У Полтаві відкрили барельєф першому міністрові освіти УНР Іванові Стешенку

22 січня, у День Соборності України, у Полтаві урочисто відкрили меморіальну дошку барельєфного типу на честь видатного уродженця Полтави, першого міністра освіти Української Народної Республіки, історика українського театру, літературного оглядача, ученого-літературознавця, поета, перекладача і письменника Івана Стешенка. Нове місце пам’яті з’явилося на фасаді будівлі наукового ліцею №3 Полтавської міської ради по вулиці В’ячеслава Чорновола. Це історична будівля Першої чоловічої гімназії, у якій з 1882-го по 1892 роки навчався Іван Стешенко. Церемонія відкриття барельєфа стала однією з ключових подій відзначення Дня Соборності у Полтаві, адже він був учасником обох історичних подій, «двох 22 січня» – проголошення 4 Універсалу 22 січня 1918 року та проголошення Акту Злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року.
У 2025 році на пропозицію представника Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області Олега Пустовгара; професора, ректора Полтавського університету економіки і торгівлі, голови обласної організації Національної спілки краєзнавців України Олексія Нестулі, а також знаного краєзнавця і письменника, лауреата премії Полтавської обласної ради імені Петра Ротача Григорія Титаренка Полтавська міська рада виділила кошти на створення барельєфа на пошану Івана Стешенка. Тож почесне право його відкрити було надане саме ініціаторам: Григорію Титаренку, Олегу Пустовгару та Олексію Нестулі.
Свою книгу «Іван Стешенко. Твори, переклади, вибране листування» Григорій Титаренко під час урочистої церемонії відкриття подарував ліцею №3. «У добу УНР Стешенка називали «Іваном-воїном». Бо він, як і Микола Міхновський, виступав за мілітарну політику, усвідомлював важливість створення і розбудови Армії УНР, дбав про всебічну українізацію освіти. Маємо пишатися, що Полтава дала Україні освітянина такого рівня. Та й підступно убитий він був тут. Маємо шанувати і популяризувати це ім’я. Вивченню творчого шляху, державницької діяльності й увічненню пам’яті про нашого славетного земляка я присвятив двадцять років свого життя. 18 років тому моїми зусиллями та когорти столичних інтелектуалів у Великих Будищах неподалік Диканьки встановили меморіальну дошку Іванові Стешенку. Я щасливий і розчулений, тішусь цій історичній події: сьогодні Іван Стешенко повертається до Полтави у бронзі і граніті, вдячною народною пам’яттю», – зазначив Григорій Титаренко.
Олексій Нестуля висловив вдячність міській владі за підтримку ініціативи краєзнавчої спільноти, за увічнення пам’яті про діяча УНР не на словах, а на ділі.
Як наголосив на церемонії відкриття представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар, діяльність Івана Стешенка понад сто років тому і нині демонструє сучасникам важливість двох фронтів – світоглядного, в тому числі й українізації освіти, та збройного опору російській агресії – тоді денікінській «білій» та ленінській «червоній», нині – путінській. Пустовгар оприлюднив цитату з промови Івана Стешенка у грудні 1917 року на сесії Української Центральної Ради: «Учителів-москалів ми не виганятимемо, але нехай навчаться української мови, коли бажають працювати в Україні». «У цих словах вся суть колосальної праці Стешенка на ниві українізації освіти в УНР, він системно дбав про відкриття україномовних шкіл, гімназій, народних університетів. Вже у жовтні 1917 року у початкових, середніх навчальних закладах запровадив обов’язкові предмети «Українська мова», «Історія України», «Українознавство». Станом на грудень того ж року вже було відкрито 25 україномовних гімназій та вищу мистецьку школу. У січні 1918 року Стешенко домігся ухвалення владою УНР закону про впровадження української мови у вищих навчальних закладах та скасування ганебного закону Російської імперії про фінансові надбавки до зарплати вчителям за «обрусєніє края». Більшовицькі терористи вбили його саме за українську мову. Масштаб особистості Івана Стешенка розуміла українська еліта ще сто років тому. Пошановували Стешенка не лише у Полтаві, а й по всій Україні, бо розуміли, що це постать всеукраїнського масштабу. Скажімо, у місті Кременець на Волині (нині це Тернопільська область) у 1918 році на пошану Стешенка називалася гімназія. А далі десятиліття забуття у СРСР, залізобетон комуністичної російської цензури. На честь Івана Стешенка у 90-х роках минулого століття, відразу після відновлення незалежності, назвали вулицю в мікрорайоні Алмазний. Сьогоднішнє відкриття барельєфа у день Соборності – це ще один крок на тривалому шляху увічнення пам’яті про видатного полтавця», – розповів представник Інституту нацпам’яті.
Кобзар Компаніченко і «Хорея Козацька» стали лавреатами Шевченківської премії у 2023 році. Нагороду присудили за аудіо-альбом «Пісні Української революції» – спільний проект Українського інституту національної пам’яті, пана Тараса та очолюваного ним гурту. Серед пісень альбому й марш «Гей не дивуйтеся, добрії люде, що на Вкраїні повстало!». Ця пісня звучала на Софіївській площі 22 січня 1919 року при підписанні Акту Злуки між УНР і ЗУНР. Тривалий час вважалося, що автором слів є Христина Алчевська, але у архівах Інституту української літератури НАН України краєзнавець Григорій Титаренко виявив документи, які засвідчують авторство слів до цього маршу Івана Стешенка. Тож знаково, що цей марш звучав і під час церемонії відкриття барельєфа.
Протягом 2025 року працював над створенням барельєфа полтавський скульптор, член Національної спілки художників України Дмитро Коршунов – автор багатьох пам’ятників і пам’ятних знаків, серед яких – і пам’ятник Марусі Чурай; меморіальні дошки голові Директорії УНР Симону Петлюрі на будівлі аграрної академії; діячу УНР, поету Володимиру Самійленку на фасаді 3-го ліцею; фермеру, Герою Небесної Сотні Віктору Чміленку на фасаді будівлі департаменту АПК ОВА й обласної асоціації фермерів.

Представництво УІНП в Полтаві.