Тритижнева подорож листа між Полтавою й Лубнами: чому Укрпошта з великим запізненням доставляє кореспонденцію

18 жовтня – це була неділя – по обіді з третього відділення Укрпошти у Полтаві я відправила рекомендованого листа своїй двоюрідній сестрі в село Михнівці Лубенського району. Село знаходиться у 16 кілометрах від райцентру. Від Полтави до Лубен 100 кілометрів. А тепер, увага, запитання: за скільки днів можна довезти туди пошту? Уточняю: не ДОНЕСТИ, а ДОВЕЗТИ сучасним автомобілем?
До всіляких нововведень у державному акціонерному товаристві «Укрпошта» на це знадобилося б два-три дні. Хоча, певно, тоді машини були не такими швидкісними й комфортними, як зараз, придбані для компанії Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР). А листи сортували, мабуть, не так модерново, як зараз. Згідно з інформацією, яку можна знайти у відкритих джерелах, Укрпошта має тепер автоматизовані лінії для сортування листів і газет у своїх логістичних центрах, що дозволяє обробляти близько двох мільйонів відправлень на добу по всій Україні. А перебудова логістичної мережі для оптимізації маршрутів доставки між терміналами, логістичними центрами та депо робить процес швидшим та ефективним. Компанія максимально цифровізувала послуги, щоб зробити їх зручнішими для споживачів.
Та, як кажуть, не вір очам своїм, а просто відправ листа, щоб особисто пересвідчитись, що все це не працює.
Сестра попросила мене взяти підтвердження у навчальному закладі, що вона там дійсно свого часу навчалась. Документ потрібен їй для Пенсійного фонду. Домовились, що я відправлю його рекомендованим листом через Укрпошту. Сподівались, за тиждень вона його отримає. Дарма сподівались.
Через три дні я виявила (добре, рекомендовані відправлення можна відслідковувати на сайті Укрпошти), що мій лист встиг побувати в Лубнах і знову повернутися в Полтаву на вантажне відділення, відоме багатьом як сортувальне. Посміялися з цього з сестрою. Але далі вже було не до сміху. Лист із важливим документом почав чомусь «подорожувати» між обласним та районним центрами й ніяк не міг потрапити в село.
Я звернулась на третє відділення, звідки робила відправлення, за поясненням, чому так відбувається. Оператор ввела в комп’ютер номер мого відправлення й радісно повідомила: лист прямує до місця призначення.
– Але там поштове відділення сьогодні вже зачинене, – глянула я на годинник. – Воно працює тричі на тиждень, і в суботу скорочений день.
Так і сталось – лист їхав-їхав та не доїхав.
Більше комп’ютер не показував доставки до місця призначення. Лист, як навіжений, через кожні два-три дні продовжував змінювати Полтаву на Лубни й навпаки.
Днів через десять телефоную на гарячу лінію Укрпошти. Ввічлива операторка змогла повідомити мені лише те, в якій точці перебуває моє відправлення, перепросивши за незручності, але чесно зізналась, що не знає, чому так сталося.
Моє звернення зафіксували й сказали чекати вирішення питання.
Та ніяких зрушень не сталось і після цього.
За тиждень знову телефоную на гарячу лінію. Знову не отримую ніякого розумного пояснення.
Зрештою, дочекавшись чергового прибуття листа, із-за якого ми з сестрою втратили вже купу нервів, до Полтави, вирішую їхати на вантажне відділення по Європейській, 150, де відбувається сортування кореспонденції, щоб його забрати й передати на село через знайомого, який мав скоро туди їхати власною автівкою.
Вантажне відділення виявилося недоступним для людей з вулиці. Тож потрапити до керівництва мені не вдалося.
Втім, у реалізацію свого замислу я не дуже вірила з самого початку. Але, як журналіст, сподівалася отримати бодай якісь коментарі з боку керівництва. Та дзуськи!
З території підприємства робітниця, яка мені там зустрілась, направила мене в прилегле поштове відділення №30. Тож далі стисло передаю суть розмови з його начальницею Ольгою Дудко.
– Ви не заберете тут свого листа, бо тут не видають і не вручають відправлень, оскільки всі вони введені в електронну систему, – пояснила вона. – Я бачу в програмі, що ваш лист потрапляє на пересувне відділення №99, що базується в Лубнах (місце обслуговування або точка базування. – Авт.). Тут оператор, який здійснює обмін пошти, пакує його й відправляє на сортування через Полтаву. Вся кореспонденція, яка йде на Лубенське відділення, сортується саме в Полтаві. Тепер поштові відправлення, що надходять половині адресатів у Полтавській області, спочатку йдуть на сортування до обласного центру. Все відбувається автоматично. Ніхто не дивиться на вашу адресу й індекс. Система сама показує, куди його сортувати. Пересувне відділення, значить, неправильно внесло дані, й ваш лист постійно досилається. Або там неправильно зазначають причину, тому він знову повертається на пересувне відділення. Точної причини досилання я вам не скажу…
Говорю пані Ользі, що мені далеко не все зрозуміло зі сказаного нею, прошу уточнити, наприклад, що таке досилання, хто зробив помилку, а вона відповідає, що мені, як споживачеві, цього не збагнути.
Переводжу подих.
Співробітниця Укрпошти рекомендує звернутися на гарячу лінію. Зверталась, відповідаю їй, нуль результату.
– Ваше звернення зареєстрували? – уточнює. – Якщо так, то з Києва мають направити запит до пересувного відділення, на яке йде лист, і з’ясувати причину, чому його постійно досилають. Це я знаю з особистого досвіду. Тільки після цього оператор гарячої лінії дає відповідь заявнику. Якщо вас не задовольняє усна відповідь, просіть, щоб надали письмове роз’яснення. Можете написати за адресою: Київ, Хрещатик, 22, 01001.
– Та якось більше нічого не хочеться ні відправляти через Укрпошту, ні отримувати, – видихаю. – Хіба що повернути 40 гривень, які заплатила за відправку замовного листа.
– Ще можете написати рекламацію на сайті Укрпошти, – підказує співрозмовниця.
Повернувшись додому, я скористалася цією підказкою.
«Ми приносимо щирі вибачення за цю ситуацію. Чекайте на отримання вашого відправлення», – відповіли мені на другий день.
Та мій терпець урвався. Тому домовилась із працівницею відділу кадрів навчального закладу, де навчалась сестра, що вона повторно підготує довідку. Але наступного дня, в суботу, 11 листопада, на мою електронну пошту прийшло повідомлення про те, що «поштове відправлення № 3600300136026 було доставлено за призначенням та вручене одержувачу 11.11.2025». Й подяка за розуміння!
З дня відправлення минуло рівно три тижні!
Якщо хтось думає, що мій випадок якийсь винятковий, той помиляється. Швидше, він системний. Самі працівники пошти говорять, що це масове явище, особливо останнім часом. Кадровичка з навчального закладу, якій часто доводиться відправляти кореспонденцію, втішала мене тим, що листи тепер доходять за два-три тижні. Вона мала рацію. А моя випадкова попутниця в тролейбусі, з якою ми розговорились на цю тему, сказала, що вона розшукувала своє відправлення цілий місяць…
Щоб уявити проблеми доставки в масштабах держави, достатньо зайти на сайт Укрпошти й подивитися рекламації.