У дзеркалі води…

У дзеркалі води…

Він прийшов у цей світ у 20-й день серпня, що атмосферно дихав іще спасівськими яблуками, під царським сузір’ям Лева – і то певно вже були знаки долі. Ось тільки той рік – 1935-й – не золотився жодними розкошами святочних ознак. І в селі Антонці Решетилівського району їх не було. Трохи позаду – страшні роки Голодомору, трохи попереду – війна, з якої не повернеться батько. Хлопчик ріс, йому постійно хотілося їсти, як і меншим сестричкам. І мама мусила відпустити його, малого, 12-річного, в голодному 1947-му на заробітки, в Західну Україну, тоді ще не поневолену колгоспним щастям… У дорогу дала, що могла: хлібину і сто карбованців, за які теж можна було купити хіба хлібину…

Так починалися його хліборобські університети життя, яке буквально щоденно давало свої уроки й прискіпливо екзаменувало. І щоразу повертало у золотий серпень, тримаючись обіцяних щедрот. А доля – вона таки справедлива до тих, хто йде за її знаками не просто мрійником, а великим трудівником. І це про нього – Семена Свиридоновича Антонця, мрійника-хлібороба, котрий учора зустрічав своє 85-річчя…
Пройдений шлях його означений щедрими нагородами і визнанням на багатьох етапах творчих пошуків і звершень: Герой України, Герой Соціалістичної Праці, заслужений працівник сільського господарства України, кавалер ордена князя Ярослава Мудрого, почесний професор Полтавської державної аграрної академії, почесний академік НААН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки. На території Полтавської державної аграрної академії встановлено пам’ятник першопроходцю органічного землеробства Семенові Антонцю.
Його називають першопроходцем органічного землеробства в Україні, а ним засноване ПП «Агроекологія» стало взірцем сучасного господарювання для хліборобів багатьох країн світу. Вони прїздять сюди щороку вчитися, бо знають, що тут, у Михайликах Шишацького району, ще з 1976 року успішно втілюється ідея органічного землеробства. І це тут найбільше у світі підприємство, де сертифіковане органічне землеробство ведеться аж на 8 тисячах гектарів землі. Сертифіковане підприємство і як виробник молока для дитячого харчування. Семен Свиридонович завжди наголошував, що тільки таке господарювання може зберегти здоров’я цілої нації і врятувати людство від екологічної катастрофи. І це – без жодних перебільшень, бо наша Земля – то живий організм, і лише бережне, лише біологічне землеробство здатне зберегти її і все суще на ній.
«Зоря Полтавщини» багато разів за багато літ розповідала читачам про Семена Антонця і його наукові відкриття, про щорічні здобутки «Агроекології». І був у нашій співпраці один досить ліричний випадок. Якось ми відзначали День журналіста в Михайликах, поєднавши екскурсію господарством, знайомство з його трудівниками і професійне свято. І ніби жартома виникла ідея – написати пісню, присвячену Семену Свиридоновичу. Наш тодішній головний редактор Леонід Думенко дав завдання мені написати слова, а композиторові Олексію Чухраю – музику до них. На той час господарство мало назву «Обрій», так і пісню назвали. Ось її слова:

ОБРІЙ

Семену Свиридоновичу Антонцю
Зажурилась край воріт криниця.
Ой глибока ж літ моїх вода!
Нахилюсь до неї, щоб напиться,
А криниця – спогади гойда.
І сонечко моє над обрієм світа,
Встає, щоб день новий благословить.
І поле золоте житами зацвіте,
І не втомлюся я цей світ любить.
В дзеркалі води, як на екрані,
Все своє життя передивлюсь.
І тобі, моє святе кохання,
Усміхнусь, як вперше, озовусь.
Хай пливуть у вічність чисті води
І гукає обрій наших мрій.
До криниці вже онук підходить,
А в його очах – неспокій мій.
І сонечко моє над обрієм світа,
Встає, щоб день новий благословить.
І поле золоте житами зацвіте,
І не втомлюся я цей світ любить.
Приємно, що всі ці роки пісня звучить і має багатьох виконавців – у Полтаві, в Києві і навіть у Білорусі. А зовсім недавно її новий запис надіслала керівник столичного гурту «Горислава» Людмила Близнюк. Донька Семена Свиридоновича, співзасновниця ПП «Агроекологія» Антоніна Антонець сказала, що батько журливо слухав пісню. Може, тому, що «в дзеркалі води» вкотре передивляється свій дуже непростий життєвий шлях, бо кожна перемога здобувалася у важкій боротьбі – такі часи, такі епохи йому випало долати. І завжди тривожило питання: хто продовжить його справу? Мріяв, що чиста, жива, збережена й відроджена його земля стане національним надбанням, матиме статус заповідної території, а з часом уся продукція України буде органічно чистою.
А про пісню я розповіла невипадково: сьогодні головою ПП «Агроекологія» є внук Семена Антонця – Гліб Лук’яненко.
До криниці вже онук підходить,
А в його очах – неспокій мій…

Лідія ВІЦЕНЯ.

***
Колектив «Зорі Полтавщини» разом із читачами газети щиро вітає Вас, Семене Свиридоновичу, із 85-річчям. Зичимо здоров’я міцного і наснаги, радості від кожного дня, добра, світла, любові!

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий