Вибираємо теплу куртку

Вибираємо теплу куртку

Збираючись придбати нову теплу куртку, думають про те, щоб вона служила не один сезон і зігрівала навіть у найлютіші морози. Якість виробу визначається насамперед властивостями матеріалів, з яких він виготовлений, а також ретельністю виконання швів.
Будь-яка зимова куртка шиється з трьох типів матеріалів, які вирішують різні завдання і тому повинні мати різні властивості. Зовнішній матеріал, з якого виготовлений верх куртки, визначає її вигляд і ступінь захисту від впливу погодних факторів. Наступна складова куртки – це наповнювач, завдання якого – утеплити куртку. Третій матеріал – підкладка, вона стикається з одягом і виконує роль додаткового захисного шару від холоду.

Огляд зовнішніх матеріалів. Виробники курток використовують кілька типів тканин – штучні, натуральні й сумішеві. У сумішевих тканинах у різних пропорціях поєднуються штучні й натуральні волокна.
Штучний матеріал нейлон вирізняється стійкістю до екстремальних температур, міцністю щодо розриву і тертя. Він майже не вбирає вологу, а якщо ще й додатково оброблений спеціальним просоченням, то набуває водовідштовхувальних властивостей.
Подібним до нейлону вважається спандекс. Але він володіє також еластичністю. Легкий і м’який, добре тягнеться, не втрачаючи при цьому первісної форми.
За екологічність, гіпоалергенні властивості цінується бавовна. Тіло в бавовняних речах «дихає». Бавовна добре зберігає тепло, але від вологи захищає погано. Цей недолік коригується спеціальним водовідштовхувальним просоченням. Головний мінус просочень у тому, що з часом, під впливом зовнішніх факторів, вони втрачають свої властивості. Тому сучасні виробники пропонують різні спреї та інші засоби, які дозволяють відновити просочення згодом.
Найтеплішим натуральним матеріалом є вовна. Навіть 20% додавання вовни до синтетичних волокон робить речі помітно теплішими.
Сучасний матеріал з ультратонких волокон, які піддали спеціальній обробці, відомий як мікрофібра. Його ніби розпушені в результаті обробки волокна утворюють м’який приємний ворс на поверхні тканини. Добре захищає від вітру й при додатковій обробці від вологи.
Усі плюси природних матеріалів має натуральна шкіра – тепла, дихаюча, красива. Загалом треба розуміти, що це не стільки чиста шкіра, скільки вироблена шкіра хутром всередину, а шкірою назовні. До мінусів можна віднести високу ціну й труднощі в догляді в порівнянні зі штучними матеріалами.
Виготовлена сучасними виробниками штучна шкіра не має нічого спільного з радянським дерматином. Сьогодні це ткана основа, на яку нанесені поліуретанові просочення чи спінений пластик, тільки гнучкий і еластичний. Поверхня може бути як матовою, так і лаковою.
Штучна шкіра добре захищає від вологи, але погано пропускає повітря. Найдешевші зразки не годяться для верхнього одягу в кліматичних зонах із дуже низькими температурами, оскільки під їх впливом стають надмірно щільними і ламкими.
Різновиди утеплювачів. До найвідоміших натуральних утеплювачів належить хутро. Його використовують, наприклад, у класичній парці. Нагадаємо, що ця обновка за кроєм нагадує спальний мішок і відмінно зігріває навіть у п’ятдесятиградусний мороз.
Інший популярний наповнювач природного походження – суміш пуху й пера. Набитий ним одяг так і називають – «пуховик». Варто розуміти, що чистий пух, без пера, не використовують. Якість і теплозберігаючі властивості визначають пропорції. Найтеплішими є пуховики, в яких міститься 90% пуху й 10% пера. Але цілком хорошим, достатнім показником вважається пропорція 80/20 і 70/30. Більш низький вміст пуху означатиме, що пуховик не надто теплий. Найпоширеніший у виробництві верхнього одягу гусячий пух. Він забезпечує достатній захист від холоду й коштує не так дорого, як, наприклад, лебединий. Качиний і курячий пух – більш холодні.
До синтетичних наповнювачів належать синтепон, холлофайбер, синтепух і т.д. Вони помітно тонші за натуральні утеплювачі, за ними легко доглядати. За рахунок дуже тонких волокон вони створюють повітряну подушку між тілом і зовнішнім середовищем. Щоб оцінити їхні теплозахисні властивості, подивіться на зазначений на ярлиці виробу показник щільності, який вимірюється у грамах і означає вагу одного метра квадратного утеплювача.
Утеплювач із щільністю 100 грамів підійде для м’якої зими, він розрахований на температуру до мінус 10 градусів. Зігрітися в мороз до мінус 15 градусів допоможе утеплювач із показником щільності 150 грамів, у мороз до мінус 25 градусів – із показником 200 грамів.
Підкладка. Для пошиття цієї частини верхнього одягу беруться в основному тканини тонкі, приємні на дотик, із гладкою, ковзаючою поверхнею. Найчастіше використовується поліестер.

Поділися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий