«Треба ретельно  виконувати  свою роботу»

«Треба ретельно виконувати свою роботу»

«ЗАГАЛЬНИЙ стаж роботи – 42 роки, з них у журналістиці – 39». Рядок з біографії, а скільки за ним стоїть… Бо ті майже чотири десятиліття – то тектонічні суспільні зрушення, кризи, підйоми, конфлікти, розчарування у так званій «еліті» й вірність ідеалам…
А які вони в Олександра Москаленка – нині головного редактора Лохвицької районної газети «Зоря», заслуженого журналіста України, голови ради редакторів районних і міськрайонних газет Полтавщини, котрому завтра, 13 жовтня, виповнюється симпатичних 60 літ?
Колись, ще в юності, був вражений кінофільмом за творами Миколи Гоголя «Пропала грамота» із незабутнім Іваном Миколайчуком у головній ролі. Звісно, тоді більше приваблювали неймовірні пригоди козаків, аніж, так би мовити, підтекстовий чи міжкадровий матеріал. Розуміння важливості метафор, асоціативних і логічних акцентів прийде згодом, із журналістським і життєвим досвідом. Втім те юнацьке сприйняття «Пропалої грамоти» закарбувало у пам’яті епізод із життєвими настановами бувалих у бувальцях козаків молодесенькому хлопцеві – скоріше підліткові, ніж юнакові: «Людям служи!..» «Так це ж те, чому мама навчає», – осяяв здогад. Хлопчисько із кінофільму промчав на коні під звуки «Козацького маршу», немов ті літа, і тепер уже Олександр Володимирович Москаленко дає настанову дітям, онукам, молодим колегам: «Людям служіть…»
Ця моральна максима повною мірою, як тепер говорять, випробувана на собі. Й у трагічному 1986-му, коли кореспондент Іванківської районної газети Київської області Олександр Москаленко опинився в епіцентрі Чорнобильського лиха; і в неймовірно драматично-героїчному 2004-му; і в наступні роки надій та розчарувань, а найперше – у повсякденній роботі. «Козацький марш» звучить у душі величними музичними фразами, бо з роду – козак. Тому й знає, що є відповідальність перед людьми і перед словом, яке може окрилити чи зранити. Висока школа факультету журналістики Київського університету, життєві університети зобов’язують пам’ятати і берегти Євангельську істину: «Спочатку було слово…»
«Про журналістику говорять, що це – спосіб життя. Інші стверджують, що це – друга найдревніша професія, ще інші – що четверта влада. Такий широкий спектр оцінок, мабуть, має право на існування. Все це – так або ж певною мірою так. Але повірте моєму досвіду, життєвому і професійному: чи ти учитель, чи слюсар, чи пасічник, чи журналіст, треба просто добре (чомусь зараз забувається хороше слово «ретельно», може, тому, що попит на саме поняття, суть втрачається), отож ретельно і сумлінно, а ще – чесно виконувати свою роботу», – ділиться роздумами Олександр Москаленко.
Він дає собі звіт і щодо ретельності, й щодо чесності. Пригадується публікація колеги в «Зорі Полтавщини» про трагічні події 1933-го в Лохвицькому районі. Тоді автор відверто, чесно зазначив, що «буксири», які в селян забирали останню зернину й картоплину, були не прийшлі комісари, а таки ж свої «рідненькі» односельці. Щоправда, ті ж таки комісари активізували сільських люмпенів, та – життя триває не за більшовицькими декретами… Одна з публікацій, один з епізодів професійного життя, а їх – сотні, тисячі упродовж журналістської роботи.
***
Кругла дата у життєвому календарі – черговий проміжок часу, прекрасне поєднання «юного березня і щедрого вересня».
Полтавські зоряни щиро вітають лохвицького зорянина Олександра Москаленка із 60-річчям, зичать йому доброго здоров’я, радості в дітях і онуках, лохвицькій «Зорі» – високих тиражів, миру, творчих знахідок і злетів!

Олександр МАКАРЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий