Василь БЕЛЯЄВ: «Наша природа  аж шепоче: не лінуйся...»

Василь БЕЛЯЄВ: «Наша природа аж шепоче: не лінуйся…»

У холодну пору року прийнято зігріватися гарячим чаєм. І ця традиція не нова. Вона прийшла до нас від діда-прадіда, які спеціально збирали й сушили квіти та трави, а часом заварювали чай із гілочок малини, смородини, вишні. Більше того, пращури зналися на властивостях трави: одна – бадьорить, інша – навпаки, заспокоює, діє седативно. Потім «у моду» ввійшли чорні й зелені чаї. Деякі з них покупці вибирали, зважаючи на рекламу чи завдяки рекомендаціям друзів, знайомих. Інші «притягували» до себе яскравою упаковкою. Швидко, зручно: залив пакетик окропом – і чай готовий. Хіба хтось задумувався: запах справжній чи від ароматизаторів, колір натуральний чи завдяки барвникам…
Та з часом покупці все частіше стали віддавати перевагу натуральним продуктам. На цей попит відреагувала одна з відомих торговельних мереж і запропонувала під маркою «Лавка традицій» натуральні продукти українських виробників, виготовлених вручну із власної сировини невеличкими приватними фірмами. Ось так у продажу в магазинах з’явились чаї і варення від сім’ї Беляєвих з Кобеляк.

Слоуфуд – це вам не фаст-фуд

Господар родини Василь Беляєв – відома в Кобеляках і за межами району людина: працював у міліції, потім зайнявся підприємницькою діяльністю – відкрив магазини, млин у селі Шабельники, згодом – кафе, тепер займається чаями. Захоплюється стендовою стрільбою, спортінгом, неодноразово брав участь у змаганнях – і особистих, і командних, підіймався на п’єдестал пошани. Василь Іванович час від часу змінював напрями своєї діяльності, тобто розпочинав усе «з нуля», з чистого аркуша. З чим це пов’язано?
– Я належу до тієї категорії людей, які розкручують свою справу, доходять до вершини і… стає не цікаво. Можливо, когось це влаштовує і вони продовжують працювати за звичкою. Я – ні. Берусь за нову справу (як правило, найменш розкручену) й працюю. На даний час – це трав’яні чаї і варення, чим займаємось з 2013 року. Ідея з’явилася у 2012-му, але рік пішов на вирішення організаційних моментів: отримали сертифікат, техумови, погодження в усіх інстанціях, – розповідає Василь Беляєв. – Наша сім’я завжди була пов’язана з природою: завжди збирали гриби, а також трави для фітотерапії і для чаїв. Смачних і корисних трав у нашій місцевості вистачає – материнка, звіробій, ромашка, а який ароматний чебрець на буграх у Перегонівці! Ми їх сушили, як у давні часи, на горищі й у довгі зимові вечори пили родиною смачний і запашний чай.
Та виявилось, що цей трав’яний напій цікавив не тільки родину Беляєвих…
– Коли ми запропонували трав’яний чай відвідувачам кафе, то були приємно здивовані тим, що він досить затребуваний. Трав’яні чаї закупляли оптом, і тоді я вирішив поцікавитись, що ж пропонують у магазинах? Висновок зробив невтішний: те, що пропонують, пити не можна – ароматизатори, імпортні компоненти… А наша природа аж шепоче: не лінуйся, підніми те, що росте навкруги, й отримаєш смачний, корисний, якісний чай, зовсім не такий, як пропонує торговельна мережа, – зазначає мій співрозмовник.
Родина Беляєвих вирішила збирати сировину, сушити, фасувати й пропонувати землякам натуральний продукт із природних трав, зробити це сімейним бізнесом.
– Але виникло питання: кому потрібен наш чай? Пошук партнерів, зацікавлених у відновленні традицій наших дідів-прадідів, привів до однієї з потужних українських торговельних мереж, яка створила новий напрямок – слоуфуд. Фаст-фуд, оскільки «рух» набував широкого поширення, відомий усім: це – швидке харчування (гамбургери тощо). Слоуфуд – це повільна їжа, «рух», що сприяє місцевим продуктам і традиційній їжі. Був заснований в Італії в 1986 році й поширився світом. Позицінується як альтернатива фаст-фуду, прагне зберегти традиційну та регіональну гастрономічну культуру. В Італії навіть є Університет гастрономічних наук, який щорічно проводить виставки Merra Mandre. Я у складі делегації від нашої торговельної мережі побував на одній з виставок. Участь у ній брали представники понад 150 країн світу. Свою продукцію рекламували невеликі виробники, які відновили стародавні рецепти, дали їм друге дихання в смачній, якісній і корисній продукції.

Неймовірні аромати трав’яних чаїв

Справді, в усі часи українці пили чай. «Заваркою» були цвіт липи, листя суниці, гілочки смородини, малини… Багато трав сушили в букетах, і вони наповнювали оселю неймовірним запахом. Таким же ароматом лісових трав сповнене й приміщення, де родина Беляєвих фасує та зберігає трав’яні чаї.
– Чим відрізняються наші чаї від інших? Насамперед тим, що вони відповідають народним традиціям сушіння – на горищах. Адже це було місце, де витримувався принцип циклічності: вдень – тепло, увечері, вночі – температура знижувалась. Це сприяло тому, що аромат залишався в травах. При високій температурі й вентиляції трава висушується за день-два, але аромат не зберігається, тому використовують ароматизатори, різні добавки. Коли читаю на упаковці чаю аромат зі смаком малини, то краще додати звичайної малини, а не ароматизатор незрозумілого походження.
Кілька років тому ми з дружиною поїхали в Карпати, щоб відпочити в горах, пережити неймовірну спеку. Природа там казкова, трав – неміряно, руки аж тягнуться зірвати їх, щоб хоч букет привезти додому з тих трав, які не ростуть у наших краях. А пішли в ресторан, щоб посмакувати цілющим напоєм, і розчарувались: пити чай не можна… Точніше, можна, але не смачно. З прекрасної сировини не змогли зробити смачний і корисний продукт через порушення принципу сушіння тільки за рахунок сонця!
Для домашніх потреб, звісно, можна сушити на горищі, дотримуючись принципів наших пращурів, але коли мова йде про виробничі потужності, де заготовляють не десятки чи сотні кілограмів, а тонни?
– Ми використовуємо сушарки (їх у нас три), але принцип незмінний: за рахунок природного тепла. На даний час сезон заготівлі сировини, сушіння і фасування чаїв закінчився. Щоб подивитись процес, треба чекати наступного року, – зауважує Василь Іванович.
Ось так хобі сім’ї Беляєвих стало їхнім бізнесом. Захоплення батьків Василя Івановича й Ганни Петрівни передалось доньці, сину та їхнім сім’ям. І тепер на природу їдуть не тоді, коли є час і бажання, а в оптимальний період вегетації рослин. Тоді Беляєви на природі, як то кажуть, 24 години на добу, 7 діб на тиждень. Заготовляється сировина вручну, єдине знаряддя праці, яким користуються, – ніж.
– Глід, приміром, цвіте 8 днів, для нас це теж своєрідні «жнива». А кілька років тому була незрозуміла ситуація (схоже було з абрикосами): глід зацвів, цвіт пожовк і осипався. Чайна троянда цвіте 25 днів. Добре, якщо в цей час буде сприятлива погода, а якщо підуть дощі, то процес сушіння значно ускладнюється. У цьому році в сухому вигляді маємо 66 кілограмів пелюсток чайної троянди, а це значить, що сировини було 660 кілограмів. Вихід чайної троянди складає 1:10, трав – 1:3, 1:5…

«Полтавський», «Класичний», «Ранковий» та інші

Зібрати трави – трудомісткий процес, висушити – відповідальний, але це – півсправи. Ще необхідно розфасувати й відправити в торговельну мережу. Для своїх чаїв Беляєви заготовляють 15 найменувань трав, і лише на території Полтавської області. 90 відсотків – це ті, що ростуть у природі, й лише три – ехінацею, м’яту, мелісу – купують у тих, хто займається вирощуванням лікарських рослин.
– Пропонуємо шість сортів чаю. Серед них – «Класичний», «Полтавський», «Ранковий», «Вечірній», – продовжує розповідь Василь Іванович. – Склад трав різниться. Приміром, у «Ранковий» входять трави, які пробуджують, дають заряд сил, енергії. «Вечірній» – навпаки: заспокоює, діє седативно, сприяє хорошому сну. Якщо говоримо про трави, то чебрець незамінний при застуді, кашлі, м’ята – освіжає, відновлює сили, меліса допомагає при безсонні, депресії, ромашка підтримує імунітет, нормалізує травну систему.
Фасуємо чай лише ручним способом. У пакет із харчового целофану кладемо компоненти на один заварний чайник. Це гарантує, що в пакет потраплять тільки якісні листя і цвіт. Потім п’ять пакетів кладемо у пак (на якому є вся інформація про склад чаю і виробника), запаюємо шов, власне це є нашим кінцевим результатом. Покупці отримують смачний, якісний і корисний трав’яний чай.
***
Фіточаї у торговельних мережах – тема не нова. Інша справа – домашнє варення. Звісно, варення завжди готували в зимовий запас. Але асортимент, мабуть, був скромніший, ніж у родини Беляєвих.
– Представники торговельної мережі неодноразово були в нас, так би мовити, інспектували, – зазначає Василь Іванович. – Хоч виробництво дещо кустарне, але відповідає санітарним нормам, слоуфуду, «Лавці традицій», про що говорив раніше.
Чай ми завжди п’ємо без цукру, з медом або варенням, яке традиційно кожна господиня готує вдома. Виявилось, що ця тема теж не затребувана. Так паралельно з трав’яними чаями з’явилась лінійка варення, на етикетці якого написано: «домашнє». І це справді так: варення готуємо в домашніх умовах невеликими партіями, та перед нами й не стоїть завдання надавати великі об’єми. Головне – натуральна сировина, старовинні рецепти, відмінний смак і висока якість.
Ми пропонуємо покупцям 16 видів варення. Поряд з досить поширеними – з полуниці, суниці, вишні, малини, сливи, груш, абрикос, айви – готуємо варення з кизилу, терну, агрусу. Є в нас делікатес – варення із зелених волоських горіхів (досить тривале за часом в приготуванні). Варимо з соснових шишок, але ДСТУ на це варення не було, довелось самостійно розробляти нормативні документи. Є в нашій лінійці варення з пелюсток чайної троянди, райських яблук. Окрім того, що варення смачне, воно ще й корисне. Приміром, варення із соснових шишок досить ефективне при лікуванні верхніх дихальних шляхів.
На період приготування варення Беляєви беруть на роботу двох осіб, у всьому іншому – це виключно сімейна справа. Смачна, запашна корисна.

Наталя ПУЗИНА
Журналіст

Поділися:

Добавить комментарий