Вхід Господній  до Єрусалима

Вхід Господній до Єрусалима

Невдовзі після чудесного воскрешення Лазаря Ісус Христос звершив урочистий вхід до Єрусалима, щоб засвідчити світові, що Він є істинний Христос і Цар і що на смерть іде заради людства добровільно. Цього року свято припадає на 12 квітня. У народі його називають Вербною неділею.

Прямуючи до Єрусалима, Ісус Христос звелів двом Своїм учням піти в найближче село й знайти там для Нього молодого осла. Якщо ж хтось спитає, навіщо його відв’язують, відповісти, що той потрібний Господу. Учні привели молодого осла, накрили його своїм одягом, і Ісус Христос сів на нього.
У старозавітного вибраного народу був звичай: царі й воєначальники-переможці в’їжджали до Єрусалима на конях, і народ радісними вигуками, з пальмовими гілками в руках зустрічав їх. Виконуючи пророцтва Старого Завіту, Христос саме таким урочистим чином в’їжджав до міста. Але не з пишними колісницями, не з багатими трофеями, як цар земний чи переможець у війні, а смиренно і скромно, як Цар, Царство Якого не від світу цього, як Переможець гріха, прокляття й хвороби, диявола і смерті.
Безліч людей вийшли Йому назустріч. Багато хто знімав із себе верхній одяг і вимощував ним дорогу Месії. Інші вистеляли шлях пальмовими гілками. І весь народ на радощах вигукував: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний Цар Ізраїлів, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!»
Тогочасний єврейський народ, що перебував під римським ярмом, очікував Месію передусім як політичного визволителя, як земного вождя і правителя, який побудує царство добробуту й процвітання. Ісус зі скорботою дивився на вулиці древнього міста. Він знав, що народ відкине Його – свого Спасителя, – і Єрусалим буде зруйновано. Знав, що мине лише кілька днів і ті, хто так палко нині Його вітає, будуть кричати перед Пілатом: «Розіпни Його, розіпни!» І вже не згадають вони, як Ісус зцілював їхніх дітей, скільки людських душ навернув на шлях істинний, скільки гріхів простив невдячним чадам Своїм… Месія добровільно вступав на хресну дорогу, щоб померти за наші гріхи і воскреснути, спасаючи людство від вічної смерті й вічних мук.
Урочистий вхід Господній до Єрусалима відзначається Святою Православною Церквою в останню неділю перед Пасхою. Вербною неділею свято називають тому, що в наших широтах замість пальми на службі Божій віруючим роздають освячене віття верби – символ перемоги Христа над смертю. Воно також нагадує про майбутнє воскресіння усіх нас із мертвих.
Свячену вербу дуже шанують у нашому народі. Традиційно її додавали у відвари з цілющих трав, якими лікували хворих.
Колись господарі, повертаючись із церкви зі свяченою вербою, відразу ж садили кілька гілок на городі чи в полі (якщо воно було близько), «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток». Решту віття ставили в хаті на покуті, під святими образами. Якщо, ввійшовши до оселі, заставали когось, хто проспав заутреню, легенько били його свяченою вербою, примовляючи:
«Не я б’ю – верба б’є,
За тиждень – Великдень,
Недалечко червоне яєчко!»

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий