Унікальний морозостійкий чагарник здобуває популярність серед садівників

Унікальний морозостійкий чагарник здобуває популярність серед садівників

Останні кілька років вітчизняні аграрії все більше запозичують садівничо-городницький досвід сусідніх європейських країн. Однією з таких країн є Польща, де наразі місцеві господарі шукають нові ділянки та розширюють свої сади для відносно нової перспективної культури – жимолості. В Україну ця ягода походженням з Далекого Сходу потрапила порівняно недавно, але до певного часу мало цікавила місцевих дачників-городників. Нерідко вони вбачали в ній лише декоративний чагарник і використовували в озелененні присадибних ділянок. Наразі вчені створили чимало нових перспективних сортів жимолості, які придатні для вирощування в наших кліматичних умовах.

Жимолость – надрання вітамінна бомба

У першу чергу слід звернути увагу на те, що нерідко, купуючи жимолость, замість їстівної її форми недосвідчені городники можуть помилково придбати декоративну. В декоративних видів жимолості (L. caprifolium,
L. brownii, L. karelinii, L. periclymenum і т. д.) плоди непридатні для вживання. Ці рослини характеризуються кучерявою формою куща, рясним цвітінням, тому й використовуються в озелененні садів і парків. Їстівними плодами відрізняються лише жимолость їстівна (L. edulis Turkz. Ex Freyn), жимолость Турчанінова (L. turczani nowii Pojark), жимолость алтайська (L. altaica Pall), жимолость Палласа (L. pallasii Ledeb), жимолость Регеля ( L. regeliana Boczkar). Ці види широко застосовуються в науковій роботі й стали родоначальниками місцевих сортів.
Жимолость – культура молода і перспективна, її історія тільки починається не лише в Україні, а й у всьому світі, вважає заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН України Олександр Ярещенко. Зі слів фахівця, багато людей знають про надранній термін достигання її ягід. Фактично одночасно з ранніми сортами суниці садової. Жимолость дуже вітамінна. Вона має унікальну морозостійкість, навіть до –50 градусів за Цельсієм, навіть квіти жимолості можуть без серйозних ушкоджень витримувати весняні заморозки до –8°С. Жодна плодова чи ягідна культура таких низьких температур витримати не може.
Примітно, що рослини жимолості також цінуються за невибагливість у догляді за ними, високу адаптивність та найбагатший біологічний склад. У плодах жимолості міститься 12–16% сухих речовин, серед них – 5–10% цукрів. Кислотність знаходиться в широких межах: від 1,5 до 4,5%. Серед них зустрічаються яблучна, бурштинова і щавлева. Клас вітамінів включає аскорбінову кислоту (вітамін С), нестача якої викликає швидку втомлювальність, сонливість. Плоди жимолості містять вітаміни групи В – тіамін (В1), рибофлавін (В2), фолієву кислоту (В9), а також залізо, вміст якого в плодах жимолості в 1,5 разу вище, ніж у яблуках. Тому вживання плодів жимолості є ефективним способом боротьби з малокрів’ям. Каротин, що міститься в плодах (провітамін А), сприяє поліпшенню імунної системи, а вітамін Р – зміцненню стінок кровоносних судин. У сучасній медицині жимолость використовують в першу чергу для профілактики серцево-судинних, а також шлунково-кишкових захворювань. Крім того, її використовують для лікування малярії. У природі жимолость – це прямостійний густогілковий чагарник. Висота рослин може становити від 1,2 до 2,5 м. Скелетні гілки з міцною деревиною. У кущі їх може бути від 10 до 15. Кора скелетних гілок бура. Біологічною особливістю цієї культури є відшаровування кори, яке відбувається, починаючи з третього року життя рослини. Пагони можуть бути розміром від 5 до 40 см, вони злегка опушені. Бруньки великі. Квітки середнього розміру, сформовані в двоцвітнику. Плоди жимолості одиночні зі слабким прикріпленням до плодоніжки, вагою від 0,5 до 3,0 г. Коренева система рослини стрижнева, густорозлога з глибиною залягання до 50 см.
Рослини жимолості найбільше приваблюють високою зимостійкістю. Навіть у холодні зими, коли вимерзає значна частина грушових, вишневих, абрикосових насаджень, жимолость не має втрат і продовжує давати врожаї.
Бруньки жимолості розпускаються в кінці березня – на початку квітня, коли ще можливе випадання снігу і трапляються легкі заморозки, але це не заважає нормальній вегетації рослин. Квітки жимолості витримують до –3…–4°С. Все це дає можливість вирощування жимолості в місцях з холодним кліматом.
При садінні рослин жимолості на власну ділянку важливо знати, що ця культура самобезплідна, тобто якщо вирощувати рослини одного сорту, буде спостерігатися повна відсутність врожаю. Для отримання високих і стабільних урожаїв слід вирощувати не менше 2–3 сортів.

Вибір місця, грунту та способу садіння екзота

Жимолость добре росте на будь-яких грунтах, але краще розвивається на пухких і дренованих. Непридатними для її садіння вважаються занадто сухі ділянки, а також замкнуті улоговини.
Грунтова суміш складається з дернової землі, перегною або торфу і піску, узятих у співвідношенні 3:1:1. Оптимальна кислотність грунту становить 7,5 – 8,5. На важких сирих грунтах, як і на бідних піщаних, жимолость росте погано. Необхідний дренаж з битої цегли або гравію шаром 5–7 см.
Жимолость добре переносить пересаджування. При садінні на постійне місце в саду слід дотримуватися відстані між рослинами 1,5 – 2 м. Коріння ретельно розправляють і обережно засипають землею. Потім добре поливають і мульчують. Коренева шийка повинна знаходитися на рівні землі. В аматорському саду зручно розмістити кущі у вигляді живоплоту по краю ділянки. Для створення декоративних груп відстань між кущами збільшують до 2,5–3 м. Плантації закладають 2–3-річними саджанцями. Посадкову яму для таких кущів готують завглибшки 25–30 см і діаметром 25 см; для 5–7-річних кущів – завглибшки і діаметром 50 см.
Весняне садіння підходить для видів жимолості з пізньою вегетацією – альпійської, покривальної, Мааки, Тангутської, дрібнолистової та інших – і менш бажана для жимолості синьої: вегетація у неї починається дуже рано (наприкінці квітня), коли грунт ще не розтав, і до того моменту, коли можна зайнятися садінням жимолості, вона вже зацвітає. Якщо молоді рослини можна садити за умови хорошого догляду, то у дорослих можуть постраждати квітки, що позначиться на приживлюваності й плодоношенні кущів. Найбільш сприятливим терміном садіння жимолості синьої є період з серпня до середини жовтня. При осінньому садінні рослини не страждають. По-перше, у них висока зимостійкість, а по-друге, вже в середині літа припиняється ріст пагонів, закладаються верхівкові бруньки. Рослини із закритою кореневою системою можна садити з весни до осені.
Краще цвіте і росте вона на освітлених місцях і в напівзатінку. При сильному затіненні цвіте слабо. Більшість жимолостей, особливо кучеряві види, світлолюбиві і віддають перевагу відкритим сонячним ділянкам. Однак лісові види можуть витримувати незначне затінення і будуть добре рости в саду в затінку дерев. У таких умовах зберігається більш висока вологість повітря, що особливо важливо для цих рослин.
«У межах однієї плантації з кількох кущів має бути мінімум два, а бажано – три сорти, що цвітуть одночасно. Ще краще, коли обрані сорти є дуже хорошими запилювачами: від цього значно залежить урожайність. Крім того, перевагу треба надавати саме сучасним сортам. Річ у тім, що перші сорти жимолості мали низку проблем: то зацвітали під час зимових відлиг чи навіть осінніх потеплінь, то повільно росли, то ягоди обсипались. З новими сортами жодних подібних проблем немає», – додає О. Ярещенко.

Краще пізно, ніж ніколи

Найбільший недолік жимолості – повільний вихід на повне плодоношення. Перший урожай культура дає вже на другий рік після висаджування, якихось 20–30 ягід на кущі. На повне плодоношення (близько 8 т/га) жимолость виходить тільки на 6–7-й рік після садіння. Відповідно, якщо плануєте садити чимало кущів і отримати певний прибуток від реалізації екзотичних фіолетових ягід, чекати доведеться мінімум п’ять років. Ще один недолік – вартість самих саджанців не кожному по кишені. Втім, якщо вирішите купувати їх на ринку чи в розпліднику, зверніть увагу на такі деталі: у рослин із закритою кореневою системою найвища приживлюваність. Крім того, купуючи саджанці у контейнері або пластиковому мішечку, не виникне небезпеки того, що коріння пересушене і може загинути.
Не варто купувати дуже маленькі (заввишки менше 25–30 см) вкорінені живці, які не встигли розвинутися. Не купуйте дорослі перерослі рослини заввишки понад 1,5 метра, бо вони довго приживаються. Уточніть, чи придатний сорт для місцевих умов. Підбирайте сорти з селекції найближчих регіонів. Задумайтесь, чи будуть сумісні для запилення ті сорти, які вирощуються поруч на одній ділянці. Від цього залежить їхня врожайність. Купуйте тільки здоровий посадковий матеріал. Уважно огляньте рослину перед купівлею, чи немає на ній шкідників або хвороб. У здорових чагарників рівні пагони і чисте зелене листя.
Жимолость, як будь-яка рослина, добре реагує на дбайливе ставлення садівника. Чим кращі умови вирощування, тим пишніше цвітуть кущі й тим більше плодів можна зібрати з їстівних сортів жимолості.
Рано навесні вносять повне мінеральне добриво, перед цвітінням дають рідкі підгодівлі з розрахунку 20 г на 10 л води. При слабкому рості молодих рослин практикують позакореневе підживлення: 0,1% сечовини, 1% суперфосфату, 0,5% хлористого калію. Літнє зрошення теж дуже корисне. Восени під перекопування вносять деревний попіл. Якщо при садінні внесено добриво в кількості 5–7 кг гною, 50–80 г суперфосфату і 40–50 г калійної солі на одну висадкову яму, то два наступних роки можна не вносити ніяких добрив.
Поливають жимолость помірно, 2–3 рази за сезон, в спекотну і суху погоду по 8–10 л на кожну рослину. При вирощуванні без поливу, до того ж на важких глинистих грунтах, сильніше відчувається гіркота в плодах, навіть у їстівних сортів з десертним смаком – «Герда», «Попелюшка», «Камчадалка», «Московська 23», «Синій Птах», а також може знижуватися врожайність.
При ущільненні грунту і прополюванні бур’янів можна рихлити грунт на штик лопати (20–25 см). Мульчують не тільки пристовбурні кола після садіння, можна також з осені розсипати торф біля рослин шаром 3–5 см. Це одночасно і укриття, і підгодівля.
Найбільш сприятливий час для проведення обрізки жимолості – осінь (після опадання листя) або рання весна (у березні). Кожні 2–3 роки проводять омолодження і проріджування кущів, які старіють, для цього вирізають дрібні і старі гілки, залишаючи не більше 5 потужних стовбурів. При поступовому видаленні центральної частини крони зі старіючими гілками починають утворюватися нові паросткові пагони.
Кущам, старшим 6–7-річного віку, потрібна санітарна обрізка – видалення хворих, обламаних, засохлих гілок. У першу чергу обрізці підлягають сухі пагони і гілки нижнього затіненого ярусу, які лягають на грунт, заважають догляду за кущем і не беруть участь у плодоношенні.
Не рекомендовано зрізати верхівки пагонів жимолості синьої, бо на них зосереджена максимальна кількість бруньок із зачатками квіток, при їх пошкодженні знижується врожайність.
Для старих 15–20-річних кущів можлива сильна омолоджувальна обрізка «до пенька», яка проводиться на висоті 0,5 м від рівня грунту. За рахунок молодих парослевих пагонів чагарник здатний відновитися протягом 2–3 років. Особливої підготовки до зимівлі жимолості не потрібно.

Підготувала за матеріалами відкритих джерел Юлія ХОМЕНКО.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий