Подію перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських до італійського міста Барі Церква молитовно вшановує 22 травня. У нашому народі це свято називають Весняним Миколою.
Земне життя великого християнського подвижника Миколи Чудотворця завершилося, імовірно, в 340-х роках, точна дата смерті невідома. Поховали святого в соборній церкві Мир Лікійських. Це стародавнє місто розташовувалося поблизу сучасного турецького містечка Демре.
В XI столітті Візантійська імперія переживала важкий час: турки-османи нещадно грабували її володіння у Малій Азії, нищили міста й села, вбивали тисячі людей, руйнували храми й вчиняли наругу над іконами, мощами святих.
Особливо побоювалися за гробницю святителя Миколая християни в Італії, серед яких було багато греків. Врешті вони й вирішили рятувати святі мощі чудотворця. У 1087 році купці з двох міст – Барі й Венеції – вирушили морем у торговельні мандрівки. І ті, й інші мали намір на зворотній дорозі взяти мощі Святителя Миколая, щоб перевезти їх до Італії. Мешканці міста Барі випередили венеціанців і першими прибули в Мири. У храмі, де перебувала святиня (прихована від ворогів християнства під помостом), було лише четверо ченців. Вони не погоджувалися віддати святі мощі за жоден викуп, тож іноземці здійснили свій намір попри їхній спротив. Розбили церковний поміст, під яким була гробниця святого Миколая, доручили двом своїм пресвітерам звершити літію і забрали мощі чудотворця з наповненої запашним миром гробниці.
Коли ченці повідомили містянам про те, що сталось, уже було пізно. Кораблі купців вийшли далеко в море.
21 травня кораблі прибули в Барі, й незабаром радісна звістка облетіла все місто. Наступного дня, 22 травня, мощі святителя Миколая урочисто перенесли в церкву святого Стефана, що знаходилася недалеко від моря. Дійство супроводжувалося численними чудотворними зціленнями хворих, і люди ще з більшим благоговінням схилялися перед пам’яттю великого угодника Божого. Через рік у Барі побудували церкву на честь святителя Миколая.
На українських теренах свято перенесення мощей Миколи Чудотворця набуло особливого шанування, бо ж це один із найулюбленіших у нашому народі святих. Перекази про чудеса, звершені святителем на землі й на морі, були відомі в Київській Русі від часів Хрещення. Образ всесильного чудотворця-доброчинця вселив глибоку віру в нього і надію на допомогу всім стражденним.
За народними уявленнями, Весняний (Теплий) Микола – покровитель конюхів. У цей день гривастих виганяли на першу пашу. На сільському майдані священики кропили коней свяченою водою.
Підготувала Вікторія КОРНЄВА.