Два генії: видатний азербайджанський поет Нізамі Гянджеві й дослідник його творчості всесвітньо відомий український сходознавець Агатангел Кримський
Безсмертного генія, великого азербайджанського поета та філософа Нізамі Гянджеві по праву слід назвати унікальною особистістю, що відкрила нову сторінку в історії художнього слова та філософської думки людства.
Життєве кредо великого Нізамі, девіз його творчості можна визначити так: «Велич слів і шляхетність справ». Усією своєю діяльністю він утверджував благородство людського духу як єдину непорушну основу моральності.
Минулого року виповнилося 880 літ від дня народження видатного майстра слова і думки, який закликав людей до вдосконалення та прищеплював їм високі моральні якості. У зв’язку з цією пам’ятною датою було прийнято розпорядження Президента Азербайджанської Республіки Ільхама Алієва «Про оголошення 2021 року в Азербайджанській Республіці «Роком Нізамі Гянджеві», що стало визначною подією в культурному житті Азербайджану.
Знаменно, що також минулого року виповнилося 150 літ від дня народження всесвітньо відомого ученого, видатного українського сходознавця та славіста, яскравого представника української літератури, дослідника історії тюркомовних народів та української діалектології, письменника та перекладача Агатангела Юхимовича Кримського. Його творча спадщина є унікальним явищем у світовому сходознавстві.
Академік А.Ю.Кримський близький і дорогий азербайджанському народу тим, що він є автором монументальної монографії «Нізамі та його сучасники». Це грунтовне дослідження вченого відіграло особливу роль у галузі вивчення та популяризації творчої спадщини Нізамі Гянджеві не тільки в Азербайджані, а й у багатьох країнах Близького Сходу, Середньої Азії та Західної Європи.
Кримський татарин, український вчений і письменник
Академік А.Ю.Кримський ідентифікував себе кримським татарином. Не будучи по крові українцем, він присвятив життя та багатогранну творчість українській науці та культурі. А його сходознавчі праці перекладені багатьма мовами світу й отримали міжнародне визнання.
Наукова спадщина А.Ю.Кримського вражає своїм фантастичним діапазоном: сфера його інтересів включає історію і філологію Близького та Середнього Сходу, тобто арабістику, іраністику, ісламознавство, семітологію та тюркологію. При цьому багато його сходознавчих робіт (загальна їх кількість сягає понад 870) написані та видані українською мовою.
Академік А.Ю.Кримський був першим українським вченим, який опублікував оригінальні дослідження з історії Кавказької Албанії, азербайджанських міст Шекі та Габала, відкрив деякі невідомі сторінки історії Північного Азербайджану. Перші публікації вченого на східні теми та сюжети стали з’являтися на початку 1890-их років. Це були переклади з турецької, перської та арабської літератур. Завдяки перекладацьким працям А.Кримського українським читачам відкрився загадковий та складний світ Сходу.
Вже у перших своїх роботах «Нарис розвитку суфізму» (1895), « Шах-наме, або Іранська Книга царів» (1896 р.), «Мусульманство та його майбутнє» (1899 р.) молодий вчений заявив про себе як про ерудованого і скрупульозного дослідника.
Яскравим прикладом його таланту є такий факт: у 1896 році Вчена Рада Лазаревського інституту східних мов у Москві, заслухавши доповідь академіка Ф.Корша про роботу А.Кримського на тему: «Переклад та тлумачення трактату аль-Фарабі. Головні питання філософії», запропонувала йому готуватися до професури з арабської літератури. Ця пропозиція увінчалася відрядженням до Сирії та Лівану, де молодий учений два роки пропрацював у книгосховищах та бібліотеках з рукописами. Водночас Агатангел Кримський став автором публікацій в арабських наукових журналах.
У 1898 А.Ю.Кримський, успішно склавши магістерські іспити на сходознавчому факультеті Петербурзького університету, захистив дисертацію, в якій досліджував арабський фольклор.
Однією з найважливіших віх творчої і наукової біографії А.Ю.Кримського була його педагогічна діяльність. Академік ставився до неї з надзвичайною відповідальністю. Так, відомий сходознавець П.Густерін у статті, присвяченій пам’яті А.Ю.Кримського, зазначає: «Характерною рисою А.Ю.Кримського була велика наукова щедрість: він надавав своїм учням власні матеріали, виступаючи лише в ролі співавтора, редактора. Він залучав студентів до перекладів серйозних досліджень, прищеплював смак до різнобічного дослідження будь-яких явищ історії та літератури».
Серед студентів А.Кримського, які згодом стали видатними сходознавцями, можна назвати Х.Баранова, В.Гордлевського, А.Гостера, Б.Міллера, С.Осдер’єва, Г.Чиркова та ін.
Слід зазначити, що А.Кримський створив низку кардинально нових навчальних посібників з близькосхідних мов, літератур та історії Сходу. Він підготував та видав навчальні посібники «Лекції з історії Ірану: «Арзакіди, сасаніди та завоювання Ірану арабами» (1900), «Іслам, його виникнення та найстаріший період його історії. Посібник до лекцій» (1900), «Лекції з історії семітських мов» (1901–1903 рр.), «Лекції з Корану: Сури найстарішого періоду» (1902).
Від редакції. Нашим читачам, напевне, відома біографія, наукова діяльність вченого зі світовим ім’ям, блискучого майстра слова, яскравого представника когорти Розстріляного Відродження Агатангела Кримського. У нинішній публікації відомий азербайджанський науковець, дослідник азербайджансько-українських культурних, літературних, наукових зв’язків Намаз Аскерович Мустафаєв відроджує призабуті факти наукової діяльності Агатангела Юхимовича Кримського. Йдеться про визначну працю вченого «Нізамі та його сучасники», яка, на жаль, стала лебединою піснею всесвітньо відомого сходознавця. Ця робота писалася у грізну передвоєнну пору, попри цькування й переслідування сталінських опричників. Учений, який знав близько сімдесяти мов, помер в енкаведистських катівнях…
На перехресті віків, культур, літератур постають геніальні особистості, які життям і творчістю утверджували загальнолюдські гуманістичні цінності, надаючи їм чітко національного звучання.
Намазалі Мустафаєв провів надзвичайно велику роботу, щоб українській аудиторії стала ближчою творчість азербайджанського поета Середньовіччя Нізамі Гянджеві, а азербайджанській – наукова діяльність українського вченого-сходознавця Агатангела Кримського. Щиро вдячні Намазу Аскеровичу за творчу співпрацю із «Зорею Полтавщини», за розвиток дружніх зв’язків між нашими народами.
***
А.Ю.Кримський мав прекрасні організаторські здібності. З ініціативи вченого у Києві, Харкові та Одесі було створено Всеукраїнську наукову асоціацію сходознавства.
Серед найважливіших напрямів творчості А.Ю.Кримського – перекладацька діяльність. На початку 20-х років минулого століття А.Ю.Кримський стає засновником школи художнього перекладу східної поезії, не лише в Україні, а й у Європі. Ще у 1891 та 1892 роках він публікує кілька перекладів українською мовою казок із циклу «1001 ніч». Величезним творчим і філософським успіхом вченого є те, що він переклав російською мовою священну книгу мусульман – Коран.
Завдяки А.Ю.Кримському український читач вперше познайомився з поезією Хафіза, Омара Хайяма, Рудакі, Сааді, Фірдоусі, Навої, текстами з Корану, Нізамі Гянджеві, його творами – «1001 ніч», «Хамсе» та іншими. Він також переклав твори відомих арабських та тюркських письменників і подарував українським читачам твори стародавньої та новітньої класичної світової, зокрема європейської, літератури. Сходознавчі праці академіка А.Ю.Кримського були перекладені багатьма мовами світу, отримавши міжнародне визнання.
З переїздом А.Ю.Кримського до Києва сходознавство на певний час посіло значне місце у виданнях Української Академії Наук, одним із засновників якої він був.
Низка фундаментальних досліджень Агатангела Кримського – «Історія Персії та її письменства» (1923 р.), «Хафіс i його пiснi» (1924 р.), «Історiя Туреччини» ( 1924 р.), «Перський театр» (1925 р.), «Історiя Туреччини та її письменства» (1927 р.), «Тюрки і їхня мова та література» (1930 р.) – вивели українську орієнталістику на світовий рівень.
Один із магістральних напрямів наукової діяльності академіка А.Ю.Кримського – вивчення проблем різнобічних культурно-історичних зв’язків народів Близького та Середнього Сходу. Слід зазначити, що, перебуваючи в Лівані (1896–1898 рр.), молодий учений написав брошуру «Мусульманство та його майбутнє», у якій торкнувся проблеми культурного відродження мусульманських народів, яке розглядалося автором як взаємодія сучасної культури Заходу та середньовічної культури Сходу. У 1930-ті роки, продовжуючи дослідження у цьому напрямку, академік А.Ю.Кримський пише глибоке дослідження «Історія нової арабської літератури» за матеріалами, зібраними ще в Лівані.
«Нізамі та його сучасники»
Ідея створення фундаментальної монографії «Нізамі та його сучасники», присвяченої творчості геніального азербайджанського поета, філософа Нізамі Гянджеві, в академіка А.Ю.Кримського з’явилася 1939 року.
У цей час ювілейний Комітет оголосив всесоюзний конкурс на найкращу науково-дослідницьку роботу про творчість великого поета й надіслав відомому вченому персональне запрошення для участі у конкурсі.
Не зайве зазначити, що А.Ю.Кримський звернувся до вивчення спадщини Нізамі ще наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. Зокрема в 1912 році в статті вченого «Історія Персії, її літератури та дервішівської літератури» великому Нізамі був присвячений спеціальний розділ.
Фундаментальне дослідження прогресивних поглядів найбільшого азербайджанського поета та мислителя вимагало від вченого-дослідника детального вивчення творчості Нізамі Гянджеві, прекрасного знання іраністики, арабістики, тюркології…
А.Ю.Кримський глибоко цікавився історією, культурою та літературою азербайджанського народу. Це й дозволило йому успішно здійснити таку складну роботу. Він удосконалювався у знанні азербайджанської мови, детально вивчав побут народів Закавказзя, знайомився з працями азербайджанських класиків.
Результатами творчої діяльності А.Кримського у цей період стали такі цінні дослідження, як: «Азербайджанська мова», «Насімі, нотатки про життя та творчість», «Історія Закавказзя: Албанські букви» та ін.
Хочеться донести до українських читачів такий цікавий факт: 1939 року, напередодні ювілею геніального азербайджанського поета, в газеті «Радянська Україна» було опубліковано статтю видатних представників азербайджанської літератури – Расула Рзи та Мікаеля Рафілі «Нізамі Гянджеві», яка привернула увагу всієї літературної громадськості країни до особистості одного з найгеніальніших майстрів поезії.
Безсумнівно, академік А.Ю.Кримський ознайомився з цією унікальною публікацією, яка всебічно висвітлила творчість великого азербайджанського поета, його світогляд, ідеали, моральні позиції.
«…Нізамі – один із найчудовіших людей XII століття. У його епоху Азербайджан переживав один із найвидатніших етапів свого культурного розвитку», – наголошується в публікації.
Характеризуючи цю епоху, необхідно наголосити на появі плеяди блискучих майстрів поетичного слова: у Грузії – Шота Руставелі; у Ширвані – Месхеті Ханум, Феліки Ширвані, Ієддін Ширвані, Абуль-Ула Гянджеві, Муджі Реддін Білокали і, звісно ж, найвидатніші, найбільші поети свого часу – Хагані Ширванли та Нізамі Гянджеві, які відкрили «золоте століття» культури азербайджанського народу.
Ільяс Юсіф оглу шейх Нізамі народився в 1141 році в місті Гяндже, звідки і походить його літературний псевдонім – Гянджеві, тобто Гянджінський.
На основі шедевру творчої спадщини Нізамі – поеми «Сім красунь» – автори вищезгаданої статті встановлюють тісний зв’язок його поезії з народною творчістю Азербайджану. Ці безперечні художні достоїнства дозволяють віднести поему до найкращих пам’яток світової поезії.
Монографією «Нізамі та його сучасники», що стала, на жаль, лебединою піснею А.Ю.Кримського, вчений хотів зустріти 800-річний ювілей великого азербайджанського поета, який припадав на 1941 рік. Видання монографії планувалося того ювілейного року.
А.Ю.Кримський «…незважаючи на свій похилий вік та хронічну хворобу, дуже старанно працював над нею. Зараз лише за стрімкими газетними повідомленнями та архівними матеріалами можна собі уявити, як сімдесятирічний вчений, обклавшись сотнями книг різними мовами, вишуковує давно забуті факти історико-літературного характеру, ретельно і вміло простягає від них нитки зв’язків до творчості Нізамі…» – йдеться в одному з досліджень наукової діяльності всесвітньо відомого українського вченого-енциклопедиста.
Робота над монографією велася за домовленістю з Азербайджанською філією АН СРСР (Аз ФАН ). А.Ю.Кримський до роботи над монографією ставився з особливою увагою. Про це яскраво свідчить телеграма, отримана від тодішнього директора Інституту літератури та мови Аз ФАН, дійсного члена АН та віце-президента М.А.Дадашзаде (1904–1978 рр.). У телеграмі, датованій 14 січня 1941 року, зазначалося: «… ювілей Нізамі наближається, ваша робота надто затримується. Переконливо прошу терміново надіслати роботу». Звісно, незабаром А.Кримський надіслав завершальну частину наукової праці.
В архіві А.Ю.Кримського зберігаються розрізнені сторінки, присвячені життю і діяльності Нізамі. Ймовірно, що це перший варіант нарису про великого поета. Свою працю вчений пересилав у Баку з Києва частинами, про що свідчить його листування з академіком М.А.Дадашзаде. Можливо, нарис про Нізамі було втрачено під час пересилання.
На окремих сторінках монографії вчений представляє огляди політичного і духовного життя Азербайджану та Ірану XII століття. Рукопис «Нізамі та його сучасники» завершувався особливим розділом про життя і творчість великого поета. На жаль, в останній редакції нарис, присвячений Нізамі, відсутній. Це було виявлено під час підготовки статті до друку. З нез’ясованих причин ця частина фундаментального філологічного дослідження була втрачена.
(Далі буде).
Намазалі МУСТАФАЄВ
Науковець, засновник і голова Громадського об’єднання «Розвиток і Мир», лауреат міжнародної премії Фонду культури України імені Бориса Олійника