Велич слів, шляхетність справ…

Велич слів, шляхетність справ…

Два генії: видатний азербайджанський поет Нізамі Гянджеві й дослідник його творчості всесвітньо відомий український сходознавець Агатангел Кримський

(Закінчення. Початок.)

Велика Вітчизняна війна завадила проведенню ювілейних заходів. І природно, що видання монографії А.Ю.Кримського було відкладено. Вона так і залишилася у рукописному варіанті. Таким чином видатна праця вченого-енциклопедиста була фактично забута. Єдиний машинописний екземпляр, виконаний самим автором, тривалий час зберігався в Інституті літератури імені Нізамі.
І лише 1947 року монографія була представлена в ювілейній збірці «Нізамі». Щоправда, з’явився лише перший розділ з низкою скорочень і друкарськими помилками, не характерними для вченого, який завжди сумлінно і скрупульозно вивіряв свої роботи.
Повернення із забуття
Для глибшого знайомства з творчою спадщиною видатного українського вченого, яка була закрита для широкого кола читачів до 1960 року, мені довелося докласти чимало зусиль для пошуку багатьох бібліографічних та архівних документів.
З того, що ще залишилося доступним для широкої читацької аудиторії в радянський період, можна лише схематично простежити шлях видатного вченого. Однак навіть ці матеріали дають підстави стверджувати, що Агатангел Кримський зробив колосальний внесок в українське та світове сходознавство.
А.Ю.Кримський вільно володів майже шістдесятьма мовами Сходу, Середньої Азії, Кавказу, Західної Європи, успішно перекладав на ці мови свої твори та дослідження. Для спілкування з читачами вчений використовував різні псевдоніми: Агатангел Хванько, Хванько Кримський, Івхімович, Панько Рогач, Мірза-Джафар та інші.
Підготовку рукопису А.Ю.Кримського до друку було розпочато 1968 року з ініціативи відділу текстології, очолюваного членом-кореспондентом АН Азербайджанської РСР А.Мірахмедовим. Проте видання праці А.Ю.Кримського з незалежних від Інституту літератури причин знову затяглося…
В останні роки в науково-історичному світі з’явилося чимало цікавих робіт з історії народів Сходу. Це, в свою чергу, потребувало співставлення праці А.Ю.Кримського з останніми публікаціями вчених. Зокрема, особливого дослідження вимагала проблема національності великого азербайджанського поета Нізамі.
Відродження та підготовка до видання праці А.Ю.Кримського належить видатним азербайджанським дослідникам: вченому зі світовим ім’ям, відомому сходознавцю, патріарху азербайджанського сходознавства, Герою Радянського Союзу, академіку Зіє Муса огли Буньятову та співробітнику Інституту сходознавства АН СРСР, доктору філологічних наук Газанфару Юсіф огли Алієву. Вони були редакторами цієї монографії і блискуче впоралися зі своєю історичною місією.
Працю академіка А.Ю.Кримського «Нізамі та його сучасники» було представлено до уваги громадськості 1981 року Інститутом літератури
ім. Нізамі АН Азербайджанської РСР. Цінність монографії А.Ю.Кримського полягає в тому, що в ній є глибока, заснована винятково на першоджерелах, історія певної культурно-літературної спільноти.
Передмову до монографії написав Газанфар Алієв. Вона називається «Академік А.Ю.Кримський і його твір «Нізамі та його сучасники». Автор передмови, надихнувшись чудовою працею видатного вченого, так характеризує безсмертну спадщину Нізамі: «…Він своєю особистістю, своїм життям і творчістю особливого романтичного напряму в черговий раз підтверджує спостереження великого Ґете, що тільки характер виробляється в боротьбі, а талант зріє в тиші. Це був шейх Нізамі».
Г.Алієв високо відгукується про А.Ю.Кримського як людину виняткової обдарованості. «…Знання багатьох мов, глибокі знання у найширших галузях історії, культури, релігії народів Сходу, численні праці зі славістики ще до революції висунули А.Ю.Кримського у перші ряди енциклопедичних умів».
Слід зазначити, що основне завдання монографії «Нізамі та його сучасники» полягала в наступному: представити увазі читачів найяскравіші історико-літературні факти , які є цінним матеріалом для наукових та літературних висновків. Газанфар Алієв дійшов висновку: «Розглядаючи розрізнені історичні та літературні факти у єдності, А.Ю.Кримський, безперечно, мав на меті: показати історичну закономірність азербайджанського поета, який значно випередив свій час, так би мовити, історичну детермінованість його високих, гуманістичних ідей, його передового світогляду».
Академік А.Ю.Кримський створив понад 1000 наукових праць з різних проблем сходознавства та славістики. В автобіографії, написаній вже у досить поважному віці, учений зазначав, що він «щедро платив данину науці та поезії».
Варто особливо наголосити, що академіка А.Ю.Кримського надихали праці великого азербайджанського поета та філософа Нізамі Гянджеві, він завжди пам’ятав його неповторний вислів, який був рушійною силою у творчості поета і мислителя: «Сила у науці, тоді ніхто не зможе домінувати над іншими».
* * *
Про національну належність Нізамі Гянджеві хотілося б сказати окремо. Так, ще в 1897 році думка вченого про національну належність великого Нізамі повністю залежала від установок західноєвропейської сходознавчої науки, яка відносила великого поета без застережень до літератури Ірану. «Нізамі – найкращий романтичний перський поет», – писав А.Кримський пізніше у невеликому нарисі, включеному автором в «Історію Персії, її літератури та дервішської теософії».
Однак в 1912 році, провівши ряд нових досліджень (приділяючи особливу увагу аналізу поетичного стилю Нізамі), вчений приходить до висновку, що Нізамі – видний представник класичної азербайджанської літератури: «…Незважаючи на перську мову своїх творів, Нізамі повністю залишається поетом рідного Азербайджану», – пише А.Ю.Кримський.
У черговому виданні «Історії Персії…», значно зміненому і доповненому, А.Ю.Кримський пов’язує Нізамі з Азербайджаном і азербайджанською літературою. Далі він продовжує свою цікаву думку: «…Історію розвитку азербайджанської літератури треба починати не з того моменту, коли азербайджанці стали писати по-тюркськи, а з більш ранніх літературних явищ, залучаючи сюди і Нізамі та інших азербайджанських авторів, хоча вони писали на фарсі. Так само треба залучати і старіших албаномовних авторів… ».
У монографії «Нізамі та його сучасники» А.Ю.Кримський однозначно заявляє про національну належність геніального поета. «Треба твердо усвідомити й визнати: азербайджанець Нізамі, звичайно, є питомим азербайджанським поетом, яким Азербайджан може по праву пишатися».
Цей висновок, зроблений академіком А.Ю.Кримським у минулому столітті, і сьогодні є надзвичайно актуальним.
* * *
Монографія «Нізамі та його сучасники» відкривається главою, названою «Вивчення Нізамі», у якій представлені майже всі роботи, а також відомості про великого поета як на Сході, так і в країнах Європи, починаючи з XII століття аж до 1940 року. А.Ю.Кримський визначає Нізамі передусім як епічного романтика.
Газанфар Алієв наголошує: «Для А.Ю.Кримського творчість Нізамі – вершина гуманістичної спрямованості як азербайджанської, так і всієї середньовічної персомовної поезії».
Академік А.Ю.Кримський є першим ученим-дослідником історії тюркомовних народів, який зробив значний внесок у висвітлення проблем взаємодії тюркських мов з іншими мовами, багатовікових та культурних зв’язків між тюркськими народами.
За рішенням Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО 1971 року академік А. Ю. Кримський був включений до списку найвидатніших діячів людства. У 2020 році ЮНЕСКО прийняла рішення відзначити у 2021 році 150-річчя від дня народження видатного вченого.
Світла пам’ять усім вченим, осяяним незгасним, яскравим і ніжним світлом генія Нізамі Гянджеві. Їхні імена не повинні лишатися в забутті. І, як сказав безсмертний Кобзар – великий український поет Тарас Шевченко:
І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим тихим словом.
Нехай буде так! Імена великих не забуті!

Намазалі МУСТАФАЄВ,
учений, засновник і голова Громадського об’єднання «Розвиток і Мир», лауреат міжнародної премії Фонду культури України імені
Бориса Олійника.
м. Баку, 2022 р.
(Друкується зі скороченням. Переклад з російської мови
«Зорі Полтавщини»).

 

Добавить комментарий