У Великих Будищах відкрили пам'ятний знак на честь українсько-шведського союзу

У Великих Будищах відкрили пам’ятний знак на честь українсько-шведського союзу

Нещодавно, цілком символічно напередодні 29-ї річниці Незалежності України, у селі Великі Будища відбулося урочисте відкриття пам’ятного знаку на честь підписання «Великобудищанського трактату» (укладення українсько-шведського союзу в березні 1709 року між гетьманом Іваном Мазепою й кошовим отаманом Запорозької Січі Костем Гордієнком з одного боку і королем Карлом ХІІ з іншого). Непересічна подія зібрала у колись досить чималому козацькому містечку біля Диканьки представників Українського інституту національної пам’яті, департаменту культури і туризму Полтавської облдержадміністрації, Диканської районної ради та райдержадміністрації, співробітників музею «Поле Полтавської битви», істориків, науковців, освітян та громадськість району.

Не всім відомо, що перший воєнно-політичний союз між Україною та Швецією був підписаний ще на початку жовтня 1657 року в Корсуні по смерті Богдана Хмельницького гетьманом Іваном Виговським та королем Карлом Х Густавом. Гетьман Іван Мазепа і король Карл ХІІ лише продовжили справу попередників, уклавши 29–30 жовтня 1708 року в Гірках (нині село Новгород-Сіверського району Чернігівської області) політично-воєнний договір. Згідно з ним Україна мала стати окремим князівством і зберегти свої права та вольності. У березні 1709 року до українсько-шведського союзу долучилися запорожці. Як розповіла заступниця директора Державного історико-культурного заповідника «Поле Полтавської битви» Людмила Шендрик, до початку Північної війни кошовий отаман Запорозької Січі Кость Гордієнко зі своїми запорожцями конфліктував з Іваном Мазепою. Але укладення союзу зі шведами свідчить, що в нелегкі для держави часи різні за політичними вподобаннями сили забули про чвари і об’єдналися заради звільнення України. Друга українсько-шведська угода була укладена в одній із восьми церков Великих Будищ (ймовірно, Іоанно-Богословській (Успенській). Цей договір повторював пункти, підписані ще 1708 року, але були додані й нові. Зокрема шведський король зобов’язувався не укладати мирової угоди з московським царем, допоки не визволить
з-під московського гніту Україну й Запоріжжя. Тут же визначався і державно-політичний статус України, яка «має бути вічними часами вільною від усякого чужоземного володіння».
Ініціатором спорудження пам’ятного знаку став директор Великобудищанської школи, дослідник Олександр Калашников. Але щоб втілити цей задум, знадобилося понад десять років.
«Час стер матеріальне свідчення подій, які відбувалися у Великих Будищах, – говорить Олександр Калашников. – Тому ще у 2009 році, коли громада святкувала 300-річчя підписання Великобудищанського трактату, виникла думка встановити пам’ятний знак. Зрозуміло, щоб реалізувати такий масштабний проект, потрібно було знайти однодумців, фінансову підтримку, патріотичну волю громади. Все склалося як потрібно. Коштами допомогли: випускник нашої школи, приватний підприємець Володимир Хоменко, депутати районної ради на чолі з головою райради Станіславом Мухою (Диканська районна рада виділила на даний проект близько 40 тис. грн. – Прим. авт.)».
Тристороння символіка втілена і в самому пам’ятному знакові. На гранітній стелі – герби учасників тих подій: гетьмана Івана Мазепи, шведського короля Карла XII та герб Війська Запорозького. А увінчує пам’ятний знак герб сотенного містечка Великі Будища 1709 року.
«До цього часу російські історики стверджують, що українсько-шведського союзу не було, що це була вигадка і що Іван Мазепа планував здати Україну Польщі, а церкви перевести в унію. Чи не схожу картину проросійської пропаганди ми можемо спостерігати нині? – додає Людмила Шендрик. – На ділі все було навпаки. Хоча оригіналу самого договору не збереглося, бо шведи знищили папери польової канцелярії, але його вдалося реконструювати на основі як шведських, так і українських джерел. Це – і листи, і вивід Прав України, складений Пилипом Орликом, і частина Меморіалу, який сьогодні зберігається в Національному архіві Швеції у фонді «Козаківка». Всі ці документи стверджують, що договір дійсно було підписано, що він – не вигадка. У ньому йшлося, що Україна зберігає свою автономію, захисником держави буде шведський король Карл ХІІ. У Великих Будищах додані нові пункти саме про те, що король не складатиме зброї доти, доки українська держава не буде звільнена від московського панування. Новий договір був договором суверенних держав, типовим для міжнародних договорів. Згодом саме на цей договір опирався Пилип Орлик, коли перебував із козаками у Швеції. Він знову підписав договір зі шведським королем, і цей меморандум зберігся до цього часу. Він є важливим документом, що свідчить про тривалу шведсько-українську співпрацю. Навіть після смерті Карла ХІІ шведський уряд як міг підтримував українських емігрантів, хоча на той час сама Швеція перебувала у непростих економічних умовах. Шведи всіляко намагалися зберегти добропорядність перед українцями».
Встановлення пам’ятного знаку – яскраве свідчення того, що ми впевнено рухаємося у напрямку розвінчування міфів про минуле нашої держави. Регіональний представник Українського інституту національної пам’яті у Полтавській області Олег Пустовгар переконаний, що цього разу розвінчали черговий міф про те, що за Мазепою пішла лише купка козаків-зрадників. Це слова російських пропагандистів. Насправді історичні факти свідчать про протилежне.

Юлія ХОМЕНКО
“Зоря Полтавщини”

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий