Теплого Олексія

У передостанній день березня православні християни урочисто вшановують преподобного Олексія, людину Божу.

Син знатного, благочестивого римського подружжя Олексій понад усе прагнув молитовного усамітнення, але за наполяганням батьків заручився з вродливою дівчиною із заможної сім’ї. Якоїсь миті юнак відчув серцем, що звичайна родина і багатство не дозволять йому настільки наблизитися до Бога, наскільки він того прагне. Віддавши нареченій свій золотий перстень, він таємно залишив рідну домівку й вирушив у далеку подорож: спочатку – кораблем, потім – у гурті погоничів віслюків. Аж нарешті дістався славного міста Едеси (стародавнє місто, попередник сучасного міста Шанлиурфа на південному сході Туреччини), де зберігався Нерукотворний Образ Господа, відображений на плащаниці. Роздавши рештки майна, юнак одягнувся в лахміття і став просити милостиню в притворі храму Пресвятої Богородиці. Щонеділі причащався Святих Христових Таїн. Ночами не спав і молився. Вживав тільки хліб і воду.
У таких випробуваннях преподобний провів довгих сімнадцять років. Сама Пречиста, явившись уві сні церковному сторожу, відкрила, що жебрак Олексій є людиною Божою. Коли ж мешканці Едеси стали вшановувати його, Олексій таємно зник і знову вирушив у далеку дорогу. Через бурю на морі корабель, на якому перебував преподобний, вимушено пристав до берегів Італії, неподалік від рідного преподобному Риму.
Ніхто не зміг впізнати в ньому того квітучого юнака, який колись залишив батьківський дім, а святий, щоб мати втіху бачити рідних, попросив у них притулку. І лише в день його смерті присутні на богослужінні в соборі святого Петра несподівано почули Голос, Який відкрив їм, що Рим потребує молитви чоловіка Божого, котрий знаходиться у будинку Євфиміана (батька Олексія). Коли Папа Римський, імператор, батьки і колишня наречена святого схилили коліна перед його тілом, з руки Олексія було взято сувій, в якому він перед смертю докладно описав своє життя та просив прощення у своїх близьких.
Нескінченний потік зцілень біля нетлінних мощей людини Божої стали продовженням земного служіння преподобного Олексія. Чесні його останки були поховані в храмі святого Воніфатія 30 березня 411 року.
У нашому народі подвижника здавна називали Теплим Олексієм, так само, як і присвячений йому день. Для пасічників цей день знаменував початок роботи біля вуликів. За народними віруваннями, саме на Теплого Олексія журавлі повертаються з вирію, а пташка вівсянка співає свою першу весняну пісню.

Підготувала
Вікторія КОРНЄВА.