Травень сади прикрашає, літо в гості чекає

Травень сади прикрашає, літо в гості чекає

Як би довго не тривала зима, а в травні все одно – вже майже літо. Дерева – в цвіту, тішать око соковита зелень і перша весняна городина. Щоб основний урожай був таким же щедрим, як і ранній, нас чекає робота до сьомого поту. Тож впрягаймося!..

ТУРБОТИ ГОРОДНИКІВ

У перших числах травня у відкритий грунт вже сміливо можна сіяти моркву, редиску, а також петрушку, кріп, горох, гарбузові культури, висаджувати розсаду пекінської капусти, цибулю на зелень.
Звичайно, найбільшої турботи у травневу пору потребує “другий хліб”, тобто картопля. Висаджувати бульбу треба не раніше, ніж грунт добре прогріється і протряхне на глибину 2–3 см. Методика садіння (в ямки, борозни, гребені) залежить від типу грунту, кліматичних особливостей місцевості й власного досвіду. Але в будь-якому випадку перед посадковими роботами землю перекопують і розпушують, розбиваючи великі грудки і видаляючи залишки торішньої рослинності. Слід пам’ятати, що в щільному, важкому, необробленому грунті у картоплі погано розвивається коренева система, деформуються і дрібнішають бульби.
У першій половині травня вже слід приділити увагу середньостиглій капусті. Її висаджують на грядки дворядним способом із відстанню між рядами 50–60 см, а в ряду – 40–50 см. Пізні сорти капусти висаджують до кінця травня, середньопізні – до середини червня.
Капусту ранніх сортів у травні поливають і підгодовують селітрою (з розрахунку 0,3 кг добрива на 10 м2 грядки). Підживлюють розсаду вручну, розподіляючи добрива навколо рослин. При цьому треба стежити за тим, щоб добриво не потрапило на листя й не обпекло його. Щоб полегшити собі роботу, підживлення можна поєднати з поливом, попередньо розчинивши добрива у воді.
Перш ніж садити у відкритий грунт розсаду огірків чи висівати насіння, необхідно старанно підготувати його і створити всі умови для комфортного розвитку рослин. У першу чергу це стосується температурного режиму, рівня вологості й забезпечення світлом. Найкраще огірки вдаються на грунтах, збагачених перегноєм, відмінно приживаються на прогрітих сонцем і добре освітлених ділянках, де немає протягів.
Огіркову розсаду із 3–4 листками висаджують у травні в плівкові теплиці – практично відразу після збору врожаю ранніх зеленних культур. Висаджують молоді рослини рядовим способом, залишаючи між саджанцями 25–30 см і між рядами – 1 м.
Для посіву огірків у відкритий грунт рекомендується використовувати посівний матеріал, що зберігався 3–4 роки. Як показують спостереження, з такого насіння огірки хоч і розвиваються повільніше, але менше хворіють і утворюють більшу кількість жіночих плодових квіток.
Для ранніх посівів використовують сухе насіння, для пізніх – набрякле (але не проросле!). Сіяти треба тільки у добре зволожену і прогріту землю. Найкраще це робити у теплий сонячний день. Насіння закладають у борозенки на глибину 2–3 см, дотримуючись схеми посіву 50х60 см. Рекомендована глибина загортання насіння – 1–1,5 см.
Догляд за огірковими сходами передбачає регулярні поливи теплою водою, укриття молодих рослин плівкою в прохолодну погоду і період затяжних дощів. Коли огірки зацвітуть, поливи тимчасово припиняють і відновлюють тільки з початком плодоношення. При цьому кількість води збільшують до 20 л із розрахунку на 1 м2. До речі, ці ж рекомендації підходять і для кабачків, цукіні, патисонів.
Розсаду томатів у віці 45–50 днів допускається висаджувати у відкритий грунт лише після того, як мине загроза травневих заморозків. Життєздатні сіянці мають цупке міцне стебло темно-зеленого забарвлення із фіолетовим відтінком, короткі міжвузля, повноцінно розвинену кореневу систему і 5–6 справжніх листків. Надто витягнуті рослини із тонкими стебельцями і яскраво-зеленим забарвленням приживатимуться погано й довго хворітимуть, тож їх якщо й висаджувати, то лише в парник.
Рекомендовані схеми садіння: для низькорослих сортів і гібридів – 50х40, 50х30 см; для середньорослих – 60х60, 50х50 см; для високорослих – 70х70 см.
Висадивши томати, категорично неприпустимо розкладати свіжий гній по земляній поверхні грядки. Це викликає масовий розвиток грибкових захворювань, у першу чергу – прикореневої гнилі.

САДОВІ РОБОТИ

У травні в саду теж вистачає клопотів. У першу чергу це – закладання молодого саду, догляд за суницею, обробка дерев від шкідників, профілактика хвороб тощо.
Якщо раніше висаджені молоді плодові деревця занадто заглибилися, їх потрібно пересадити, бо заглиблення кореневої шийки може навіть призвести до загибелі рослини. Якщо ж вона заглиблена не надто сильно, саджанці можна й не викопувати, а лишень обережно відгорнути землю від шийки й залишити так.
Перша половина травня – найкращий час для перещеплення плодових дерев. Ця процедура виручає, коли необхідно замінити рослину одного сорту іншою без її викорчовування. Таким чином можна виплекати й родюче дерево із багатьма сортами.
Перещеплення також змушує молоді деревця набагато швидше вступати в пору плодоношення. Відомо, що більшість деревних рослин перший урожай дають через 5–6 і більше років після садіння. Завдяки ж перещепленню перший урожай плодів можна буде отримати вже на 3–4-й рік.
Для цієї процедури вибирають здорові плодові дерева віком до 10 років. Деревина на гілці повинна бути світлою, а довжина річного приросту – не перевищувати
30 см. Вкрай важливо, щоб скелетні гілки таких дерев не були пошкоджені морозобоїнами, сонячними опіками і не відходили від стовбура під гострим кутом.
Способи перещеплення дерев: за кору, копулювання, косим клином, у розщіп, у бічний надріз. Вибирають його з огляду на товщину підщепи. Тонкі гілки зазвичай перещеплюють способом копулювання (накладанням навскісних зрізів гілок однакової товщини), товсті (діаметром 4–7 см) – у розщіп або за кору сідлом.
Як тільки на розетках суниці почне відростати молоде листя, відмерле треба видалити. Між рядами в молодих посадках неглибоко рихлять землю. А от угноювати молоді саджанці суниці не треба – якщо добрива були внесені в грунт перед садінням, їх вистачить і на наступний сезон. А ось дорослі плодоносні кущики у віці 2–3 років уже бажано підживити настоєм коров’яку, пташиного посліду, розчином сечовини.
Щоб уникнути розвитку парші на яблунях, іржі на горобині й інших деревах, у травні до цвітіння слід обприскати будь-яким із вказаних розчинів (кількість представлено з розрахунку на 10 л води): гірчиці (100 г), хлорокису міді (40 г), сірки чи вапна (по 100 г).
Запобігти розмноженню павутинного кліща допоможе регулярне обприскування (2–3 рази з інтервалом у 5 днів) рослин, у тім числі декоративних, настоями часнику, цибулі, календули, чистотілу. Щоб попередити розповсюдження брунькового кліща на смородині, слід уважно оглядати гілки і вищипувати уражені (збільшені в розмірах) бруньки й обприскувати кущі колоїдною сіркою або міцним часниковим настоєм.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий