Козине молоко, сир чи збір пуху? Кожен господар перед тим, як завести кізку, ставить перед собою ці питання, адже залежно від напряму продуктивності тварини мають специфічні ознаки. І саме на них варто звертати увагу при купівлі породистої кози для подальшого розведення у присадибному господарстві.
Пухових і вовняних кіз оглядають і оцінюють до початку стрижки. Продуктивність цих тварин залежить від процентного вмісту пуху в шерсті, довжини пухових волокон, їх густоти, а також від ступеня оброслості. Тварин оглядають як У нерухомому стані, так і під час руху – спереду, збоку і ззаду, щоб визначити форму рогів, глибину грудей, правильність постановки кінцівок. Звертають увагу на лінію спини й крижів, яка повинна бути рівною, а також на розвиток вимені, сосків і стан зубів. Крім того, бажано з’ясувати продуктивність «предків» кози, характер тварини, а також здатність поїдати ті чи інші корми. Купувати тварин краще в племінних господарствах, де на кожну особину є племінне свідоцтво, яке підтверджує походження, продуктивність та інші якості племінної тварини.
Особливості кіз вовняного напряму
Якщо господар присадибного господарства хоче завести кіз вовняного напряму, він повинен знати деякі особливості цих тварин.
Вибирати і купувати таких тварин для особистого господарства найкраще до весняної стрижки або восени, коли козенята від цієї кози вже вирощені. За їх станом можна судити про материнські якості тварини, молочність та ін. Необхідно звертати увагу на розмір тварини, бо великі кози більш сильні і мають більшу поверхню тіла, отже, і більшу площу руна.
Тварин відбирають з широким і глибоким тулубом, великим обхватом грудей за лопатками, з добре вигнутими ребрами, широким попереком і невеликою головою. Козли і кози повинні бути рогатими. Прямі, сильні ноги з міцними копитами найбільш бажані. Масть повинна бути білою, шкіра – без складок.
Коза вовняного напряму повинна мати рівномірну оброслість. Бажано, щоб вовна на голові спускалася з чола вниз і навіть звисала косицями на очі, а не стриміла прямо.
У деяких ангорських кіз спостерігається слабка оброслість під щелепами і на передній частині шиї. Бажано, щоб до підборіддя була хороша щільна оброслість, оскільки у кіз зі слабкою оброслістю передньої частини шиї часто спостерігається і слабка оброслість черева.
Руно має складатися з довгих звивистих косиць з добре вираженим люстерним блиском. Тварин, у яких руно схоже з руном овець, купувати не варто, бо таке руно має меншу масу через укороченість вовни. Довжина вовни річного росту повинна бути близько 20 сантиметрів.
При визначенні щільності руна необхідно мати на увазі наступне: короткошерстне руно здається більш щільним, ніж довгошерстне такої ж якості; надмірний вміст жиропоту може бути причиною того, що руно здається більш щільним, ніж насправді; сплутане, жорстке руно може здаватися більш щільним, ніж більш м’яке, яке має тонку вовну.
Вовна у кіз повинна бути однакова по довжині і товщині.
Серед порід кіз вовняного напряму продуктивності в Україні найбільш поширені: ангорська та радянська вовняна породи.
Особливості молочних кіз
Молочна коза повинна мати гармонійну будову тіла, добре розвинене вим’я і походити від батьків з високими продуктивними ознаками. Здорова коза жвава, її вовняний покрив гладенький, блискучий, шкіра тонка і щільна, легко підтягується на стегнах. У молочних кіз голова повинна бути тонкою і легкою; очі живі; вуха тонкі, що просвічуються, середньої довжини, з коротким волоссям; шия плоска, тонка; спина широка, пряма; ребра округлі, тонкі; груди широкі й глибокі; черево велике, не відвисле; крижі широкі, прямі, злегка опущені; поперек порівняно довгий, з легкими заглибленнями між остистими відростками хребців; ноги міцні, прямі, широко поставлені, з міцними копитами.
Особливу увагу при виборі молочної кози потрібно звернути на вим’я. Воно повинно бути добре розвиненим, об’ємистим, пружним, еластичним, злегка вкритим ніжними волосками. В ньому при промацуванні не повинно виявлятися ніяких затвердінь. Краще, коли воно не відвисає, має грушоподібну або кулясту форму. Перед доїнням у молочної кози на вим’ї помітні венозні судини. Після доїння таке вим’я зменшується і зморщується. Якщо після доїння воно не зменшується, то це буде не молочне, а жирове вим’я. Відвисле, що гойдається при ходьбі, а також розділене борозною на дві половини є небажаним. Дійки повинні бути середнього розміру і спрямовані дещо вперед і в боки. На них не повинно бути тріщин та бородавок.
Треба пам’ятати, що найкращий спосіб визначення молочної продуктивності – доїння. Також про молочність кози можна судити за молочними венами і молочним колодязем. Чим більші вени на нижній частині живота і ширший молочний колодязь, тим більш молочною вважається коза.
Походження кози також має велике значення. Продуктивні ознаки передаються за спадковістю. Коза, предки якої давали високі надої молока, буде продуктивнішою порівняно з тією, що походить від низькопродуктивних батьків. Вовняний покрив у молочної кози повинен бути помірним, характерним для місцевих кіз молочного типу. Масть, наявність або відсутність рогів чи сережок з молочністю не пов’язані.
До найбільш затребуваних молочних порід кіз в Україні належать: зааненська, тогенбурзька, альпійська, нубійська, ламанчі та місцеві кози.
Визначаємо вік кози
Обов’язково при виборі кози будь-якого напряму продуктивності потрібно визначити її вік. Якщо немає точних відомостей про це (племінного свідоцтва), то вік визначають по зубах (зміні молочних різців на постійні).
Вік кози визначається по зубах-різцях. У дорослої кози 32 зуби. На верхній щелепі тільки 12 корінних зубів, на нижній – 12 корінних зубів і 8 різців. Форма молочних і постійних різців у кіз – овальна. До річного віку у кіз усі різці молочні, потім вони починають випадати і змінюватися на постійні. Постійні різці ширші і більші, ніж молочні, за формою нагадують лопаточки. До 15–18-місячного віку виростає перша пара постійних різців (зачепів) замість молочних. До
24– 27 місяців змінюється друга пара молочних різців, приблизно в три роки – третя і в 3–4 – остання пара крайніх різців, так званих окрайків. Усі різці в цей час мають форму широких лопаточок. У п’ять років вони стають довгими й рудими і нагадують долото, в 6–7 – це вже рідкі пеньки, які хитаються.