Тривимірні картини людського життя

Тривимірні картини людського життя

Нещодавно полтавський письменник Сергій Осока повідомив на своїй сторінці у «Фейсбуці»: «От і вийшла моя друга прозова книжка. Безмежно дякую Видавництву Старого Лева та Мар’яні Савці. Дякую літературній редакторці Наталці Фурсі. Дякую Світлані Бондар – багато текстів у збірці з’явилися завдяки сайту «Опініон», на який я довго писав. Дякую всім причетним.
Книжку можна придбати на сайті Видавництва Старого Лева. А хто хоче замовити книжку з автографом, прошу написати приватне повідомлення».
Сотні вітань одразу ж зарясніли в коментарях: «Для сучасної української літератури Ваші твори – справжнє надбання. Якомога більшого кола поціновувачів та успіху Вашій новій книзі!», «Захоплююся Вашою прозою!», «Вітаю! Рада за Вас і нас, читачів!», «Фантастична новина! Чекала на Вашу книжку відтоді, як прочитала «Нічні купання в серпні». «Сподіваюсь, можна буде придбати електронну версію, бо хочеться зараз читати»…
До речі, на сайті видавництва книжку можна придбати і в паперовому, і в електронному варіанті. В анотації до нового видання читаємо: «Кожна новела Сергія Осоки – то маленька велика історія простої людини, яку, можливо, ніхто б і не помітив на цій землі, якби не уважний майстер слова. Бо він не просто пише, а створює кількома мазками тривимірну картину людського життя: здається, можна прислухатися і почути, як шелестить очерет, сплескує риба в ставку, як падають яблука, риплять старі двері, як змішується з вітром людське зітхання, приглушений сміх чи схлип. А ще можна відчути запахи – то густі і щільні, аж забиває памороки, то леткі і прозорі, як аромат квітки. Десь у цьому 3D-форматі можна побачити людину, з усіма її прекрасними і потворними рисами, з шорсткими поверхнями і глибокими западинами її бентежної душі. Здається, сюжети цих новел малі чи другорядні, але то лише ключ, який відкриває портал, через який потрапляєш у світ великої літератури».
***
На сайті Видавництва Старого Лева з’явилося ось таке розлоге повідомлення про нове видання

Приватні історії для всіх: у Сергія Осоки вийшла книжка “Три лини для Марії”

Збірка новел Сергія Осоки «Три лини для Марії», яка щойно вийшла у Видавництві Старого Лева, – це мандрівка історіями дитинства, дорогими для серця місцями, добре виписаними сюжетами. Події відбуваються у різні часи, з далекими і близькими, автор чітко кадрує простір та персонажів. Змінюються сезони, палітра кольорів та емоцій, незмінними лишаються щемкі оповіді, живі діалоги, поетичні описи побуту і природи. Книжку впорядкувала літературна редакторка Наталка Фурса. В оформленні обкладинки використано картину Мар’яни Савки.
Тексти Сергія Осоки можна прожити об’ємно: відчути смаки бабусиних страв, почути шелест очерету, пробігтися забутими стежками, які ще не заросли травою остаточно… Катька, баба Явдошка, «Василь, якого не було» та інші персонажі перегукуються в оповіданнях, адже вони родичі чи сусіди, живуть на спільній території, в пам’яті автора.
Сергій Осока розповідає про роботу над виданням: «Мене ніколи не цікавило по-справжньому, в якому порядку будуть розміщені тексти. Важливий тільки момент написання. Тут зібрані новели, створені за 5 років – від 2015 до 2020, серед них мало вигадок, це – щось особисте. Найточніше визначення для моїх оповідань «приватні історії для всіх». Все тут – з реального життя, з Полтавщини».
«В мене немає письменницьких ритуалів. Головне, щоб ніщо не заважало писати. Якщо в квартирі наді мною верещатиме дитина або за вікном деренчатиме циркулярка, тексту може й не вийти, бо нав’язливі звуки відволікатимуть. Оце й усе. Пишу в комп’ютері – і прозу, і вірші. Вже давно. Це зручно. Не сподобалося – стер. Не видно помарок, а відтак помарки не дратують. Я не думаю, що «написати художній текст» якось корелює зі словосполученням «робочий день». У мене нема такого, щоб я виділяв на це певні години і стежив за часом. Прийшло – написав. Я зовсім, зовсім, зовсім не ремісник. Не заробляю на цьому (на жаль? на щастя?), а відтак можу почуватися вільним і робити так, як я хочу й можу. Мене не кваплять ні сайти, ні видавництва», – додає автор.
Мар’яна Савка коментує співпрацю з письменником: «Ми з Сергієм Осокою кілька років дружимо і завжди підтримуємо одне одного в творчих проєктах. Так у нас виникло поетичне листування «вірші ночі» – і це дуже надихало до творчості. Шаную як тонкого лірика і надзвичайного новеліста. Таких дуже мало. Мені близька його друга книжка короткої прози, що з’явилася в нашому видавництві. Сергій пише про маленьку беззахисну людину з надзвичайною теплотою і любов’ю. Тож я вболівала за цю обкладинку – і риби малювала з думкою про книжку «Три лини для Марії».
***
Сергій Осока – письменник, редактор, колумніст, перекладач. Родом із Полтавщини. За освітою філолог. Працював журналістом. Дебютував як автор поезії, з 2002 року член НСПУ. Лауреат літературних конкурсів, тексти відзначені «Смолоскипом», «Гранословом». У Видавництві Старого Лева вийшли друком поетична збірка «Небесна падалиця» і книжка короткої прози «Нічні купання в серпні».
До слова, у першому цьогорічному числі «Української літературної газети» повідомляється, що названі найкращі книжки 2020 року за версією столичного читацького клубу «Діалог». І серед сучасної прози – нова книга Сергія Осоки.
Щиро вітаємо письменника із новою книгою, а читачам пропонуємо одну із його новел.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий