Минулої п’ятниці, 2 жовтня, Полтавщину відвідав міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко. Зокрема у Решетилівці він оглянув будівлю колишньої фабрики художніх промислів, на базі якої планується створити Всеукраїнський центр вишивки та килимарства.
Фабрика пережила важкі 1990-ті роки, але не змогла пережити початок 2000-их. На порозі свого столітнього ювілею – у 2005 році – підприємство припинило виробничу діяльність. Важко повірити, але в приміщеннях, які зараз стоять пусткою, працювало понад 500 робітників. Витвори решетилівських майстрів репрезентували полтавський край у всьому світі, отримували високі призові місця на виставках у Мюнхені, Парижі, Марселі, Брюсселі. Загальна площа приміщень фабрики складає близько 6 тисяч квадратних метрів. А разом з прилеглою територією вона займає понад 2 гектари.
«Решетилівський край є офіційним осередком ткацтва, килимарства і вишивання з кінця XIX століття. Хочемо не втрачати, а примножувати наші здобутки, внести у репрезентативний список ЮНЕСКО два елементи місцевої нематеріальної культурної спадщини: вишивку білим по білому та старовинне рослинне килимарство, – говорить керівниця Всеукраїнського центру вишивки та килимарства Надія Вакуленко. – Торік за кошти Держбюджету вдалося відремонтувати дах будівлі, замінити вікна та двері. Це обійшлося приблизно у п’ятнадцять мільйонів гривень. На жаль, цих коштів виявилося замало, адже велику їх частину довелося віддати за виготовлення проектно-кошторисної документації. Без урахування ландшафтних робіт вартість відновлення колишньої фабрики – близько 44 мільйонів гривень. Ми плануємо створити там потужний арт-хаб та розробити туристичний маршрут визначними осередками українського гончарства, килимарства, вишивки, розпису, адже відносно недалеко від нас Опішня, Петриківка. Нинішнє приміщення центру вишивки та килимарства невелике, ми працюємо понад рік, і пора вже розширюватися. Наші килими потребують простору, а там вільних кімнат вистачає. Тому хочемо створити виставкову залу, розмістити виробничі майстерні, облаштувати прилеглу територію. Також у планах відкрити на території фабрики конферец-зал. Це буде своєрідний науково-дослідницький центр, де ми плануємо проводити тематичні конференції».
Технологію вишивки білим по білому та традиції рослинного килимарства у 2017 році внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України. Самі ж решетилівці планують просувати ці надбання саме до міжнародних списків ЮНЕСКО.
Відновлення роботи фабрики потрібне і Решетилівському художньому ліцею, який уже впродовж більш ніж 70 років зберігає традиції килимарства і вишивки, переконаний голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький:
– Задум створити арт-хаб виник ще й тому, що фабрика розташована якраз навпроти ліцею. Тому ми хотіли, щоб вихованці навчального закладу використовували відреставроване приміщення як коворкінг-простір.
Фабрику вдалося передати на баланс громади лише торік. До цього вона знаходилась у власності приватного концерну “Укрхудожпром”. Після перемовин власники безкоштовно передали споруду в обласну комунальну власність. У тимчасовому приміщенні Всеукраїнського центру вишивки та килимарства було створено 100 робочих місць для місцевих митців.
«Народні художні промисли – великий економічний потенціал для країни. Я вдячний місцевій громаді і всім до цього причетним за те, що вони змогли перезапустити процес виробництва, адже наразі лише поодинокі країни світу роблять подібне. На жаль, зараз немає держзамовлення на такі вироби, як було донедавна. Тому кожен підприємець повинен шукати свої ринки збуту. Треба налагодити модель, за якою народно-художні промисли могли б запрацювати знову. Тоді будуть кошти, можливості розвивати навчання й зберегти традиції для наступних поколінь», – сказав міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.
У країнах Європейського Союзу креативні індустрії вже багато років є прибутковим сектором економіки з багатомільйонним оборотом коштів. Зокрема у Німеччині близько мільйона людей зайняті в цій сфері, мають постійне робоче місце. Нерідко творча діяльність там зосереджена у арт-кластерах, хабах та арт-інкубаторах, які часто розташовані у ревіталізованих приміщеннях колишніх промзон або залишених будівлях.
«Ми зібрали колекцію старовинних сорочок, але, враховуючи те, що ми – Всеукраїнський центр, продовжимо збирати вишиванки з усіх регіонів держави – від заходу до сходу. І плануємо розмістити їх у новій виставковій залі, – зазначила Надія Вакуленко. – Також окрасою нашого музею є килим, створений Леонідом Товстухою, який понад сорок років був директором нашої фабрики. Це копія того килима, що у 2005 році був подарований Раді Європи й нині прикрашає один з її кабінетів у Страсбурзі. Автор назвав гобелен «Народжені рідною землею».
Розширення площі центру вишивки та килимарства стане своєрідним ковтком свіжого повітря для митців-приватників, які наразі у пошуку приміщення для промоції своїх творів.
Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”