Фахівці ТОВ «Агропромисловий комплекс «Докучаєвські чорноземи» Карлівського району поділилися власним досвідом господарювання
із делегацією сільських голів та керівників підприємств і установ Зіньківського району
А поділитися тут дійсно є чим. Багатопрофільна вертикально інтегрована агропромислова компанія «Докучаєвські чорноземи» загалом обробляє 12 тисяч гектарів орендованих земель і господарює в Карлівському, Зіньківському та Красноградському (Харківська область) районах. Тут збирають високі врожаї сільськогосподарських культур, на належному рівні функціонують галузі садівництва і ягідництва, успішно розвиваються тваринництво й птахівництво, злагоджено й високоефективно працює переробна галузь, представлена такими підприємствами, як м’ясокомбінат, хлібозавод, цехи з виробництва круп, соків і джемів… Завершує замкнутий сільськогосподарський виробничий цикл власна торговельна мережа, магазини якої працюють не лише в Карлівці та в навколишніх районах, а й в обласному центрі. Реалізується продукція АПК і в багатьох регіонах нашої країни. Скажімо, тут мають замовлення на фрукти, сало, м’ясо й ковбаси, а ще – на нутрії, овець та птицю із Запоріжжя, Харкова, Києва…
Є у «Докучаєвських чорноземах» і власні зерноелеватор та інкубатор, асфальтобетонний завод, цех із виробництва енергетичних пілетів… Перераховувати можна ще багато чого, та повернімося до гостей агроформування.
Зіньківську делегацію, приїзд якої зініціював та очолив керівник Зіньківського ПрАТ «АТП-15339» Андрій Удовиченко, зустрів депутат обласної ради, засновник ТОВ «АПК «Докучаєвські чорноземи» Юрій Кобченко. Гостей Карлівщини привітали виконувач обов’язків міського голови, секретар Карлівської міської ради Олег Стовбун та неодноразовий голова облдержадміністрації і Полтавської обласної ради Олександр Удовіченко.
– Мета нашої поїздки – показати ефективну взаємодію бізнесу і влади. Щоб зіньківчани побачили, що є пріоритетом для місцевого самоврядування. Іноді людям розповідають: ви маєте роботу, якось виживаєте, тож радійте тому, що виживаєте. А тут, в АПК «Докучаєвські чорноземи», люди живуть і радіють життю, бачать попереду хороші перспективи, – зазначив очільник ПрАТ «АТП-15339» Андрій Удовиченко.
Як господар заходу Юрій Кобченко не лише провів екскурсію виробничими підрозділами агропромислового комплексу, а й розповів цікаві історичні факти про саму Карлівку та її видатних людей, серед яких – графиня Розумовська й державний діяч, Герой Соціалістичної Праці Микола Підгорний, видатний аграрій, Герой Соціалістичної Праці Андрій Фисун, льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу Георгій Береговий та інші… Щодо Карлівського району, то років 30–40 тому це був район із розвиненим промисловим виробництвом. Тут працювали 3 цукрозаводи, побудовані ще німцями, машинобудівний (елеваторна промисловість) та механічний заводи, меблева фабрика, була потужна нафторозвідка, Будівельне управління №10, 2 цегельних заводи, спиртозавод, молококонсервний і завод сухого молока… Нині ж залишився один цукровий і машинобудівний заводи. А нещодавно вінничани почали відновлювати спиртозавод.
Юрій Кобченко розповів і про те, як свого часу розпочинав свою трудову діяльність у колгоспі й ходив за 16 кілометрів на ранковий наряд (по-сучасному планірка. – Авт.). Як потім 17 років пропрацював у системі Полтавагазу і навіть не мріяв повертатися в сільгоспвиробництво, бо за понад 3,5 року роботи в колгоспі вихідні дні у молодого спеціаліста Юрія Кобченка були лише взимку в неділю, після обіду, а на наряд потрібно було йти на 7-му ранку.
Але життя – то велика й завчасно недосліджена нива. Тож у 1999–2000 роках разом із другом Юрій Кобченко повернувся до сільськогосподарського виробництва та почав господарювати на 200 гектарах землі у селі Варварівка, назвавши господарство «Докучаєвськими чорноземами».
***
– Нині АПК «Докучаєвські чорноземи» – це агропромисловий комплекс із замкнутим виробничим циклом. І це не тому, що ми так усе задумали, просто так сталося. Купили ми хлібозавод, потрібно було сіяти пшеницю, посадили садок, зробили цех із виробництва соків. Потім зрозуміли, що треба відкривати магазини, щоб торгувати своєю продукцією, – розповідає Юрій Кобченко. – Ми також виробляємо олію, крупи, випікаємо хліб на дріжджах, за старовинними рецептами, без будь-яких поліпшувачів смаку чи розпушувачів, лише з високоякісного власного борошна.
Далі ми придбали акції «Агрошляхбуду», тож нині ще й ремонтуємо місцеві дороги в Карлівці та Краснограді…
***
Першим об’єктом, де побували гості докучаєвців, був фруктовий сад у Варварівці, який розташувався на площі майже 80 гектарів. Дерева тут посаджені за ізраїльською технологією з крапельним зрошенням. Тут вирощують різних сортів яблука й груші, малину й ожину, смородину, сливи, черешні, шпанки, виноград, суницю й іншу смакоту. До речі, перший гектар саду докучаєвці посадили в 2009 році. Зараз же загалом під садівництво та ягідництво в агрокомпанії відведено 118 гектарів.
Під фруктовий сад у Лип’янському відділку відведено близько 23 гектарів. Там є вишні, яблуні, сливи, абрикоси, алича. Фактично тут є всі кісточкові культури. У період збирання урожаю у фруктовому саду може одночасно працювати близько 200 трудівників.
– До речі, якщо торік ми зібрали 670 тонн яблук, то в цьому році плануємо зібрати близько 2 тисяч тонн яблук, – розповідає Юрій Кобченко. – Ми обладнали холодильники для зберігання фруктів, але поки що не провели туди електроенергію, бо треба заплатити за це 650 тисяч гривень хабара або прокласти 10 кілометрів електромереж. І така ситуація, на жаль, зберігається практично повсюди, що за «старої», що за «нової» влади. Цікавою є й ситуація з видачею дозвільних документів. Скажімо, в нас є свердловина, з якої нам зручно користуватися водою для інкубатора. Але для того, щоб отримати дозвіл на водокористування, потрібно заплатити 20 тисяч гривень. А в мене таких свердловин близько сотні. Тож і порахуйте, скільки нам треба заробити, щоб «нагодувати» дозвільні служби. А біля кожної дозвільної служби створено кілька «пепешок». І так куди не кинься, повсюди треба платити… Ну коли ж усе це закінчиться?
А що буде, коли не буде таких підприємств, як наше, які створюють додану вартість і заробляють гроші? Адже решта – це ті, хто або продає, або «заробляє» на таких, як ми. Загалом у сумі вартість дозвільних документів така, що дешевше обходиться найняти працівника для роботи. А все це входить у собівартість кінцевої продукції. Тому вона і є досить дорогою як для нашого споживача.
До сказаного варто додати, що АПК «Докучаєвські чорноземи»– соціально відповідальна компанія, яка надає робочі місця більш як для 1000 працівників, котрі мають повний соціальний пакет. Відтак і податки до бюджетів різних рівнів тут сплачуються прозоро, так би мовити, «по-білому». Тільки за минулий рік агропромислова компанія, за словами Юрія Кобченка, сплатила до бюджетів різних рівнів понад 60 мільйонів гривень різних податків і зборів, 72 мільйони – заробітної плати, 40 мільйонів гривень – пайовикам за оренду землі. Протягом останніх 3 років у розвиток виробництва, будівництво сокоцеху, елеватора АПК інвестував понад 100 мільйонів гривень.
***
– Маємо власний інкубатор, куди закладаємо яйця гусей і качок та продаємо молодняк птиці населенню. Практично в кожному селі, де ми працюємо, облаштовано невеликі ферми. В одному селі у нас вирощуються з 1000 нутрій, в іншому – кролі й перепілки, в третьому – вівці. У Лип’янському відділку ми також вирощуємо на крапельному зрошенні овочі, весь борщовий набір: цибулю, часник, помідори, огірки, перець, баклажани, капусту, буряк, є і невеликий баштан, щоб людям було де працювати, – продовжує Юрій Кобченко. – У Білухівці маємо свинокомплекс на 5 тисяч голів свиней. А в Карлівці – племрепродуктор, з якого потім 20-кілограмових підсвинків возимо на дорощування у Білухівку. А вже вирощених до відповідної кондиції свиней веземо на наш м’ясокомбінат, обладнаний виробничими лініями в основному німецького та швейцарського виробництва. Хоча деяке обладнання є і підприємства «Полтавамаш», але воно виконане за всіма європейськими стандартами. До речі, ковбаса в нас виробляється не з м’ясом, а з м’яса. Ми загалом виробляємо 38 видів ковбас. А свинячу шкіру в нас купує Салтівський м’ясокомбінат.
Загалом наші потужності дозволяють утримувати до 20 тисяч голів свиней. Тож у планах – нарощення поголів’я. Корми для свиней ми виготовляємо власні, додаючи до них тільки вітаміни.
Окрім цього, ми нещодавно відкрили цех, де виготовляється 30 видів печива.
Торік ввели в експлуатацію зерноелеватор загальною потужністю 40 тисяч тонн зерна, який працює на пілетах власного виробництва. На територію зерноелеватора ми перевели й цех із виробництва пілетів. 70% сировини для виробництва цього екологічного палива – солома, ще 30% – соняшникові пожнивні рештки. А невдовзі агропромислова компанія планує налагодити вирощування енергетичної верби, що сприятиме значному розширенню виробництва пілетів. Для цього вже віднайшли близько 10 гектарів площ солончаків у поймі річки Орчик. Землі тут не придатні для сільгоспвиробництва, тож на них і вирощуватимемо енергетичну вербу. Ця рослина за 3 роки виростає до 6 метрів, а після її спиляння залишається кущ, який відтворює поросль. До речі, в АПК «Докучаєвські чорноземи» ось уже кілька років усі виробничі й адміністративні приміщення у зимовий час опалюються без використання природного газу. Понад 50 опалювальних котлів працюють на пілетах власного виробництва, що на 70% економніше від використання газу, – розповідає Юрій Кобченко.
***
Наступним об’єктом, який відвідали гості докучаєвців, став асфальтобетонний завод, на якому працює 40 карлівчан. Як зазначив директор ТОВ «Карлівський Агрошляхбуд» Сергій Рубан, завод виробляє 120 тонн асфальтобетону за зміну, але потужності дозволяють виготовити 150 і більше тонн. За сезон підприємство загалом виробляє близько 5 тисяч тонн асфальтобетону.
До речі, за словами Юрія Кобченка, АПК щорічно виконує робіт із ремонту доріг у Карлівці та Красноградському районі на суму близько 20 мільйонів гривень.
Побували зіньківчани й на овочевому полі. Городництво – це загалом трудомістка ручна робота. Бригадир овочевої бригади Олена Стороженко розповіла, що на збиранні городини щодня працює більше 10 працівників, які мають належну зарплату. Останніми роками площі під городиною дещо зменшили, бо в 2012 році в АПК відвели під овочі 50 гектарів площ. Та оскільки не було належного ринку збуту овочевої продукції, значна її частина згнила. За словами Юрія Кобченка, виграти тендер із постачання овочів у освітні заклади області практично неможливо, бо щороку конкурс виграє один і той же «підприємець», який потім закуповує у докучаєвців їхню продукцію та постачає в різні заклади. Нині ж частину овочів тут переробляють на соки, виготовляють буряково- та гарбузово-яблучний, морквяно-яблучний соки. Але одна справа – виготовити, інша – продати…
Із технологією виготовлення соків та джемів у сокоцеху гостей детально ознайомив керівник виробництва Анатолій Неретя. Він розповів, що на цьому виробництві функціонує лінія австрійської фірми потужністю 500 літрів соку й 200 кілограмів джему за годину. Консервування відбувається при температурі 83 градуси, а отже, соки за своїми якісними характеристиками наближені до фрешів. Практично всі фруктові соки виробляються на основі яблучного. Це й грушево- та вишнево-яблучний, і березово-яблучний та інші. Невдовзі тут планують налагодити ще й виробництво сидру.
Зіньківчани за власним бажанням дегустували соки та сухофрукти, останні теж виробляються в АПК.
***
Гості карлівської землі також ознайомилися з технологічним процесом на м’ясокомбінаті, оглянувши це підприємство від забійного цеху, відділу фарширування та формування ковбасних виробів, виготовлення заморожених напівфабрикатів до цехів термічної обробки та копчення ковбас і м’яса. До речі, в’ялення м’ясної продукції тут відбувається за колишніми традиційними технологіями, із застосуванням вільхової щепи.
Як розповів директор м’ясокомбінату Михайло Гнатюк, на підприємстві виготовляється лише якісна натуральна продукція із натуральної сировини. Виробничий процес забезпечують 42 працівники. Робочий день тут розпочинається з 6-ї ранку, з тим, щоб до магазинів доставити якнайсвіжішу продукцію.
Варто наголосити на чистоті в цехах підприємства, належних санітарних умовах роботи фахівців, що не могло не здивувати делегацію гостей.
***
АПК «Докучаєвські чорноземи» чималі кошти вкладає у різні соціальні проекти. Щороку через благодійний фонд «Добро» спрямовується близько 3 мільйонів гривень на допомогу школам і дитсадкам, працівникам агропідприємства, на проведення спортивних і культурно-мистецьких заходів, підтримку талановитих дітей тощо.
У 2011 році за кошти АПК у Карлівці було побудовано один із кращих стадіонів серед районних центрів України. А це неабиякі кошти, адже зведення трибун, освітлення, облаштування й постійний догляд за футбольним полем коштують недешево… До того ж агропромислова компанія утримує 6 футбольних команд, у яких грають виключно місцеві футболісти-любителі, й жодного легіонера, це принципово!
Зіньківська делегація мала нагоду оглянути стадіон і переконатися, що це дійсно сучасний затребуваний об’єкт. А ще гості побачили відновлену трасу для змагань із мотокросу.
На території Карлівського району до 1990 року проводилися змагання з мотокросу, в яких брали участь до 150–200 спортсменів. Три команди було й у районі. Але потім, протягом наступних 30 років, змагання не проводилися, зникла навіть сама ця траса.
– У 2013 році до мене звернулися ентузіасти – з тим, щоб відновити мототрасу та цей вид спорту. Ми вирішили допомогти. Й ось уже 8 років ми вдосконалюємо трасу, і на сьогодні це одна з кращих трас із мотокросу в нашій країні, – зазначив Юрій Кобченко. – На ній проводять навіть чемпіонати України.
***
Розповів Юрій Кобченко й про результати діджеталізації, а саме про впровадження в агропромисловій компанії системи GPS-моніторингу KROPIO, яка дає можливість відслідковувати з планшета чи комп’ютера усі процеси, що тривають у полі. А також мати, так би мовити, «під рукою» всю інформацію щодо будь-якого поля та заздалегідь визначати прогнозовану врожайність тієї чи іншої сільськогосподарської культури, скільки опадів випало на якому полі, коли внесено добрива, де забур’янені території, де і як працює той чи інший агрегат, скільки він використовує пального й таке інше.
– Тобто ми за допомогою супутникових систем можемо прогнозувати більш точну урожайність на полях і, будучи в офісі, контролювати хід робіт та розвиток рослин, пошкодження урожаю шкідниками тощо. Мета впровадження цієї системи полягає у зменшенні впливу людського фактора на всі виробничі процеси в АПК, – підсумував засновник компанії.
***
По закінченні змістовної екскурсії виробничими підрозділами агропромислової компанії та Карлівським районом загалом я запросила зіньківчан поділитися своїми враженнями про побачене.
– Я по-доброму заздрю карлівчанам, що в них є такі господарники. У Зіньківському районі таких, на жаль, поки що немає. Можливо, я чогось не знаю, але немає такого, щоб у нас на полях росли капуста, огірки, помідори, кабачки… Це дійсно робочі місця, це наповнення бюджету. Одразу видно, що в «Докучаєвських чорноземах» перш за все дбають про людей, щоб у них була робота, щоб вони годували свої сім’ї. Це приємно вражає, – наголосив Власівський сільський голова Сергій Хоменко.
– Я хотіла побачити, як працюють у «Докучаєвських чорноземах», які виробничі підрозділи тут є і які результати мають. Мету поїздки перевершило побачене. Єдине, що хотілося б сказати, – побільше б нам таких господарів на українській землі. Тоді, можливо, в нас і люди б заможнішими були, – зазначила Артелярщинський сільський голова Світлана Манойло.
– Ми співпрацюємо з «Докучаєвськими чорноземами» років 6–7. Вони нам привозять свою високоякісну продукцію: м’ясні та кондитерські вироби, крупи, соки, фрукти… Співпрацею ми задоволені. Це надійні постачальники, тож сподіваємося, що і в подальшому співпрацюватимемо на взаємовигідних умовах. До речі, хочу додати, що це єдине агроформування, яке щороку оздоровлює в нашому санаторії по 100 своїх працівників, – розповів головний лікар санаторію «Сосновий бір» Микола Безпалий.
– П’ять років тому, коли до нас приїжджав Юрій Кобченко, щоб представити Андрія Удовиченка, який розпочав працювати на землях Проценківської сільради, Юрій Володимирович пообіцяв нам допомагати у вирішенні соціальних питань, але тоді я йому не повірив. Та коли буквально через місяць у нашому селі новими орендаторами були обладнані дитячі майданчики, встановлені найкращі атракціони, вирішені інші соціальні питання, сумнівів не залишилося жодних. Зараз у нас найтісніша співпраця з Андрієм Удовиченком, який обробляє близько 1000 гектарів землі, бо найбільший орендар наших земель фактично згорнув будь-яку підтримку соціальної сфери, – зазначив колишній Проценківський сільський голова, а нині виконувач обов’язків старости Володимир Литвиненко. – Сьогодні ж я загалом вражений тим, що побачив у «Докучаєвських чорноземах». Тут у всіх виробничих підрозділах панує лад. Відрадно, що Юрій Кобченко та колектив його однодумців на такому високому рівні опікуються соціальними питаннями, дбають про сьогодення, про працю й відпочинок не лише своїх робітників, а й карлівської громади в цілому.
– Дуже задоволена поїздкою, – каже Високівський сільський голова Ніна Брага. – Наочно переконалася в тому, що є люди, які дійсно відповідально працюють на землі, розвивають виробництво й не тільки заробляють кошти, а й використовують їх на благо людей. Ми побачили, скільки всього зроблено. Приємно, що колега й партнер «Докучаєвських чорноземів» Андрій Удовиченко очолює господарство, яке працює на землях нашої сільської ради.
– Я приїхав у це потужне господарство з пізнавальною метою, аби подивитися, як треба будувати майбутнє нашої держави. Тут я побачив, як працюють справжні господарі нашої землі, як повинно бути повсюди на місцях, – констатував чи не наймолодший учасник делегації Великопавлівський сільський голова Ярослав Переятинець.
***
Хтось у гонитві за «крутими тачками» й нагородами та почестями забуває про людей, про місцеву громаду, а хтось просто працює на благо своє власне, своєї сім’ї, трудового колективу і всієї громади, радіючи від того, що на баштані дозрівають величезні, а головне – без нітратів, солодкі смугасті ягоди, а гілки яблунь і груш обсипані добірними фруктами, що невдовзі знову зазеленіє озиме поле, а продукція, яку виробляє підприємство, смакує не тільки землякам, а й мешканцям інших міст нашої країни. За таким принципом живе й працює колектив потужної агропромислової компанії Карлівщини. Адже все, що збудоване нині в АПК «Докучаєвські чорноземи», а це – зерноелеватор і хлібокомбінат, стадіон і мототрек, м’ясокомбінат і асфальтобетонний завод, – усе це десятиліттями слугуватиме всім карлівчанам і працюватиме на розвиток агроформування й Полтавського краю загалом.
Людмила ДАЦЕНКО
Микола БЕЗНОС (фото)
“Зоря Полтавщини”