Теплий Олексій

Теплий Олексій

Пам’ять преподобного Олексія, чоловіка Божого, свята Православна Церква молитовно вшановує 30 березня. У нашому народі ранньохристиянського подвижника величають Теплим Олексієм.

Преподобний Олексій з’явився на світ у родині римського сенатора. Від юності прагнув присвятити життя служінню Богові, але батьки хотіли, щоб син створив сім’ю і продовжив рід. Наполягли навіть на весіллі. Саме після цієї події Олексій віддав свою каблучку новоспеченій дружині, попрощався і таємно вирушив у далеку дорогу. Спочатку морем, потім суходолом. Врешті, дістався аж до грецького міста Едеси, де зберігався Нерукотворний Образ Спасителя.
Продавши все, що мав при собі, паломник роздав гроші жебракам і залишився жити при храмі Пресвятої Богородиці, на паперті (церковний ґанок). Харчувався лише з милостині й постійно молився. У такому смиренні минули 17 років його життя.
Увагу жителів Едеси до убогого чоловіка біля храму привернув місцевий паламар. Істину про праведника йому відкрила через Свою святу ікону Богородиця. Не бажаючи слави, Олексій знову вирушив у далеку мандрівку. Корабель, на якому він плив, потрапив у бурю і прибився до берегів Італії. Святий Олексій побачив у цьому Божий Промисел і вирішив іти до батьківського дому. Як він і сподівався, ніхто його не впізнав, але жебрака прихистили.
На жаль, життя праведника у рідному домі було далеким від спокійного. Над ним постійно знущалися слуги. Вони заздрили, що господарі ставилися до нього з особливою теплотою. Олексій смиренно терпів усі кривди, багато молився і не дозволяв собі вживати нічого, крім хліба й води. Так тривало ще сімнадцять років.
Сповіщений Господом про день свого упокоєння, святий узяв папір і описав усе своє життя та попросив прощення у рідних. Цей життєпис було знайдено вже після того, як преподобний відійшов у Небесні обителі. Почувши Голос, що пролунав із вівтаря у храмі апостола Петра, всі римляни в той час дізналися про Олексія, чоловіка Божого.
Багато зцілень відбулося за молитвами містян біля тіла подвижника. Чесні останки його поховали в храмі святого Воніфатія 30 березня 411 року.
У нашому народі преподобний Олексій вважається одним із найулюбленіших святих. Із давніх-давен найбільше шанували його бджолярі. Якщо святкового дня надворі було вже по-весняному тепло, пасічник виносив вулики з бджільника, молився до Бога про урожайне літо й випускав комах, щоб ті зробили перший обліт. Підносив господар молитву також до святого Олексія, щоб чоловік Божий захищав бджіл від усякого лиха.

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:

Добавить комментарий