Не віриться ні рідним, ні друзям, ні колегам, але збіг уже рік відтоді, як у страшному ДТП на Івано-Франківщині загинули наші незабутні земляки: відомий науковець, паркобудівничий, доктор біологічних наук Олена Байрак та справжній професіонал своєї справи, багатолітній звукорежисер ОДТРК “Лтава” Петро Сливка.
Радійники й телевізійники сумували за своїм добрим колегою в ефірі; біологи, екологи й просто природолюби зібралися в тісному колі, щоб разом погортати численні ґрунтовні праці Олени Байрак, послухати в запису її ніжні пісні під гітару, повернутися у зафіксовані на відеокадрах спільні щасливі миті, коли дружно й весело садили молоді деревця та мріяли, якими гарними вони колись виростуть…
Мавка з Полтавщини
У Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського учасникам пам’ятних заходів презентували книжкову виставку “Із бібліотечної колекції Олени Байрак”. Завідувачка відділу документів із природничих та аграрних наук Надія Коломієць розповіла, що наприкінці минулого року завдяки рідним та друзям Олени Миколаївни – кандидату біологічних наук Наталії Смоляр та доценту кафедри екології ПДАА Віктору Самородову – книжкова колекція з її особистої бібліотеки стала надбанням головної книгозбірні області, як свого часу й книжкові колекції інших наших відомих краян – Петра Ротача, Віри Жук, Валерія Волоскова… Книги, що справді пам’ятають тепло рук Олени Миколаївни, вже встигли побувати в користуванні у відвідувачів бібліотеки.
Загалом книгозбірні подаровано 334 видання із різних галузей знань, чимало з них – авторства самої Олени Байрак. Особливо цінними є книги з дарчими написами, серед яких, зокрема, і такі зворушливі слова відомого українського еколога, природоохоронця, хранителя легендарних “Кам’яних могил” Віктора Сіренка: “Олені Байрак – Мавці із Полтавщини від приазовського степовика і автора на добро…”
– У цій колекції величезна кількість публікацій Олени Байрак, завдяки яким ботанічна, природоохоронна Полтавщина значно збагатилася. Це величезна інтелектуальна власність, яка стане в нагоді й студентам, і аспірантам, і викладачам, – наголосив на зібранні Віктор Самородов.
– За рік, що минув від трагічної втрати, ми перебрали всі книжкові фонди Олени Миколаївни, інші її речі. І чи не кожна нагадує мені, як давно ми познайомилися, як вона відкрила для мене і ботаніку, й екологію, і тисячу звичайних “житейських наук”. Не забувається, як вона завжди старалась обдарувати нових знайомих – засушений листочок свого улюбленого дерева гінкго, інші особливі для неї знаки, – поділилася спогадами Наталія Смоляр.
Фотомиті щастя
Окрім книжкової виставки, в обласній бібліотеці презентували також виставку світлин, присвячену пам’яті Олени Байрак “Берегиня української природи”. Авторка робіт, директор видавництва “Дивосвіт”, у якому побачили світ багато праць біологині, Ганна Грибан запропонувала близько двох десятків фотомиттєвостей, які краще за всі слова розповідають про рідкісний талант Олени Байрак почуватися щасливою людиною від самого відчуття довершеної краси природи. Серед квітів, колосся, сонця і трав…
– Ніколи не можна було уявити її в стані розніженості чи навіть якогось натяку на лінування. Вона завжди кудись бігла, щось робила, навіть коли ми їхали разом на якісь луки, поля, вона ніколи не сиділа, просто споглядаючи у вікно: прямо в дорозі формувала з картинок для когось альбомчик, фотографувала. Ця людина була постійно в русі, – згадувала Ганна Грибан.
Осяяна красою і талантом
Продовжилися присвячені пам’яті Олени Байрак заходи в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського, з колективом якого науковець тісно співпрацювала й щиро дружила – консультувала, поповнювала ботанічну колекцію, залучала до численних конференцій, семінарів, які й проводила у музеї. До річниці трагічної загибелі відомого ботаніка тут презентували меморіальну виставку “Осяяна красою і талантом”.
Перед тим, як запросити друзів, колег, колишніх студентів Олени Миколаївни до виставкової зали, світлими спогадами про неї поділився директор музею, кандидат історичних наук Олександр Супруненко, її перший науковий керівник Валерій Буйдін, доцент кафедри екології ПДАА Віктор Самородов, який, до того ж, передав у фонди музею подаровану йому Оленою Байрак вазу. Її дивовижне оформлення – то справжнє величання дереву гінкго.
Екскурсію провела старший науковий співробітник відділу природи музею Олена Халимон. Серед представлених експонатів – і речі Олени Миколаївни, які майже ніхто раніше не бачив: зошит із ботаніки за 6-й клас, шкільні табелі, атестат, польовий щоденник; і речі, від вигляду яких у друзів миттєво стискається серце, бо це – її наручний годинник, окуляри, намисто, фотоапарат, а ще, звичайно ж, невеличка лопата, якою посаджено таку кількість рослин, що сукупний час їх цвітіння сягнув би, певно, десятиліть…
Окремим акцентом в експозиції стала гітара. Мовчазна, ніжно обвита рожевим повітряним шаликом, вона ніби й далі чекає на свою залюблену в життя і природу, невтомну й захоплену Олену Байрак. Чекає, щоб знову притиснутися до її тепла й перелитися в пісню у затишній “лтавівській” студії, де за звукорежисерським пультом чаклує заклопотаний і самими очима усміхнений, вимогливий і так по-доброму уважний до всіх осяяних музою, наділений рідкісним талантом беззастережно і щиро вірити в успіх своїх творчих колег Петро Петрович Сливка.
Світла обом їм пам’ять і Царство Небесне.
Вікторія КОРНЄВА
“Зоря Полтавщини”