Більшість людей люблять квіти. Щоправда, хтось віддає перевагу зрізаним трояндам чи гладіолусам, оформленим у букети, а комусь більше до вподоби плекати цю красу на присадибній ділянці. Другий варіант – це про мене, тим більше, що й садити квіти є де, бо мешкаю в селі. Але от із грошима складніше – треба й ліки купити, й дещо з продуктів, і онукам якусь копійчину на цукерки дати, тож на купівлю нових сортів моїх улюблених троянд із куцої вчительської пенсії нічого не залишається. Добре, що є зараз спеціалізована література, у якій розповідається про укорінення різних декоративних культур, тож дечому навчилася й тепер хочу поділитися досвідом із такими ж, як і я, квітникарями-любителями.
Щоб розмножити улюблений сорт троянди, а також калини бульденеж, вейгели, виткої жимолості, роботи розпочинаю в травні або на початку червня. Спочатку вирівнюю місце, де проводитиму вкорінення, перекопую його з додаванням перегною. Зрізи живців завдовжки 10–15 см із 3–4 здоровими бруньками обробляю стимулятором коренеутворення (це може бути в тім числі свіжий сік алое) й одразу ж встромляю у землю.
На кожному із живців залишаю не більш ніж по два невеликих листки, а якщо вони великі, то обрізаю їх наполовину, щоб запобігти надмірним втратам вологи. Зверху накриваю живці пластиковими пляшками, в яких обрізаю днища (пробки з горлечка при цьому не знімаю). Встановивши імпровізовані маленькі парники, трохи заглиблюю їх у землю, щоб не повалив вітер.
Висаджені таким чином живці декоративних квітучих багаторічників поливаю за відсутності природних опадів двічі на день: рано-вранці, до спеки, а потім ще раз – увечері, перед заходом сонця, не знімаючи укриття. Политий грунт прикриваю соломою, яку використовують для мульчі, й щоразу акуратно відгортаю її, хоча робити це необов’язково.
Про те, що живці вкоренилися, свідчить поява молодого зеленого листя на верхівці. Однак я не знімаю одразу пляшки-укриття, а лише відкручую пластикові пробки, щоб молоді саджанці провітрювалися, потроху загартовуючись. На зиму парнички-пляшки із живцями зверху прикриваю плівкою, й так вони зимують. Лише наступного року знімаю укриття – молоді рослини до того часу вже нарощують кореневу масу й мають високу життєздатність.
Якось трапився в мене один цікавий випадок із укоріненням живців у відрізах пластикових пляшок. На зиму кілька таких я прикопала й накрила. Навесні викопала вкорінені живці й пересадила на інше місце. Через деякий час дивлюся, а під яблунею, де вони зимували, з’явився красивий букет калини бульденеж! Ото я й згадала, як зимували там мої живці, й один із них, ймовірно, не помітила і не пересадила. А він там укоренився, дав молоду поросль і навіть зацвів. Виявляється, і такі дива іноді трапляються…
Лідія ВАСИЛЕНКО.
м. Полтава.