На офіційному сайті Вселенського Патріархату 14 січня оприлюднено текст Томосу про автокефалію Православної церкви України трьома мовами – грецькою, англійською та українською. Процес підготовки до надання автокефалії Українській церкві, що 333 роки тому була незаконним, неканонічним шляхом перепідпорядкована Москвою, підписання Томосу та його вручення Митрополиту Київському та всієї України Епіфанію у Стамбулі у патріаршому соборі Апостольського престолу стали об’єктом маніпуляцій і фальсифікацій з боку російських і проросійських ЗМІ, представників РПЦ. Вони, зокрема, поширювали фейк про те, що Томос недійсний, бо 5 січня був підписаний у соборі Георгія Побідоносця тільки Вселенським Патріархом Варфоломієм І, а не членами Священного Синоду. Після того як у Фанарі 9 січня підписи під документом поставили усі ієрархи, котрі раз на місяць саме цього числа збираються на засідання Вселенської Патріархії, звучать нові вигадки – «підписали не ті митрополити». Причому використовують список членів Синоду, які були в його складі до 31 серпня 2018 року, в той час як з 1 вересня відбулася планова ротація.
Директор Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України Ростислав Павленко каже: «Томос підписано правильно. Достатньо порівняти список членів Синоду з сайта Вселенського Патріархату зі списком підписів під Томосом». Днями в ефірі одного з телеканалів з вуст кандидата на посаду Президента України чуємо іншу заяву: «Митрополія – це залежність від Константинополя». В день отримання Україною Томосу – Акта про незалежність Ростислав Павленко на своїй сторінці у Фейсбуці писав: «Історичний чин звершено… маємо незалежну і визнану, канонічну автокефальну Православну Церкву!»
Відповіддю спеціалістам з маніпуляцій є сам текст Томосу. Газета «Голос України» друкує його в повному обсязі.
«Патріарший і Синодальний Томос надання автокефального церковного устрою Православній Церкві в Україні
Варфоломій, милістю Божою Архієпископ Константинополя, Нового Риму і Вселенський Патріарх.
«Ви приступили до гори Сіонської… і до Церкви первородних» (Євр. 12:22-23), блаженний серед народів Апостол Павло говорить усім вірним; і дійсно, Церква є горою, тому міцною і стійкою, непорушною та непохитною. Хоча одним стадом та одним тілом Христовим є і називається Церквою Божою, яка повсюди має сповідання православної віри, спільність в таїнствах у Дусі Святому та непорушність апостольського спадкоємства та канонічного порядку, але ще від апостольських часів складається з Церков, розташованих по місцях і країнах, внутрішньо самоврядованих власними пастирями та вчителями, і служителями Євангелія Христового, тобто кожного місця єпископами, з причин не лише історичного значення міст і країн у світі, але й внаслідок особливих пастирських потреб у них.
Отож, оскільки благочестива та Богом бережена земля України укріплена та звеличена вищим промислом та отримала свою повну політичну незалежність, державні та церковні керівники якої вже тридцять років палко просять її церковного самоврядування та пліч-о-пліч з народом й суголосно з давніми його проханнями, свого часу зверненими до святішого Апостольського Константинопольського Престолу, котрий за багатовіковим канонічним переданням зобов’язаний турбуватися про Святі православні Церкви, які мають в цьому потребу, а найдужче про ті, які від початку з ним зв’язані канонічними узами, як-от історична Митрополія Київська, – то наша Мірність з Преосвященними при нас Митрополитами та всечесними, улюбленими в Святому Дусі братами та співслужителями, з обов’язку турботи Великої Христової Церкви за Православний світ, для зцілення постійно загрожуючих розколів та розділів у помісних Церквах, однодумно визначаємо та проголошуємо, щоб уся Православна Церква, що знаходиться в межах політично сформованої та цілковито незалежної держави України разом із Священними Митрополіями, Архієпископіями, Єпископіями, монастирями, парафіями та всіма в них церковними установами, котра знаходиться під покровом Засновника Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви Боголюдини Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, існувала віднині канонічно автокефальною, незалежною та самоврядованою, маючи Першого в церковних справах і визнаючи кожного канонічного її Предстоятеля, який носить титул «Блаженніший Митрополит Київський і Всієї України», – не допускається якогось доповнення чи віднімання від його титулу без дозволу Константинопольської Церкви, – який є головою Святішого Синоду, котрий щороку скликається з Архієреїв, запрошуваних почергово за їхнім старшинством, з числа тих, що мають єпархії в географічних межах України. Таким чином управлятимуться справи Церкви в цій країні, як проголошують божественні та святі Канони, вільно й у Святому Дусі, та безперешкодно, без будь-якого іншого зовнішнього впливу.
До того ж, цим підписаним Патріаршим і Синодальним Томосом ми визнаємо та проголошуємо встановлену в межах території України Автокефальну Церкву нашою духовною донькою та закликаємо всі світові Православні Церкви визнавати її як сестру та згадувати під іменем «Святіша Церква України», як таку, що має своєю кафедрою історичне місто Київ, не може ставити єпископів чи засновувати парафії за межами держави; вже існуючі відтепер підкоряються, згідно з порядком, Вселенському Престолу, який має канонічні повноваження в Діаспорі, бо юрисдикція цієї Церкви обмежується територією Української Держави.
І ми надаємо їй привілеї та всі суверенні права, належні автокефальній церковній Владі, так що відтепер Митрополит Київський і Всієї України, здійснюючи богослужіння, поминає «Усіх Єпископів Православних», а сонм найсвятіших Архієреїв при ньому поминає його ім’я як Першого та Предстоятеля Найсвятішої Церкви в Україні. Те, що стосується внутрішнього церковного управління, розглядається, судиться та визначається виключно ним і Священним Синодом, слідуючи євангельському та іншому вченню, згідно зі священним Переданням і Шанованими канонічними постановами нашої Святої Православної Церкви, і настановою 6-го канону І Нікейського Вселенського Собору, який визначає, що «якщо ж при спільному голосуванні всіх, яке буде справедливим і згідно церковного канону, двоє чи троє через атасну схильність до суперечок будуть [це] заперечувати, то нехай має силу рішення більшості», до того ж зберігається право всіх архієреїв та іншого духовенства на апеляційне звернення до Вселенського Патріарха, який має канонічну відповідальність приймати безапеляційні судові рішення для єпископів та іншого духовенства помісних Церков, згідно з 9-м і 17-м священними канонами IV Халкідонського Вселенського Собору.
Прояснюємо до вищесказаного, що Автокефальна Церква в Україні визнає головою Святіший Апостольський і Патріарший Вселенський Престол, як і інші Патріархи та Предстоятелі, та має разом з іншими канонічними обов’язками та відповідальностями насамперед збереження нашої Православної Віри неушкодженою та канонічної єдності та спілкування з Вселенським Патріархатом й іншими помісними Православними Церквами непорушними. І до цього, Митрополит Київський і Всієї України, як і Архієреї Найсвятішої Церкви України, обираються віднині відповідно до належних положень божественних і священних Канонів і згідно з відповідними положеннями її Статуту, які мають в усьому обов’язково відповідати положенням цього Патріаршого і Синодального Томосу. Усі архієреї зобов’язані турбуватися, щоб боголюбно пасти народ Божий, провадячи в страху Божому мир і згоду в країні та в своїй Церкві.
Але щоб в усьому перебував не применшений зв’язок духовної єдності та спілкування святих Божих Церков, бо ми навчилися «зберігати єдність духа в союзі миру» (Еф. 4:3), то кожний Блаженніший Митрополит Київський і Всієї України повинен поминати за давніми Переданнями святих Отців наших Вселенського Патріарха, Блаженніших Патріархів та інших Предстоятелів помісних Православних Церков, у ряду Диптихів, згідно з канонічним порядком, отримавши своє місце після Предстоятеля Церкви Чехії і Словакії в священних Диптихах і на церковних зібраннях.
Таким чином, Православна Церква в Україні, через свого Першого чи канонічного місцеблюстителя Київського Престолу, зобов’язана брати участь стосовно важливих канонічних, догматичних та інших питань у міжправославних нарадах, які збираються час від часу, за священним звичаєм, від початків усталеним Отцями. Перший же, настановлений, зобов’язаний обов’язково посилати необхідні належні Мирні Грамоти до Вселенського Патріарха та до інших Предстоятелів, і сам має право від них отримувати, починаючи свої мирні поїздки від Першопрестольної Церкви Константинополя за звичаями, отримуючи від неї і Святе Миро, для вияву духовної єдності з нею. Для вирішення значних питань церковного, догматичного та канонічного характеру слід Блаженнішому митрополиту Київському і всієї України від імені Священного Синоду своєї Церкви звертатися до нашого Святішого Патріаршого і Вселенського Престолу, прагнучи від нього авторитетної думки та твердого взаєморозуміння, причому права Вселенського Престолу на Екзархат в Україні та священні ставропігії зберігаються неприменшеними.
Отже, на всіх цих умовах наша Свята Христова Велика Церква благословляє та проголошує Православну Церкву в Україні Автокефальною та щедро закликає на Ієрархію на Українській землі, непорочний клір і благочестивий народ її, з невичерпного скарбу Святого Духа, божественні дари, молячись, щоб Перший і Великий Архієрей Ісус Христос, заступництвом всенепорочної і всеблагословенної Владичиці нашої Богородиці і пріснодіви Марії, святого славного і рівноапостольного князя Володимира і святої славної княгині Ольги, преподобних і богоносних Отців наших, подвижників і монахів Києво-Печерської Лаври та інших монастирів, укріпив назавжди її в тілі Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви таким чином зараховану Автокефальну Церкву України і подав їй благостояння, єдність, мир і зростання, на славу Його і Отця і Святого Духа.
Таким чином, таке вирішене та розсуджене і в радості сповіщене вам від шанованого Центру Православ’я було соборно затверджено, для постійного збереження видається цей Патріарший і Синодальний Томос, написаний і підписаний в Кодексі нашої Великої Христової Константинопольської Церкви, вручений в точній і ідентичній копії Блаженнішому Предстоятелю Святішої Церкви України, кір Епіфанію та його високопревосходительству, Президенту країни пану Петру Порошенку, для вічного доказу та постійного представлення.
Року дві тисячі дев’ятнадцятого, місяця січня, 6 числа, індиктіона 12.
• Вселенський Патріарх Варфоломій, в Христі Бозі вирішує
• митрополит Вріульський Пантелеймон,
• митрополит Італійський і Мальтійський Геннадій
• митрополит Германський Августин
• митрополит Транупольський Герман
• митрополит Нью-Джерський Євангел
•митрополит Родоський Кирилл
• митрополит Ретімнський і Авлопотамський Євгеній
• митрополит Корейський Амвросій
• митрополит Сингапурський Контантин
• митрополит Австрійський Арсеній
• митрополит Сімський Хризостом
• митрополит Чиказький Нафанаїл».
На Синоді Константинопольського Патріархату 9–10 січня також було призначено настоятеля ставропігійного храму святого Андрія Первозваного, постійного представництва Вселенської Патріархії в Києві. Ним став архімандрит Михаїл (Аніщенко), який до цього був настоятелем храму в місті Анталія, повідомляє сайт Апостольського престолу. Архімандрит Михаїл свого часу був священиком Волинської єпархії УПЦ (МП) і служив у Луцьку, а потім навчався у Греції і перейшов до Вселенського Патріархату.
Елладська церква вступила в євхаристій на спілкування з Православною церквою України. ПЦУ та її предстоятеля, митрополита Київського і всієї України Епіфанія згадали в диптиху під час літургії в Благовіщенському кафедральному соборі в Афінах, яку вів предстоятель Елладської православної церкви архієпископ Ієронім II. Ім’я митрополита Епіфанія було назване поряд з іншими головами православних церков – патріархами, митрополитами й архієпископами.
Згадка православних церков у суворій послідовності їхнього місця в диптиху є однією з основних ознак євхаристійного спілкування між ними. Першу сходинку в диптиху посідає Вселенський Патріарх. Православна церква України згадується 15-ю.
Світлана ЧОРНА.
Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.
(«Голос України»).