку 40-х років був професором Головного Педагогічного інституту, Головного Інженерного училища та інших учбових закладів у Петербурзі; академік Російської Академії наук та почесний член кількох зарубіжних академій, один із основоположників петербурзької математичної школи” (Київ, Наукова думка, 2001 р.).

Тарас Шевченко і славетний полтавець Михайло ОстроградськийЩонайперше звертаємо увагу на однозначність щодо визначення “російський математик”, адже за походженням М.В.Остроградський належить до давнього козацького-старшинського роду, який відомий на Полтавщині ще із середини сімнадцятого століття. Народився Михайло Остроградський 12 вересня 1801 року в селі Пашенівка теперішнього Козельщинського району. Освіту він спочатку здобував у Полтавській гімназії, а потім – у Харківському університеті. Спілкування із Тарасом Шевченком є яскравим виявом його інтересу до української культури. Також варто сказати про деяку неточність біографічних даних М.В.Остроградського, що подаються в коментарях до цього академічного видання, адже посаду професора Головного Педагогічного інституту славетний математик отримав ще в 1831 році й викладав навчальні курси фізики та математики до 1859-го. В 1828 році він почав викладати математику й нарисну геометрію в офіцерських класах при Морському кадетському корпусі й до кінця 50-х років ХІХ століття працював у військових навчальних закладах Санкт-Петербурга.
Нерідко і в краєзнавчих дослідженнях полтавських освітян про взаємини Тараса Шевченка й Михайла Остроградського говориться із дещо перебільшеними емоціями, що не підкріплені літературними та історичними джерелами. “Остроградського поєднувала багаторічна міцна, братерська дружба з Тарасом Григоровичем Шевченком. Після повернення із заслання Шевченко деякий час жив на квартирі Михайла Васильовича, їх єднали рідна українська земля, мова, пісня й думи. Сучасники твердять, що Остроградський знав напам’ять увесь “Кобзар” і задушевно читав вірші поета”. Думається, що також гіперболізованим є нагадування про “дуже тісну дружбу” та твердження, висловлене в книжці “М.В.Остроградський – перший український математик світового масштабу” (Полтава: ТОВ “АСМІ”, 2002 р.): “Тривала і міцна дружба поета і математика проливає світло на ще один бік діяльності безсмертного Кобзаря і академіка Остроградського…”. Їх взаємини були справді приязними, теплими, приятельськими. Вірогідно, що думки Тараса Шевченка після “Букваря” видати навчальні посібники з арифметики, етнографії (народознавства), географії, історії, як і його педагогічні погляди, складалися також від благотворного спілкування з М.В.Остроградським. Свідченням цього є християнська морально-етична й естетична основа “Букваря” Тараса Шевченка, міжпредметне спрямування першого підручника, прикладом чого є вміщена там таблиця “Лічба”, згадка про славетного уродженця Полтавщини в повісті “Художник”, щоденникові записи, а найголовніше – глибинне відчуття рідного краю – України.

Олексій НЕЖИВИЙ
Доктор філологічних наук, професор, письменник

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий