Уперше на дорогах дитинства видатного земляка-письменника й громадського діяча Олеся Гончара випало побувати в серпні 2000 року, в день відкриття літературного музею-садиби Олеся Гончара в Сухій колишнього Кобеляцького району. А тепер уже й не можу порахувати, скільки разів поверталась у ті краї, де особлива аура, яка вабить письменників, поетів, народних умільців, де пахнуть васильки, чебрець, нагадуючи про дитинство в схожій хаті з металевим ліжком, піччю і долівкою…
А в день святої Трійці завжди кличе в Суху літературно-мистецький захід «Зелене свято Гончарового дитинства».
Під величезним деревом портрет Олеся Гончара, прикрашений польовими букетами й вишитими рушниками. Це місце служить імпровізованою сценою, яку обрамлюють експозиції робіт народних умільців. Черговий раз пораділа за те, яка наша земля багата на таланти. Біля кожної експозиції хотілось надовго затриматися. Були представлені незвичайної краси картини, вишивки, квіти, виготовлені з різних матеріалів, сувеніри, ляльки-мотанки, вироби з мила. А ще – вишитий одяг, вироби, плетені із соломи, розписані в петриківському стилі…
За сприяння Віктора Шишацького, співавтора книги «Орлик і орляни», потрапив на свято зі своїми роботами – плетеними з лози кошиками і мітлами – 82-річний Микола Борисович Коврига з Орлика, який ще й склав дует Віктору Фесюрі: акомпанував на бубні й подарував усім святковий настрій.
Та все ж повернемось до того, що Кобеляцький край – літературний. У цьому можна було ще раз переконатись: у музеї – перегорнути сторінки книг Олеся Гончара, на святі – купити книги відомого поета, прозаїка, художника, гумориста Олександра Черкаського з Дашківки, а хто бажав, той міг узяти й автограф, адже автор був присутнім на святі. Поряд – виставка робіт художниці Ольги Фоміної, яка вперше представила свої малюнки, а також плетені й вишиті речі. З новим творчим доробком приїхав у Суху Михайло Задорожній із Солошиного, автор кількох поетичних збірок і книги «Наше Солошине. Від минувшини до сьогодення», написаної у співавторстві з Вірою Свириденко. Нещодавно побачила світ третя книга, яку автор передав музею-садибі Олеся Гончара.
З хлібом-сіллю приїхала на свято Ніна Данько, яка опікується літературно-меморіальним музеєм Григора Тютюнника в Мануйлівці колишнього Козельщинського району.
Директор музею в Сухій Тетяна Бондаревська спілкувалася з однодумцями, закоханими в слово, в літературу рідного краю, котрі бережно ставляться до пам’яті письменників-земляків і їхньої спадщини: Михайлом Задорожнім (світлиця Павла Загребельного в Солошиному), Наталією Камінською (готує до відкриття музей-кімнату Євгена Гущина в Лучках), Аллою Бабець, організатором музею в Комендантівці, Ніною Данько, очільницею вже згаданого музею в Мануйлівці. Хорошу справу вони роблять, але без благодійників не обійтися. Були вони й у «Зеленого свята Гончарового дитинства». Це – СФГ «Ліс» (керівник Іван Лещенко), підприємець Леонід Калакуцький. Посприяли у вирішенні організаційних питань депутати Кобеляцької міської ради Володимир Гречаний і Віктор Фесюра. А головним спонсором, як завжди, був Микола Сердюк, фермер із села Бутенки.
Наталя ПУЗИНА
Журналіст