Вхід Господній до Єрусалима

Вхід Господній до Єрусалима

В останню неділю перед святом Христового Воскресіння Православна Церква урочисто святкує Вхід Господній до Єрусалима. Цей день називають також неділею Ваїй («ваії» в перекладі з грецької – листя пальми), а на наших теренах – Вербною неділею. Нинішнього року вона припадає на 25 квітня.

Урочистий і велелюдний Вхід Спасителя до Єрусалима був вступом Його на шлях Хресних страждань. Про цю подію розповідають усі чотири євангелісти.
У давнину на Сході існував звичай зустрічати царя-переможця пальмовими гілками. Саме так вітав Єрусалим Христа, дізнавшись, що напередодні Він воскресив у Віфанії (неподалік Єрусалима) праведного Лазаря, який на той момент був мертвий уже чотири дні. Багато людей, дізнавшись про це чудо, увірували в Ісуса, а старійшини й представники синедріону ще більше розлютилися і засліплені злобою вирішили вбити Месію.
Як і провіщало стародавнє пророцтво, Спаситель в’їхав у Святий Град на молодому віслюкові, який, на відміну від бойового коня, є символом миру, покірливості й смирення. На радощах люди вигукували: «Осанна сину Давидовому! Благословен Грядущий в Ім’я Господнє! Осанна в Вишніх!» і застеляли Йому дорогу своїм одягом і пальмовим гіллям.
Усі разом тисячі прочан, які перебували тоді на вулицях Єрусалима, сподівалися, що Месія нарешті визволить народ Ізраїлю від земних ворогів. І лише Христос знав, що замість позбавлення від земного рабства Він звільняє людину від рабства набагато страшнішого – від рабства гріха. Наперед знав: шлях, усіяний нині пальмовими гілками, веде до Голгофи.
За християнськими тлумаченнями, всі люди, як і єрусалимський натовп, грішні в тому, що спочатку лунали захоплені вигуки: «Осанна!», тобто слава, хвала, а потім – страшний крик: «Розіпни його!» Отож віруючі повсякчас повинні пам’ятати, що зустріч із Христом в нашому житті завжди супроводжується внутрішньою боротьбою протилежних почуттів, і від того, яким є результат цієї боротьби, залежить, куди прийде людина – у Царство вічного життя чи в безодню пекла.
Свято Входу Господнього до Єрусалима завершує піст святої Чотиридесятниці й водночас розпочинає суворий піст Страсного тижня. Церковні служби цього дня продовжують служби Лазаревої суботи. На всеношній читаються пророцтва Старого Заповіту про Царя-Месію разом із євангельськими розповідями про Вхід Христа до Єрусалима.
На утрені священики благословляють (святять) гілки, що їх віруючі тримають у руках під час усієї служби. Це свідчить, що вони зустрічають Господа, який невидимо гряде, і вітають Його як Переможця пекла і смерті, тримаючи в руках «знамення перемоги» – вербове віття із запаленими свічками.
Колись господарі, повертаючись із церкви зі свяченою вербою, відразу садили кілька гілок на городі чи на ближньому до оселі полі – «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток». Решту освяченого віття несли до хати й ставили на покуті під святими образами. Якщо вдома був хтось хто проспав службу в храмі, то жартома «били» його свяченою вербою, примовляючи: «Не я б’ю – верба б’є. За тиждень Великдень. Недалечке червоне яєчко!»

Підготувала Вікторія КОРНЄВА.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий