Україна перебуває в умовах епідемії туберкульозу, зупинити яку поки що не вдалося, оскільки немає жорсткого впливу на всі фактори ризику й активної позиції всіх інституцій, причетних до вирішення питань протидії цьому особливо небезпечному інфекційному захворюванню.
Безумовно, головні причини складної епідситуації туберкульозу – економічна скрута, незадовільне фінансування, міграційні процеси, нинішня військова агресія росії та інші об’єктивні й суб’єктивні обставини. Тож нині щогодини четверо наших громадян захворюють на туберкульоз. І щогодини одна людина помирає від цієї недуги.
Хвороба реєструється у всіх областях України. Найвищі показники на 100 тисяч населення за останні 2 роки (2021 – 2022 рр.) були в Дніпропетровській – 80,73 випадка; Кіровоградській – 61,29; Одеській – 59,86; Закарпатській – 57,16; Волинській – 44,40; Житомирській – 39,12; Львівській – 38,84; Черкаській – 36,18; Полтавській – 30,87 областях (по Україні 31,76).
Надзвичайно актуальною є проблема туберкульозу серед дітей від народження до 17 років. За своїми анатомо-фізіологічними особливостями вони є найчутливішими до туберкульозної інфекції. Там, де хворіють діти, – це надзвичайна ситуація і поганий прогностичний показник. Бо будуть хворіти й інші, хто їх оточує.
Чому так? Бо діти є своєрідним віддзеркаленням, наслідком глобальних, соціальних, екологічних і медичних проблем дорослого населення. Діти першими реагують на соціально-економічне неблагополуччя, а їхнє здоров’я є своєрідним індикатором епідеміологічного стану суспільства. Зростання захворюваності дорослого населення в період епідемії туберкульозу спричинило збільшення рівня інфікування туберкульозом дитячого населення. Туберкульоз в Україні помолодшав, і 35% дітей, які не були щеплені проти туберкульозу із різних причин, щорічно хворіють.
Згідно зі статистичними даними, показник захворюваності туберкульозу органів дихання не зменшується. По Україні за 2015–2022 роки захворіло на туберкульоз 4635 дітей. Найбільше у Дніпропетровській – 704, Запорізькій – 457, Одеській – 397, Харківській – 315, Київській – 236, Львівській – 231, Кіровоградській – 199, Закарпатській – 194, Херсонській – 176, Черкаській – 156, Івано-Франківській – 148 областях. У Полтавській області було зареєстровано 82 випадки.
У першому півріччі цього року в Україні найвищі показники захворюваності серед дітей зареєстровані у Кіровоградській – 31,30, Волинській – 20,05, Сумській – 10,65, Запорізькій – 10,34 областях (по Україні – 4,76). На Полтавщині зареєстровано 8 випадків, що на 6 більше проти минулого року, зокрема у Гадяцькій та Лубенській громадах – по 2 випадки та по одному – у Кременчуцькій, Машівській, Полтавській, Шишацькій громадах.
Розвитку захворювань у інфікованих дітей сприяють не лише медико-соціальні фактори, а й розуміння батьків, що все краще необхідно віддавати дітям. Тому батьки повинні звернути увагу на фізіологічний стан дитини: якщо дитина відмовляється від їжі, у неї з’являється нічна пітливість, лихоманковий рум’янець, вона швидко втомлюється з часом, з’являється субфібрильна температура – ввечері до 37,50С, це вже підозра на туберкульоз.
Несвоєчасне звернення батьків до лікаря загрожує розвитком у дітей форм туберкульозу, невластивих дітям. Потрібно пам’ятати, що нерегулярний прийом ліків у дітей призводить до нечутливості паличок туберкульозу до ліків. Внаслідок цього розвиваються так звані резистентні форми туберкульозу, які важко піддаються лікуванню.
Вакцинація населення та дітей є бар’єром для епідемій, а профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, правця, кору обов’язкові. Дуже важливим стратегічним напрямком для розв’язання проблеми захворюваності на інфекційні хвороби або їх ліквідації є максимальне охоплення вакцинацією дитячого та дорослого населення (не менше 95 відсотків) і дотримання календарного щеплення. Лише за таких умов формується достатній рівень колективного імунітету, а в дитячому віці створюється базовий імунітет, який дозволить дитині не потрапити в зону ризику епідемічних ускладнень.
Вакцинація проти туберкульозу БЦЖ-вакциною здійснюється у пологовому будинку на 3–5 день життя дитини. Імунітет у дитини виникає на 6–8 тижні. Аналіз вакцинації БЦЖ-вакциною за 6 місяців цього року по Україні свідчить про серйозні прогалини у цьому напрямку. Найнижчі показники охоплення щепленнями дітей до 1 року були в Херсонській – 34,1%, Чернігівській – 31,9%, Полтавській – 34,8%, Житомирській – 35,1%, Миколаївській – 36,4%, Кіровоградській – 37,6%, Закарпатській – 37,8%, Київській – 38,0%, Харківській – 38,1%, Одеській – 39,6%, Чернівецькій – 39,9% областях (по Україні – 40,7%). Однією із головних причин такої ситуації є перебої із забезпеченням вакциною БЦЖ областей або просто її нестача.
Висока ефективність протитуберкульозної вакцинації свідчить про те, що серед вакцинованих дітей захворюваність може бути в 7–10 разів нижчою в тих регіонах, де реєструється туберкульоз. А також це захистить дитину від таких тяжких захворювань, як туберкульозний менінгіт та інші. І не дивно, що на туберкульоз хворіє багато дітей, а проблеми їх захисту, починаючи з народження, залишаються нерозв’язаними: не створюється вакцинальний бар’єр у пологовому будинку чи відділенні. Вартість вакцинації для одної дитини коштує кількадесят гривень, а лікування сягає тисяч, а то і втрати життя дитини. Тому треба всім бити на сполох. Наші діти вже знаходяться в лабетах туберкульозу, а невакциновані малята можуть захворіти на туберкульозний менінгіт, який є смертельно небезпечним.
В нинішніх умовах особливу увагу також звертаємо на харчування дітей як дуже важливий напрямок у діяльності суспільства. Забезпечення дітей достатнім і збалансованим харчуванням також входить до первинних заходів профілактики туберкульозу. Про це мають подбати у кожній сім’ї, а також у всіх дитячих і навчальних закладах. Навіть у занадто складних умовах ми маємо робити все можливе, щоб захистити дітей і себе від цієї підступної хвороби.
Лікування туберкульозу тривале і складне. Більшість хворих протягом усього життя перебуває під наглядом фтизіатра і періодично отримує профілактичне лікування. Але чим раніше виявлено туберкульоз, тим краще він лікується. Своєчасне кваліфіковане лікування дає змогу в 95 відсотків випадків повністю вилікувати туберкульоз, скоротити термін перебування у стаціонарі, значно зменшити ризик ускладнень та розвиток стійких до ліків форм туберкульозу. Проте профілактика цього захворювання, дотримання здорового способу життя та правил особистої гігієни мають займати провідне місце у нашому житті.
Туберкульоз – це величезне лихо, яке несе смерть, інвалідність, сирітство, розпад сімей та інші біди, і ніхто не застрахований від цього лиха. Бо туберкульоз уже давно «чатує» на кожній вулиці та біля кожного будинку й особливо загрожує дітям. Тож дбаймо про себе та молоде покоління – майбутнє нашої України.
Валентин ШАПОВАЛ,
лікар-епідеміолог ДУ «Полтавський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України»,
заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент.