У Бога проси не дощу, а врожаю

У Бога проси не дощу, а врожаю

У день свого професійного журналістського свята нам, кільком зорянам, випало вкотре подивуватися із того, як же змінилися реалії нашого щоденного буття. Напередодні свята ми побували у відрядженні, ще такі яскраві кольори емоцій і спогадів про людей, із якими зустрічалися, ще перед очима напоєні по вінця щоденними дощами поля уздовж траси, досі кволі через тривалу холоднечу рядки кукурудзи на них, не надто високі килими пшениці й жита. Ще смакуємо мудрими хліборобськими застереженнями – мовляв, колись же старі люди казали: не дощу треба просити у Бога, а врожаю! Ще ніби перед очима червоні маки уздовж доріг, білі китиці акацій, ніжна зелень свіжих, уже цьогорічних, пагонів на кучерявих соснах… Нас іще чекають блокноти й диктофони – передивитися нотатки, розшифрувати записи, сідати за комп’ютери й писати для рідної газети. Нехай воно і в професійне свято, але встигнемо – цього разу маємо три троїцьких вихідних поспіль. І хто б подумав, що нас уже випередили! Дізналися про це, заглянувши на сторінку Великобагачанської селищної ради у Фейсбуці, а там, виявляється, вже розповіли місцевій громаді про те, що «Великобагачанську ОТГ відвідали журналісти обласної громадсько-політичної газети «Зоря Полтавщини», навіть фотозвіт подали. Ось такі сучасні реалії…
Та у нас, журналістів, своя мета, нам засівати своє поле газетних шпальт, і так само, як і в сільських трудівників, не випадає перейматися, вихідний день маємо для роботи чи святковий. Ця чергова розповідь (а їх буде ще кілька) – про нові конкретні справи, які множаться щороку завдяки зусиллям трудівників Великобагачанської об’єднаної територіальної громади. Про них розпитуємо голову Великобагачанської ОТГ Юрія Саковського, і він називає адреси конкретних справ, за якими й вирушаємо з Великої Багачки у Радивонівку разом із ним.

Власна пожежна команда працюватиме з липня…
Перша зустріч – із начальником Великобагачанського районного сектора ГУ ДСНС України в Полтавській області, полковником служби цивільного захисту Сергієм Гайворонським. Розмовляємо в приміщенні, де порожні стіни дзвінко грають нашими голосами, тут нині триває ремонт. Сергій Васильович розповідає:
– Все почалося з того, що на прохання Юрія Борисовича Саковського керівник сільськогосподарського підприємства, Герой України Іван Махтейович Балюк надав нам це приміщення (раніше тут було два гаражі) для місцевої пожежної команди. На сесії селищної ради було виділено кошти на реконструкцію, і почалася робота. Раніше тут містилася пожежна частина, затим був зерносклад, і миші все тут зруйнували. Нині нам треба поштукатурити приміщення, постелити лінолеум, облицювати стіни – і новий гараж готовий!
Завершується й капітальий ремонт пожежного автомобіля, що переданий для радивонівців Головним управлінням ДСНС України в Полтавській області, цим займаються у Великобагачанському підрозділі пожежної охорони. Кошти також виділені селищною радою.
Цього року місцевій команді довелося виїздити на гасіння пожеж у Радивонівку чотири рази, а з Великої Багачки це відстань у 35 кілометрів, хвилин 35–50 забирає дорога. Горіли трави, житлові й господарські будівлі.

Тож власна пожежна охорона дуже потрібна в кожній громаді, йдеться про збереження не тільки матеріальних цінностей, довкілля, а часто і здоров’я та життя людей. Не випадково це питання набуло ваги на державному рівні.
– Ми маємо договір на спільну діяльність із підрозділом державної пожежної охорони, а коли реконструкція завершиться, в Радівонівці працюватиме місцева команда, це вісім осіб особового складу плюс начальник, – говорить Сергій Васильович. – На базі діючої місцевої пожежної охорони у Великій Багачці створимо диспетчерську службу, врешті зможемо обслуговувати не тільки місцеві села, а й за домовленістю з головами сусідніх громад також інші населені пункти, де власних пожежних команд немає.
Домовилися, що до 1 липня реконструкція приміщення завершиться і почнеться робота нового підрозділу, начальником якого буде нинішній керівник Великобагачанської місцевої пожежної охорони Володимир Гаркушка.
… а в серпні прийом почне молода лікарка
І тут нині триває ремонт – вікна двокімнатної квартири на першому поверсі двоповерхового будинку ще затягнуті плівкою, але вже зовсім скоро, із першого серпня, в ній поселиться сімейна лікарка. Лілія Юрченко проходила практику в селі Радивонівці, а коли їй запропонували повернутися сюди на роботу, дала згоду. Бо ж і людей місцевих уже знає, і вони задоволені її першими успіхами в лікувальній справі. Житиме поруч із амбулаторією, що важливо.
– Ми затвердили програму, згідно з якою передбачено придбання житла молодим спеціалістам. Службову квартиру для сімейного лікаря придбали за рішенням сесії у лютому, і ремонт виконується за кошти селищної ради, – розповідає Юрій Саковський.
«У центрі Всесвіту – дитина»
І вже ми на порозі Радивонівської бібліотеки-філії – шість років тому для неї було виділено кілька невеличких приміщень при місцевій лікарні. Приватна агрофірма «Україна», її директор Іван Махтейович Балюк тоді зробили великий внесок в облаштування бібліотеки, яка до того містилася в школі. Нещодавно її площу іще розширили, нова відремонтована кімната – читальний зал – відкрилася буквально два тижні тому: маленьке новосілля, яке вже відбулося! Тут, як і в усіх бібліотеках-філіях селищної громади, є ноутбуки, працює Wi-Fi, днями надійшла нова література – з Національної бібліотеки України для дітей, із Президентського фонду Леоніда Кучми «Україна», з обласної універсальної наукової бібліотеки імені І.П.Котляревського.
– Ці книги ще й не записані, не оформлені, а діти вже прибігають, заглядають у них, гортають, – розповідає бібліотекар першої категорії Ганна Іванівна Чепуренко.
Вони й справді ще стосами лежать на стільцях і в ящиках, але хто не знає, яка то спокуса – відкрити нову книгу, новий світ для себе! Читачів у Ганни Іванівни 500, дорослих і малих, а школярі (це 150 учнів) – усі користувачі бібліотеки. Зацікавлення старі, як світ, – старші шукають книжку про любов і пригоди, молодші мають свою нішу, де є що вибрати. Коли відкривалася нова кімната, було оголошено конкурс на першого читача. Він і не забарився – семикласник Ілля Биба тут же й прибіг по нову книжку, йому дістався солодкий подарунок від очільниці Радивонівського старостинського округу Лідії Миколаївни Філіпенко. Хлопець завжди був активним, не раз брав участь і в конкурсі «Кращий читач», любить фантастику й пригоди.
– Минулого року, – розповідає Ганна Іванівна, – вдалося придбати цікаву літературу за спонсорські кошти, які виділив Іван Махтейович. А коли книжки справді цікаві, читачі навіть чергу за ними влаштовують. І ще для мене важливо, що тепер можна не тільки виставки книг облаштувати, а й під час масових заходів є де посадити дітей і цілий клас розмістити – досі було тіснувато.
– Всі наші бібліотеки сертифіковані, – додає Юрій Саковський, – усі дев’ять бібліотекарів пройшли навчання в Києві.
«У центрі Всесвіту – дитина» – це назва однієї із численних тематичних підбірок літератури, розміщених у невеликих затишних кімнатах бібліотеки. Мабуть, звідси й відчуття, що ми побували саме в дитячому закладі, хоч бібліотека обслуговує і дорослих радивонівців.
«Золотий ключик» до казкових мрій
Натомість саме такий – дитячий садок «Золотий ключик» – зустрічає нас особливою тишею. Раніше він був на балансі ПАФ «Україна» і приймав лише дітей працівників агрофірми. Минулого року заклад перейшов у власність Великобагачанської ОТГ, за кошти селищної ради зроблено ремонт, і 16 вересня 2019-го відбулося урочисте відкриття. Тепер садочок приймає дітей усіх мешканців села.
Директор дитсадка Ліна Іванівна Сулименко запевняє, що в будь-який момент усі десятеро працівників закладу готові зустрічати своїх маленьких вихованців, які поки що на карантині. А ось їхні батьки ще не готові відпускати діток із дому, тож поки що ними опікуються бабусі-дідусі та старші брати-сестри, в яких уже почалися шкільні канікули.
Маємо змогу хіба помилуватися сучасним виглядом усіх приміщень «Золотого ключика». Юрій Борисович розповідає, що в цьому закладі було здійснено капітальний ремонт, починаючи з коридора – встановили електроопалення, відремонтували каналізацію, кухню, ігрову і спальну кімнати, оновили кабінет директора. Новенькі пральна машина, холодильник, холодильна камера, ванна, бойлер. Пронумеровані 22 стільчики, ліжечка у спальні з ніжними шпалерами – місяць і зірочки на них, ігрова кімната… Так затишно й так …порожньо. Але це – тимчасово, невдовзі тут знову дзвінко лунатимуть голоси, а золотий ключик відмикатиме для малечі чарівні двері у казковий світ.
***
…Село зустрічає своє нове літо. Наше авто минає стадіон, який чекає свою футбольну команду, місцеву школу, де нині теж порожньо, але бачимо чудовий, капітально відремонтований дах, минаємо церкву, зелений сквер, де працівники благоустрою косять трави. Кожен день має досить своєї турботи – згадуються біблійні рядки. Так і є.
Згадується й мудре застереження: не дощу треба просити у Бога, а врожаю! Дощі можуть перенаситити, залити поля й городи, сонце може їх зневоднити, а порятунок усіх урожаїв на всіх нивах господарювання – то хліборобська мудрість і хліборобські руки. Звідси й здобутки, які зримо множаться.

Лідія ВІЦЕНЯ.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий