У гармонії з точними  й гуманітарними науками

У гармонії з точними й гуманітарними науками

«У мене є однокласниці, які займаються науковою роботою і захистили дисертації. Можливо, вам буде цікаво. Одна з них – Аня Мунько», – таке повідомлення надіслав мені Дмитро Файзулін, випускник Кобеляцької загальноосвітньої школи імені Олеся Гончара, який зараз живе і працює в Японії.
Звісно, я зацікавилась і, скориставшись наданими Дмитром контактними даними, познайомилася з Анною Мунько, доцентом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, кандидатом наук з державного управління, фахівцем з місцевих фінансів, децентралізації, реформування місцевого самоврядування, державного управління регіональним розвитком, стратегічних комунікацій.
Поговорили ми і про дитинство нашої землячки, і про перші кроки професійного становлення, і про захист дисертації та нинішню роботу в університеті.

Золота медалістка

«У мене було щасливе дитинство. Я була огорнута любов’ю, увагою, турботою батьків, дідусів, бабусь по татовій і маминій лінії. Найріднішою людиною для мене в дитинстві був дідусь Олексій. Чому душа тяглася до нього, пояснити не можу. Але було саме так», – поділилася Анна Мунько.
Теплі спогади залишились у неї і про шкільні роки. «Ми жили в Кунівці, – продовжує моя співрозмовниця. – Я навчалась у Ліщинівській школі й категорично не погоджусь із тими, хто говорить, що сільська школа дає низький рівень освіти. Це неправда. Коли в 9-му класі я перейшла до Кобеляцької школи № 2, мій рівень знань був не гірший, ніж в однокласників, а з деяких предметів – навіть вищий. Ліщинівська школа дала мені серйозну освітню базу».
Анні подобались і гуманітарні, й точні науки. Зарубіжну літературу викладала Наталія Тагадюк. Спочатку в учениці з учителькою виникли деякі непорозуміння, але надалі все настільки владналось, що цей предмет став для Анни улюбленим. А знання з математики, які дала в школі № 2 Катерина Несвіжа, допомогли в студентські роки при вивченні курсу вищої математики.
У вільний час займалася танцями. «У дитинстві в мене була зайва вага, а танці допомогли підтягнутися. Я навіть була солісткою колективу», – розповідає Анна Юріївна.
А ще дівчина була палкою футбольною вболівальницею. Разом із татом, Юрієм Олексійовичем, світла йому пам’ять, захоплювалася грою італійського «Ювентуса». Українським футболом Анна цікавилась, доки тренером був легендарний Валерій Лобановський.
У шкільні роки дівчина зіткнулася з кількома викликами, які успішно подолала. По-перше, в Ліщинівській школі вона вивчала німецьку мову, а коли перейшла в Кобеляки, довелось попрацювати з репетиторами, щоб отримати знання з англійської. За три місяці все надолужила й почувалася нарівні з однокласниками.
Другий виклик – хімія. Важко давався цей предмет, але школярка впоралася. І школу закінчила із золотою медаллю.

Постійний пошук нового руху

«Із вибором професії допомогли батьки, та й, мабуть, зробила вплив професія мами, Валентини Володимирівни. Я вступила до Національного гірничого інституту в Дніпрі, закінчила магістратуру за спеціальністю «Фінансист». За конкурсом пройшла на роботу в департамент фінансів Дніпропетровської обласної державної адміністрації, працювала економістом І категорії управління доходів, потім – головним економістом, – згадує Анна Мунько. – Через кожні півтора року отримувала підвищення по службі (швидше – не можна). Але через п’ять років вже не було куди рухатись. Така ситуація в державних службах – для молоді немає посад. Стало нецікаво. Згадались слова мого керівника – начальника департаменту фінансів – про те, що я маю потенціал для навчання в аспірантурі. Зваживши всі «за» і «проти», вирішила прислухатись до поради авторитетної для мене людини».
Тож наступні три роки Анна Мунько як аспірант кафедри економіки та регіональної економічної політики Дніпропетровського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президенті України працювала над дисертацією на тему «Удосконалення системи управління місцевими фінансами в умовах децентралізації влади в Україні».
Тема була близькою і зрозумілою аспірантці, адже вона мала практичний досвід роботи з місцевими бюджетами. Але робота за спеціальністю і наукова діяльність – це різні стихії. Тож багато за що Анна завдячує своєму науковому керівнику – доктору наук з державного управління, професору Олені Бобровській.
Паралельно з навчанням в аспірантурі працювала помічником-консультантом народного депутата Сергія Рудика, члена комітету Верховної Ради з питань бюджету, підготувала 15 правок до проєкту Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реформування міжбюджетних відносин, шість з яких було враховано.
Цей досвід допоміг у написанні дисертації. Захист проходив у Дніпрі. «Відразу хочу спростувати міфи про те, що без грошей нічого не вийде. Неправда. Хочеш навчатись – навчайся, – наголошує Анна Мунько. – І на захисті була доброзичлива атмосфера, творчий науковий підхід при обговоренні теми роботи».
Захистивши дисертацію, Анна Мунько здобула науковий ступінь кандидата наук з державного управління за спеціальністю «Місцеве самоврядування».

Хмельницький відтинок праці й любові

Анна Мунько належить до категорії тих людей, які, реалізувавшись в одній царині, майже відразу виявляють інтерес до іншої, не освоєної і тому ще цікавішої. Такі зміни в неї відбуваються, як правило, з інтервалом п’ять років. Утім прогнозувати своє майбутнє Анна Юріївна не береться, хоч, наприклад, прогнозування бюджетів, аналітика – звичні для неї справи.
«Я ніколи не була в політиці (і на даний час позапартійна), але вже 10 років триває моя співпраця з політичною партією «Свобода», її лідером Олегом Тягнибоком. Це дуже цікава людина-аналітик, зовсім інша, ніж на екрані телебачення, – каже науковиця. – Також я була помічником-консультантом на громадських засадах народного депутата України Юрія Левченка».
По закінченні аспірантури Анна з чоловіком поїхали працювати в Хмельницький. Спочатку вона була радником Хмельницького міського голови, потім – заступником начальника управління організаційно-інформаційної роботи та контролю міської ради. Ось тут і довелось поєднувати те, з чим наша землячка іде по життю: точні й гуманітарні науки.
«Більше того, довелось очолити пресслужбу партії «Свобода», зайнятись зовсім новою для мене сферою діяльності: писати виступи, статті, формувати «з нуля» обласну партійну організацію, організовувати виборчу кампанію для кандидата в народні депутати України. Вибори ми не виграли (та це й нереально було), але результат отримали високий, обійшли кандидатів, які вкладали у виборчу кампанію мільйонні суми. Так, я йшла на ризик, але отримала неоціненний досвід, ще раз довела собі, що викликів не боюсь, а люблю, не відступаю перед ними, а успішно долаю», – констатує Анна Мунько.
Через п’ять років (традиції не зрадила!) місія у Хмельницькому була завершена, настав час Анні Юріївні з чоловіком повертатися у Дніпро.
«Про Хмельницький залишились найкращі спогади. Там народилась донька Іванка. А вже на третій день після пологів я вийшла на роботу. Звісно, приїжджали бабусі, але на них дуже не розраховували, оскільки вони жили далеко. Справлялись самі, допомагали друзі. Хмельницький подарував подруг, з котрими було цікаво працювати, спілкуватись. Це успішні жінки, з якими в мене виявилось так багато спільного», – розмірковує моя співрозмовниця.

«Шалена команда» університетської кафедри

По приїзді в Дніпро Анна Юріївна мала намір побути рік у відпустці по догляду за дитиною. Але вже через тиждень плани змінились: вона отримала дзвінок від завідувача кафедри Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, професора Сергія Шевченка.
«До речі, після школи в мене була думка про цей виш, але розмови про те, що це елітний університет і вступити до нього нереально, змусили мене змінити свій вибір. Тепер же склалося так, що моє життя пов’язане з цим вишем, і я прийшла сюди не студенткою, а на посаду доцента кафедри управління та адміністрування. Кафедра нова (створена в 2018 році), колектив невеликий (5 осіб), працювати цікаво. Завідувач кафедри називає нас «шаленою командою». Ми багато чого можемо разом: пройшли акредитацію магістерської програми в Національному агентстві якості освіти, вчимо студентів, навчаємося самі», – ділиться Анна Юріївна.
Досвідчені викладачі знають, що працювати зі студентами – це складати іспит кожного разу, коли заходиш в аудиторію, щоб прочитати лекцію чи провести практичне заняття. «Справді, студенти стали інші. Проводжу паралель зі своїми однокурсниками й роблю висновок, що ми були не такими сміливими, не сперечалися з викладачами, мали менший доступ до інформації. Тож кожного разу треба вигадувати якісь «фішки», щоб зацікавити студентів, готуватись так, ніби вперше заходиш до аудиторії. Ще більше хвилююся, коли запрошують провести заняття на курсах підвищення кваліфікації для державних службовців. Там можу зустріти своїх колишніх колег із департаменту фінансів, а це дуже відповідально, а часом і складно», – зізнається Анна Мунько.
Та виклики завжди тримають нашу землячку в тонусі, не дозволяють розслаблятися. «Коли виникла необхідність перейти на дистанційне навчання, стало ще складніше. Очне навчання – це діалог, живе спілкування. При підготовці спеціалістів публічного управління та адміністрування необхідно постійно стежити за змінами в законодавстві, щоб у жодному випадку не подати неактуальної інформації. Цікаво тепер пригадати, що коли я захищала кандидатську дисертацію, то й думки не було про викладацьку роботу. Але через п’ять років це відбулося. До речі, я єдина з групи захистилася відразу по закінченні аспірантури, – згадує моя співрозмовниця. – Коли повернулась у Дніпро, перше, про що запитала при зустрічі мій науковий керівник: «Працюємо над докторською?». Я знайшла кілька аргументів: мала дитина, хочеться відпочити й таке інше, а у відповідь почула: «Два тижні відпочивай, і починаємо працювати».
Попередньо тема докторської дисертації Анни Мунько – в сфері фінансів, адже вона їй близька, та й напрацювання вже є. Крім того, Анну Юріївну вже чотири рази запрошували опонувати на захисті кандидатських дисертацій. Це дуже відповідальна місія, яку пропонують далеко не кожному.
Авжеж, наукова діяльність передбачає підготовку статей для фахових українських і зарубіжних видань, роботу над монографіями, практичними посібниками. В активі Анни Мунько більше 50 праць – як авторських, так і в співавторстві з іншими науковцями.
«Не втрачаю жодної можливості для навчання, отримання нових знань. Пройшла міжнародне стажування в Польщі, була учасницею спільного канадсько-українського проєкту», – ділиться Анна Юріївна.

Подружній науковий тандем

Цікаво, що й сімейне життя моєї співрозмовниці – це своєрідний тандем особистостей, які мають спільні професійні захоплення, досягнення. Чоловік – доктор наук з державного управління. Фахівець з бюджету і податкової політики. Нині працює з Анною на одній кафедрі.
Подружжя виховує доньку. «У доньки зараз багато бажань, але при прийнятті рішень ми враховуємо думку всіх членів родини. Натепер вона займається танцями. Якщо мені потрібно поїхати, приміром, у відрядження, то проблеми немає – чоловік успішно справляється з усіма обов’язками. Так само з розумінням і повагою до його роботи ставлюсь і я».
Пишається Анна Мунько не тільки родиною, а й своїми студентами. Дві її студентки брали участь у Всеукраїнському конкурсі творчих робіт «REOP» і ставали переможницями в різних номінаціях.
А випаде вільний час, то з радістю читає книги, зокрема й ті, авторами яких є її друзі Ольга Саліпа і Дмитро Прислицький, які нещодавно одружилися, створивши чудову сім’ю письменників.
Бальзам для серця Анни – подорожі. Навіть коли була при надії, чотири рази подорожувала Європою.
Змінювати сферу своєї діяльності найближчим часом Анна Юріївна не планує. Відчуває у собі ще багато потенціалу для розвитку й реалізації на кафедрі престижного університету.

Наталія ПУЗИНА
Головний редактор Кобеляцької газети “Колос”

Добавить комментарий