«Вас турбує служба безпеки банку…»

Поява банківських пластикових карток значно спростила наше фінансове повсякдення. Тепер не потрібно носити з собою готівку й у громадському транспорті в годину пік притискати до себе сумку, щоб із неї не витягли гаманець. Карткою можна розрахуватися за комунальні послуги, закупити продукти й навіть придбати меблі – були б тільки кошти на рахунку.

Та які б гроші не були в обігу, завжди знайдуться ті, хто захоче заволодіти ними незаконно, простіше кажучи – украсти. Шахраї вигадують нові способи, як ошукати довірливих співгромадян. На один із шахрайських гачків мало не потрапила й авторка цих рядків. Того дня, коли мало не трапилося лихе, увечері зайшла в магазин купити дещо з продуктів. Раптом на моєму мобільному спрацював звуковий сигнал – надійшла СМС-ка із невідомого мені номера. Ось її зміст: «Шановний клієнте! Ваша карта буде заблокована банком. Терміново пройдіть авторизацію або зателефонуйте…» І далі було вказано два номери телефона.
Мушу зізнатися, що через неуважність нерідко залишаю в банкоматах свої картки. Забута карточка блокується, й за новою доводиться йти у відділення банку й вистоювати там довжелезну чергу, витрачаючи час і нерви. А якщо таке трапиться у вихідні, то можна без грошей просидіти аж до понеділка, як було колись зі мною. Тож моє занепокоєння, викликане СМС-кою, можна зрозуміти. На щастя, відкривши гаманець, побачила, що всі мої картки на місці.
Трохи заспокоївшись, вирішила набрати телефонний номер, із якого прийшло повідомлення, щоб дізнатися, хто з мене так пожартував. Звісно, на дзвінок ніхто не відповів, а через кілька хвилин мій телефон зафіксував дзвінок із номера, вказаного в повідомленні, що починався на «094». З Інтернету дізналася, що так починаються стаціонарні телефонні номери оператора Інтертелеком і що їх якраз часто й використовують із шахрайською метою, бо дізнатися про абонента не так просто.
Моя історія із телефонними «шифруваннями» й невдалим жартом завершилася щасливо, бо про подібні шахрайські схеми я неодноразово чула, тож фактично була попереджена. А от моя сусідка-пенсіонерка, отримавши подібну СМС-ку й не знаючи про такі способи шахрайства, втратила кілька тисяч гривень. Найприкріше, що віддала вона їх шахраям фактично добровільно через власну необізнаність і неуважність. Жіночка передзвонила за вказаним у повідомленні номером і ввічливій пані, яка представилася співробітницею банку й назвала ім’я та по батькові своєї жертви, повідомила усі дані своєї картки, щоб, мовляв, отримати на неї грошовий переказ. На жаль, ніякого переказу вона не отримала. Навпаки, у жінки поважного віку викрали з рахунку всі гроші, що там були.
Як спрацювала злочинна схема? Дуже просто! Виявляється, шахраям не потрібен навіть конфіденційний пін-код – їм необхідно знати лише прізвище, ім’я, по батькові власника картки, термін її дії й тризначний CVV-код, тобто код безпеки, що міститься на зворотному боці картки (і який довірлива жіночка шахрайці й повідомила). Цього цілком достатньо для розрахунків за покупки на інтернет-сайтах.
Жертвою іншої шахрайської схеми кілька років тому стала моя давня подруга із Хмельницького. Наводжу її розповідь: «Готую вечерю, руки в тісті, малий крутиться під ногами. Раптом – телефонний дзвінок. Притиснула телефон до вуха й у відповідь на моє «алло» почула приємний чоловічий голос: «Доброго дня, вас турбує служба безпеки банку…» Звернувся чоловік до мене по імені й по батькові, назвав банківську установу, де справді маю кредитний рахунок. І повідомив, що банк проводить профілактичні дії з попередження шахрайства. А потім попросив називати йому цифри, що приходитимуть у повідомленнях на мій номер. Щоб встигнути з вечерею, машинально назвала ті цифрові комбінації, які отримала в повідомленнях, попрощалася… і лише тоді збагнула, що мене ошукали. Кинулася дзвонити на банківську «гарячу лінію», щоб заблокували мою картку, та вже було пізно – 8 тисяч гривень кредитних коштів наче корова язиком злизала. Звісно, я повідомила банк про інцидент, і там мені розповіли, що справжній банківський працівник ніколи не стане випитувати в клієнта його персональні дані, у тому числі й СМС-паролі. Мені пообіцяли, що спробують знайти злодія, але попередили, що навряд чи це щось дасть…» У результаті довелося виплачувати кредит, яким навіть не скористалася. Надто висока ціна за власну необачність і довірливість! До речі, згідно зі статистичними даними, оприлюдненими на сайті ТСН.ua, тільки за один рік із платіжних карток українців шахраї зуміли поцупити близько 11 мільйонів гривень. А відсоток розкриття подібних злочинів надзвичайно низький.
Як же не стати жертвою карткових злодіїв? У жодному разі нікому не повідомляти строк дії своєї платіжної чи кредитної картки, тризначний CVV-код, надрукований на зворотному боці картки, а особливо – не називати цифр, що надходять на телефон нібито від банка, бо саме так шахраї змінюють коди доступу до рахунків і крадуть звідти гроші.
Звідки ж пройдисвіти дізнаються імена й телефони своїх жертв? У світі, де майже все купується і продається, персональні дані – це товар, і знаходяться ті, хто готовий продати таку інформацію, скориставшись своїм службовим становищем. Але й ми мимоволі допомагаємо шахраям, викладаючи на своїх сторінках у соціальних мережах номери телефонів, до яких «прив’язані» банківські картки. Дізнатися, в якому банку у любителя віртуального спілкування є рахунки, – справа техніки. Тож, пам’ятаючи про свою відповідальність за захист персональних даних, будьмо пильними й не дамо себе обдурити. А якщо якийсь благодійник вирішить нас ощасливити грошовим переказом, можна повідомити йому лише номер картки – цього цілком достатньо для отримання коштів на рахунок.
Усе решта – від лукавого!..

Юлія ДУМКА-КОНДРАТЬЄВА
“Зоря Полтавщини”