Магія театру всесильна, оскільки це те місце, де мистецтво оживає, а емоції стають частиною нашого життя.
Такі думки виникають після прем’єри вистави «Театр, або Шум за сценою», що поставлена в Полтавському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені М. В. Гоголя за п’єсою сучасного британського драматурга Майкла Фрейна.
Уперше твір побачив життя у 1982 році на сцені лондонського театру і з того часу завойовує серця театралів усього світу. Це найвідоміша і найпопулярніша п’єса драматурга, яку вважають однією з найсмішніших комедій XX століття. Крім того, твір приніс автору премію імені Лоуренса Олів’є – найпрестижнішу театральну нагороду у Великій Британії, яку з 1977 року вручає Товариство Лондонського театру. Режисером нової постановки став заслужений діяч мистецтв України Сергій Павлюк – неочікуваний, непередбачуваний, іноді парадоксальний, але завжди талановитий.
Сюжет вистави напрочуд простий: трупа акторів, готуючись до туру містами Британії, репетирує, а потім грає таку собі простеньку виставу з приземленою тематикою. У тло цього твору кумедно вплітається реклама сардин, оскільки саме фірма «Сардини» є спонсором спектаклю.
У виставі, як і в п’єсі, блискуче застосовується відкритий ще в шекспірівські часи прийом «театру в театрі», коли реальність і вигадка переплітаються в низці кумедних непорозумінь. Дві життєві іпостасі – реальна та сценічна – для кожного персонажа сплітаються в один клубок, доводячи дію вистави до комічного абсурду та сатиричного гротеску. Перед очима глядача розкривається життя театру за його лаштунками, відбувається дивовижне взаємопроникнення двох самостійних просторів – театру та життя, що спричинює народження нових змістів, у яких життя стає театром, а театр – життям. Дві дії вистави стають наче дзеркальним відображенням, де глядач перетворюється на актора, а актор – на глядача. Крім того, прийом «театра в театрі» змушує глядачів замислитися над вигаданістю дійсності та реальністю художнього вимислу.
Упродовж усього дійства відчувається талановита гра-імпровізація всього акторського колективу: заслужений артист України Олександр Любченко (режисер Ллойд Даллас), Наталія Сизова (Дотті Отлі), заслужена артистка України Тетяна Любченко (Белінда Блеяр), Віталій Крапіва (Селздон Моубрей), Максим Дашевський (Гаррі Лежен), Марія Озерянко (Брук Аштон), Олександр Князь (Фредерік Феллоуз), Артем Батрак (Тім), Наталія Бухарова (Поппі Нортон-Тейлор). Поза сюжетом п’єси, яку герої грають на сцені, вирують справжні шалені пристрасті, які переживає кожен із них: кохання, інтриги, ревнощі, сварки. Тобто кожен має своє життя з усіма його радощами й тривогами. Але попри всі складнощі актори одягають рожеві окуляри (дуже вдалий режисерський прийом) і кожного вечора виходять на сцену, проживаючи чуже життя. Кумедні нісенітниці й непорозуміння, які іноді переходять у фарс, буфонаду, створюють ефект шаленої круговерті життя.
Загалом, вийшла чудова вистава про театр і життя акторів за лаштунками. На перший погляд здається, що в театрі все можливе, це будинок чудес. Але насправді за грою й ілюзією легкості стоїть напружена праця душі тих, хто обрав сенсом свого буття служіння Мельпомені.
За словами відомого чеського письменника Карела Чапека, «прем’єра – це вираз відчайдушної рішучості надати нарешті п’єсу самій собі». Сподіваємося, що вистава «Театр, або Шум за сценою» знайде свого глядача. Прикметно, що прем’єра вистави відбулася у Всесвітній день театру. Зі святом, дорогі гоголівці!
Людмила Чередник,
кандидат філологічних наук, доцент, Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».