Учасники АТО отримають роботу: охоронятимуть, дбатимуть про безпеку і патріотизм

Учасники АТО отримають роботу: охоронятимуть, дбатимуть про безпеку і патріотизм

Цей матеріал планувався про життя вчорашніх бійців російсько-української війни після демобілізації. Але, виявляється, у Миргороді ветерани АТО змогли зреалізуватися настільки активно, що їхня робота стала об’єктом постійного обговорення, у тім числі й у пресі та соцмережах. Хлопці на контакт із «Зорею Полтавщини» пішли охоче, бо їм самим добряче набрид галас навколо діяльності створеного з ініціативи учасників АТО комунального підприємства «Щит Миргородщини». І остання новина – як крапка в дискусії: найближчим часом їхній досвід буде поширено на всю Полтавщину.

З чого все починалося

Ініціаторами створення цього підприємства стали демобілізовані бійці. Згадує голова спілки ветеранів АТО Миргородщини Сергій Бакало:
– Чому ми цим зайнялися? Була ситуація. Серед ночі мені зателефонував фермер аж із-за Ромодана – невідомі заїхали на його поле й молотять кукурудзу. Просить: поможіть, хлопці, ви ж воювали, умієте! А фермери нас дуже підтримували, ще коли ми в АТО служили. І зараз українським солдатам на Донбасі допомагають. Я підняв своїх. Приїжджаємо, а там – спортсмени.

Учасники АТО отримають роботу: охоронятимуть, дбатимуть про безпеку і патріотизм
Сергій Бакало з дружиною Тетяною в редакції «Зорі Полтавщини».

…Той урожай ми фермеру таки повернули. Але добряче задумалися, як у законний спосіб відстоювати права людей? Бо тієї ночі на фермерське поле ми виїхали фактично з такими самісінькими повноваженнями, як і ті гопники, що крали чужу кукурудзу.
Тож почали думати, читати. Адже це – реальна перспектива працевлаштування для хлопців, що повернулися з війни. Ідеї наші районною владою були підтримані. Хоча пішли й інші балачки – начебто голова адміністрації створює якусь свою армію. Насправді це була наша ініціатива. Районна рада новоствореному комунальному підприємству виділила тоді 2 мільйони гривень – так з’явилися два автомобілі, форма. Почали патрулювати територію – разом із поліцією, оскільки у нас немає усієї повноти повноважень.
Інша ситуація. Телефонує мені Світлана, директор нашої швейної фабрики: «Серьожа, як ви до такого дійшли, що ваші хлопці захоплюють землі?» Питаю: «Які хлопці?» Виявляється, люди у формі оточили територію, загнали техніку, на приватній землі збираються бурити водяну свердловину. Незаконно! Інспекція з благоустрою стояла і дивилася на те рейдерство. У поліції також руки скручені. А ця Світлана шила нам форму, коли ми в 14-му році голі й босі йшли воювати. Гроші брала тільки за матеріал – якісний, білоруський. Увесь комплект – зимовий бушлат, кепка, штани – обходився у 800 гривень. За роботу – ні копійки. Людина! Треба виручати. Приїхав, дивлюся, а ті гості некликані – у формі однієї з націоналістичних організацій. «Патріоти»! І все на камери фіксують. Довелося втручатися.
…До речі, перший комбат 16-го окремого мотопіхотного батальйону територіальної оборони Іван Петренко активною громадською діяльністю Сергія зовсім не здивований. За словами командира, прапорщик Бакало проходив службу в батальйоні за першою хвилею мобілізації на посаді головного сержанта взводу матеріально-технічного забезпечення. Його комвзводу, попри капітанське звання, виявився непридатним для служби та ще й мав алкогольну залежність – просто кандидат на отримання грошового забезпечення, яких у 2014-му мобілізували чимало. Усю важку роботу виконував замість нього Сергій. На війні бійцям потрібні не лише патрони – і їжа, і баня, і одяг за сезоном, і багато іншого. А попервах у батальйоні не було ні-чо-го!
Тож не дивно, що тепер потребами бійців та їхніх родин опікується очолювана ним громадська спілка ветеранів АТО.

Земельні війни на мирній території

До війни Сергій Бакало займався підприємництвом. Каже, був самостійним іще з 9-го класу. Але з громадською роботою ніколи раніше не стикався, навіть не уявляв, що міська і районна влада – то різні речі. Усміхаючись, каже, що в армію дружина Таня відпустила його лише на півтора місяця – ще не знаючи, що вагітна. Коли демобілізувався, доньці було вже три місяці. Зараз – три роки.
– Працюю у воєнізованій охороні, – розповів Сергій. – Шукав роботу, де б мав більше вільного часу. Адже демобілізовані хлопці з різних батальйонів обрали мене головою спілки ветеранів АТО. Усе, що в Миргороді стосується ветеранів АТО, вирішуємо командою. У міській раді був членом виконкому. Потім став заступником голови громадської ради Миргорода і очолив центр допомоги учасникам АТО. Бігаю на сесії, намагаюся нічого не пропускати. Потрібна підтримка хлопцям, допомога сім’ям загиблих – їх у районі 13. Спілкуємося з матерями, час від часу намагаємося провідувати – хоч чаю разом попити. Величезна трагедія в тій родині, де солдат зник безвісти. Великих каліцтв серед наших земляків, слава Богу, немає, хоча поранень було багато.
Дві родини отримали житло: сім’я загиблого Олександра Ошеки та пораненого на війні батька-одинака Сергія Тімофєєнка. За обласною програмою підтримки інвалідів йому дали кіоск, стартовий капітал, і зараз він торгує шаурмою.
– Найчастіше хлопці звертаються за допомогою в отриманні землі, – розповідає Сергій. – Крупні товаровиробники самі нам пропонували: є земля, на яку закінчуються договори оренди, давайте ми своїм коштом зробимо документи і ви з нами укладете договори. Таким чином землю отримали більше 400 осіб.
На кадастровій карті у відкритому доступі добре видно, де є вільні ділянки. Стосовно них дали запит у Полтаву, перевірили, подали заяви. Коли наші документи вже були готові, втрутився Сорочинський сільський голова. Як з’ясувалося, поле було засаджене кукурудзою шишацького фермера. Мовляв, це земля соцсфери. Згідно з документами у 1991 році сільрада видала дозволи людям на розробку документації на ділянки по півгектара. Але ніхто документи так і не виготовив.
Копнули глибше, а там уже частини працівників соцсфери й серед живих немає, бо надавалося людям право на цю землю 27 років тому! Реально прийшло чоловік 10. Ми їм пояснили, що землі там вистачить усім – її виявилося аж 500 гектарів. Але з’явився господар, який ту землю засіяв. А на якій підставі? Каже, мовляв, платив. Ще й чеки показав. Щоб розібратися, за допомогою звернулися до народного депутата Олега Кулинича. Тож наші документи, за які вже були заплачені гроші, переробляти не довелося. А питанням самозахвату тепер займається прокуратура.
Хоча у пресі тоді з’явилася велика стаття, де нас назвали бандою, яка забирає у людей землю.

Який він, «Щит Миргородщини»?

Про це запитую у голови Миргородської райдержадміністрації Юрія Коваленка, який активно підтримав ідею заснування цього комунального підприємства.

Учасники АТО отримають роботу: охоронятимуть, дбатимуть про безпеку і патріотизм
«Щит Миргородщини» готовий захистити земляків.

– Створюючи його, – пояснює співрозмовник, – мали дві мети: побороти розгул злочинності (не секрет, що з початком АТО криміногенна ситуація стала набагато складнішою) й подолати безробіття людей, які поверталися з війни. Організація потрібна була не стільки як каральний орган – на це у хлопців повноважень немає,– скільки для попередження злочинів. На теренах України нічого подібного ніхто ще не створював, тому і юристам, і фінансистам довелося попрацювати. Тепер закуплені для комунального підприємства автомобілі патрулюють територію району і міста цілодобово.
– На Вашу думку, чому навколо цієї ініціативи виникло стільки балаканини?
– Є причини і суб’єктивні, й об’єктивні. Хлопці зупинили кілька хвиль незаконної вирубки лісу. Разом із поліцією затримували злочинців, грабіжників, навіть одного гвалтівника. Регулярне патрулювання поставило крапку на розкраданні телефонних дротів, деякій іншій «махновщині». Про них заговорили. Багато кому вони не вгодили. Те, що хлопці, можливо, втягнулися в Інтернеті у якісь суперечки із якимись псевдогероями – це лише особиста позиція конкретних людей. Був конфлікт у Сорочинцях. Там земельні ділянки до 2 гектарів у власність отримали 80 учасників АТО – і полтавських, і з усієї України. Із них співробітників «Щита Миргородщини» – всього чоловік 16. Орендар роками обробляв ту землю без правоустановчих документів, ні на які компроміси не йшов. Виник конфлікт, у який втрутився сільський голова. Але хлопці захищали свою землю, на яку вже оформили право власності! В інформаційному просторі, на жаль, усе було перекручено, мовляв, «віджимають»… Ви ж самі бачите, як часто останнім часом учасників АТО підставляють у різних політичних, економічних ситуаціях. Наші ніколи ні в яких провокаціях замішані не були. Перечитайте хоч увесь Інтернет, жодного реально підтвердженого факту, коли районна влада використала «Щит Миргородщини» на свою користь, не знайдете. А в цьому році з районного бюджету на утримання підприємства вже не закладено жодної гривні.
– Як комунальному підприємству вдалося перейти на самофінансування?
– «Щит» укладає угоди з фермерами, з різними потужними організаціями. З лісгоспом, наприклад. Сільські голови, чиї території патрулюються, задоволені, укладають відповідні договори. Зазвичай запрошують на Дні села, інші заходи для охорони громадського порядку. Там, де люди масово відпочивають, може статися всяке.
Не секрет, що сьогодні один дільничний обслуговує 6–7 сільських рад. І коли додатково по району постійно курсують дві машини, злочинці вже змушені оглядатися.
А в Попівці, наприклад, сільська рада фінансує утримання цивільного шерифа, перераховуючи субвенцію у «Щит Миргородщини». Порядному молодому хлопцю, що досі працював лісником, громада дала повноваження втручатися в якісь сільські спори, сімейні сварки тощо і по можливості врегульовувати ситуації без виклику поліції.
– Чи не було перестороги з приводу того, що учасники АТО мають загострене відчуття справедливості й реакція на якісь події може бути надто гострою?
– У «Щиті» – абсолютний сухий закон. За його найменше порушення кількох співробітників уже звільнили й замінили іншими. Хоча, звісно, перестороги є. У поліцію за конкурсом брали одного із двадцяти одного, та й то проблеми трапляються. Але Миргородщина багато речей робить першою в Україні, тому чим складніше – тим краще.
Як розповів радник голови Миргородської районної ради з юридичних питань Валерій Толмачов, першим керівником комунального підприємства був Народний герой України Володимир Ярославський. Сьогодні «Щитом Миргородщини» керує молодий хлопець, який пройшов російсько-українську війну, лейтенант запасу Сергій Осіпов. За рік спільної з поліцією роботи позитиву дуже багато. А негатив, на думку Валерія Толмачова, напевне, траплявся через те, що ветерани АТО особливо гостро реагують на проступки – і чиновників, і навіть поліції. Можливо, ще не всі повністю адаптувалися до суворої реальності в мирному житті. Звідси – й можлива конфліктність. Але зараз скарг значно менше. Паралельно з охоронними послугами хлопці патрулюють місто та район. Найрезонансніші затримання відбулися саме на території міста. Районна рада свою місію – бути засновником підприємства – виконала. Затвердила керівника, статут, КП «Щит Миргородщини» пройшло реєстрацію, і повноваження з управління підприємством передані райдержадміністрації.

«На нас стільки бруду вилили, мовляв, на війні «оджимали», убивали, бухали…»

Учасники АТО отримають роботу: охоронятимуть, дбатимуть про безпеку і патріотизм
Євген Мацак.

Миргородець Євген Мацак поїхав на війну із добровольчим батальйоном «Полтава» у 2014 році. Батькам та семирічній донечці пояснив, що отримав відрядження до Харкова. Так склалося, що правду рідні дізналися… з телевізора, коли Євген, старший на блокпосту між Волновахою і Маріуполем, опинився у кадрі новин. У спецпідрозділі МВС прослужив на Донбасі три роки. Був у Дебальцевому, в Майорську, Артемівську, Волновасі, Новотроїцькому. Цитати з його розповіді:
«Нас направили на зміцнення райвідділу Дебальцевого. Ми там охороняли громадський порядок, допомагали громадянам, автобусами вивозили на мирні території місцеве населення. Коли почалося захоплення міста, виходили звідти зі Збройними силами. Була лише одна траса виходу, і та прострілювалася з усіх боків. Дісталося добряче».
«Коли ішов туди, не думав ні про оцю землю, яку так нелегко було отримувати, ні про якісь пільги. Ішов за те, щоб біда не поширилася далі, на інші області. А тепер тяжко чути про себе такі образливі речі. Чого тільки вислухати не довелося, стільки бруду на нас вилили: які ми погані, на війні убивали, «оджимали», бухали. Але самі туди не підуть і синочків своїх не пустять, бо там – страшно».
«З війни можна не вернутися, на війні можна стати калікою або психічнохворим. Я пропонував отим, що багато балакають, самим поїхати на «екскурсію»: не на передову, а так кілометрів за сім. Днів на три. Щоб поїли отієї «дармової» тушкованки, якій заздрять, «побухали-пооджимали» і хоч разок опинилися під жорстким обстрілом. Терпиш-терпиш, а колись може й вихлюпнутися. А тепер ось придумали, що ми в людей землю відбираємо…»
«Якби вони бачили, що було в 14-му в Красному Лимані, коли ми його відбили. Літо, жара. Ми збирали людей – і військовослужбовців, і цивільних, – які пролежали по 5–7 днів на сонці, Царство їм небесне. Їх кладеш у мішки, а вони течуть. То що говорити про психіку? На моїх очах багато хто не витримував. А в когось це все може проявитися і років через 10. Було дуже важко, а цього ніхто не розуміє…»

«Ми почули один одного. Своїх – не кидаємо»!

Днями голова облдержадміністрації Валерій Головко провів широку нараду за участю демобілізованих бійців АТО з усієї області. Ініціативній групі доведено завдання до чергової сесії обласної ради, яка відбудеться у квітні, зареєструвати юридично обласне комунальное охоронне підприємство – сучасне, з гідною зарплатою, електронним документообігом та належними умовами праці. Досвід учорашніх воїнів АТО використовуватиметься за трьома напрямками: безпековим (вулиць і громадських місць), в охоронній діяльності (комунального майна, власності ОТГ тощо) та в національно-патріотичному вихованні молоді. Усі ці ініціативи до проекту статуту включені. Учасники наради зазначили, що в області є стійкий попит на охоронні послуги, і задовольняти його повинні професіонали. У перспективі – перехід на самофінансування. Уже найближчим часом буде проаналізовано попередній бюджет з урахуванням посадових окладів, речового забезпечення, соціального страхування тощо. Досвід «Щита Миргородщини» буде втілено у масштабах області. Про результати його майже річної роботи розповів Сергій Осіпов.
Як зазначив Валерій Довженко, керівник обласного Центру допомоги учасникам АТО, таке підприємство стане додатковою можливістю для працевлаштування і, відповідно, соціалізації бійців, які демобілізовуються або в яких збігає термін контрактів. Закінчилося зібрання словами: «Ми своїх не кидаємо! Слава Україні!»

Про патріотизм і «патріотизм»

У будь-якій справі, особливо якщо вона запроваджується вперше, є свої ризики і перестороги. Але не менше ризиків і в тім, щоб не довірити вчорашнім солдатам цієї роботи. Бо, на жаль, навіть поняття «патріотизм» псевдопатріоти сьогодні використовують на власну користь. І приклади тому – не лише в телевізорі. Сергій Бакало розповів, як учасники АТО зустрічали 9 Травня разом із ветеранами Другої світової:
– У Миргороді є хлопці, які займаються професійною реконструкцією різних історичних подій. Порадилися з нами, вирішили вшанувати й порадувати ветеранів – їх живих дуже мало залишилося! Домовилися, що одягнемо військову форму того часу, постоїмо з ними разом біля пам’ятника.
І раптом під час свята налітає команда «патріотів»: сучасно екіпіровані, в тактичних окулярах, шкіряних рукавицях, із ножами на боці. Круті. Кидаються на учасників свята, кричать, мовляв, одягли форму фашистів. І це – при ветеранах! Бідні діди ледь не плачуть. Кажу цим гостям: їдьте, звідки прибули, і розповідайте там про фашизм та патріотизм. Вони й на поліцію кидалися, коли та брала їх за шкірки. Усе свято перекаламутили, при цьому все знімали на відео. Потім люди говорили, що в автобусі їхньому ще кілька чоловік напоготові сиділи з бітами. Маю стійку підозру: такий «патріотизм» міг бути проплачений, у тім числі й із Росії.
Сам тоді одягнув пілотку із зіркою і з ветеранами сфотографувався на пам’ять. Ці знімки, за які мене потім фашистом обзивали, теж були в Інтернеті…
Людей, які на грунті патріотизму вирішують свої справи, сьогодні вистачає. А в підсумку їх… потихеньку саджають. А ми робимо свою справу.

Ольга ЩЕГЛОВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

1 thought on “Учасники АТО отримають роботу: охоронятимуть, дбатимуть про безпеку і патріотизм

Добавить комментарий