Тридцять сім років тому, 26 квітня, на ЧАЕС при виведенні четвертого енергоблоку на плановий ремонт у нічний час геній людини зіткнувся з людською помилкою. Тільки пожежники, які в ту ніч чергували на ЧАЕС, та любителі рибалки відчули, як здригнулося повітря, пролунав глухий вибух, за ним другий, сильніший, і побачили, як угору здійнявся вогняний гриб, освітивши небо. У наш дім увірвалася біда…
Ранок 26 квітня був чудовим. Прокинулось біло-кам’яне місто Прип’ять із 60-тисячним населенням і почало своє жваве життя – діти йшли до школи, на дитячих майданчиках грались малюки, кипіла вулична торгівля. Всім хотілось на свіже повітря. Але ніхто не попередив про страшну небезпеку, яка чатувала зовсім поруч – усього за 3 кілометри. Прокинулось і рідне містечко Ольги Назаренко – Чорнобиль, розташоване за 14 кілометрів від палаючого реактора. Ольга Миколаївна працювала лікарем у місцевій санепідстанції. Вона почула від сусідів, що на ЧАЕС сталася серйозна аварія, але радіо мовчало, ніяких повідомлень не було. Всі продовжували працювати на своїх робочих місцях. І лише через тиждень розпочалася евакуація з Чорнобильської зони. Її сім’ю і двоє діток направили у Миргород, де вона продовжила працювати лікарем у місцевій районній санепідстанції.
На початку цієї трагедії величезна секретність і невидимість існувала на всіх рівнях, починаючи з Москви. Але зрештою розпочалося масове залучення жителів України, в т.ч. і Полтавщини, для ліквідації наслідків аварії. Усі вони чесно виконували свій обов’язок, проявили патріотизм, розсудливість, відповідальність, беручи участь у різних етапах ліквідації. Вони працювали, не шкодуючи свого життя і здоров’я. На жаль, багатьох з них уже немає серед живих. Близько 600 медичних працівників Полтавщини, в т.ч. і державної санепідслужби області, працювали в зоні ліквідації аварії та на прилеглих територіях. Великий обсяг роботи належало виконати працівникам державної санепідслужби області на місцях. Санепідслужба мусила вирішувати багато питань і дати відповідь населенню, наскільки забруднилась територія області, який стан повітря, води, ґрунту, яка якість продуктів харчування… Але головне – який стан здоров’я людей і як на нього вплинула аварія? Що буде завтра? Завдяки проведеним понад 34 тисячам лабораторних досліджень були дані відповіді на всі запитання. Наша область виявилась достатньо екологічно чистою. А органи влади Полтавщини організували будівництво населеного пункту Нові Мартиновичі в тодішньому Пирятинському районі та звели окремі будинки для переселенців із Чорнобильської зони. У Полтаві був організований центр реабілітації осіб, які постраждали від катастрофи на ЧАЕС.
Нині Україна знову переживає не найкращі часи, коли на нас напав російський агресор, вбиваючи дітей і дорослих, руйнуючи лікарні, дитячі заклади, інші об’єкти інфраструктури, навіть спромігся наробити шкоди на ЧАЕС.
Ольга Назаренко, яка також була ліквідатором аварії, постійно пише вірші-спогади про свій рідний край:
Ти поглянь у височінь –
Там летять журавлі,
Повертаючись до рідного краю.
Гірко й болісно нам,
Що не можем і ми
Повернутись туди, де чекають.
Нас чекають чудові ліси і гаї,
І поля, і садочки вишневі,
Де купається небо
в сріблястій воді
Річки Прип’ять й озер кришталевих.
Катастрофа змінила всі долі людей,
Що чудово жили й працювали,
Там, в Чорнобилі, атом накоїв біди,
Повернути ж все змоги немає.
Катастрофа на ЧАЕС вразила світ не лише своєю величезною руйнівною силою, а й мужністю тих, хто першим зіткнувся з її страшними наслідками. Їх називають по-різному: чорнобильці, ліквідатори, вогнеборці. Усі вони – герої, які ціною власного здоров’я, а часто й життя, врятували життя мільйонів людей.
Тож будемо їх пам’ятати, шанувати й підтримувати. Водночас віримо в перемогу над нинішнім ворогом. Слава чорнобильцям, нашим захисникам України і вічна пам’ять тим із них, хто не дожив до цих днів.
Валентин ШАПОВАЛ,
головний державний санітарний лікар Полтавської області (1986 – 2010 рр.), заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент.