Від дитячого захоплення до перемог на професійних турнірах

Від дитячого захоплення до перемог на професійних турнірах

Спортивні досягнення Анатолія Новописьменного, його перемоги на світових та європейських чемпіонатах із пауерліфтингу давно викликали в мене щиру повагу. Цифри вражали! Два роки тому Анатолій, присівши з вагою 320 кілограмів, витиснувши в жимі лежачи 197,5 кг, а у становій тязі подужавши вагу 335 кг, за сумою трьох вправ набрав 852,5 кг і вперше став чемпіоном планети. Дізнавшись, що наш земляк нині перебуває в Кобеляках, домовилась про зустріч, щоб познайомитись і дізнатись, як він йшов до своїх перемог. Відверто кажучи, сподівалась побачити справжнього Геракла, але Анатолій на вигляд виявився звичайним юнаком. Юнаком із надзвичайними можливостями: чи багато хто, виступаючи у ваговій категорії до 93 кілограмів, присяде з 320-кілограмовою штангою?!

Втім, біографія у нашого земляка, який незабаром відзначатиме 25-річчя, цілком звичайна. Народився у селі Кірове (зараз – Лебедине). І так сталося, що до батьків нашого богатиря – Миколи й Ліни Новописьменних – упродовж 1996 року лелека прилітав двічі: в лютому приніс первістка Андрія, а в грудні народився Анатолій. Згодом Андрій віддав перевагу комп’ютерним технологіям, Анатолій – спорту (і не лише пов’язаному із штангою, а й футболу, легкій атлетиці тощо).
Штангу Анатолій взяв у руки десь у 14 років. Прикладом для нього був тато, який, до речі, також займався штангою, гирями до служби в армії. В ангарі (Новописьменний-старший займається обробітком землі) облаштували спортзал для занять. З інвентарем були проблеми, тож за допомогою тата його зробили з підручних матеріалів (приміром, використали деталі з трактора).
– Рік займався удома самостійно, а потім потрапив у тренажерний зал ДЮСШ, де познайомився з тренером Романом Горбенком. Розпочалась наша співпраця. На тренування добирався по-різному: коли велосипедом, коли тато або дідусь підвозили. Пауерліфтинг вибрав через те, що мені подобалось піднімати, здавалося б, непідйомну вагу. Дякуючи тренеру, дебютував на чемпіонаті області, де отримав перші перемоги у вазі до 74 кілограмів, – розповідає чемпіон світу.
– Своє майбутнє з дитинства пов’язував зі спортом?
– Мабуть, не часто зустрінеш тих, хто з першої спроби безпомилково визначився зі своєю професією. Я після закінчення 9 класу поступив у коледж Полтавської аграрної академії (нині – університету). Вибрав агрономію. Мабуть, позначилось те, чим займався тато. Та швидко зрозумів: це – не моє. Хорошого агронома з мене не вийде, оскільки на першому місці в мене все ж був спорт. Постійно навчання поєднував з тренуваннями. І було прийнято рішення поступати в педагогічний вуз, звісно ж, на факультет фізвиховання. Тепер маю дві освіти, працюю тренером.
У 2014 році вперше поїхав на чемпіонат України з класичного пауерліфтингу серед юніорів та дорослих і став чемпіоном України у ваговій категорії до 83 кілограмів. На той час у мене вже був інший тренер – Валерій Маник.
– Це була заявка на участь у міжнародних змаганнях?
– Так, і наступного року я дебютував на чемпіонаті Європи серед юніорів, на якому зайняв друге місце у вазі до 83 кг. У 2016 році на чемпіонаті світу серед юніорів святкував перемогу. А вже наступного року мене чекала невдача: на чемпіонаті світу серед дорослих став лише четвертим. Звісно, такий результат мене не влаштовував, і я вирішив змінити тренера.
– За яким принципом обирав нового?
– У кінці того ж 2017 року мене запросили працювати в спортивний клуб «Олімп». Саме його директор і став моїм тренером. Це – Олександр Рагулін, який допоміг мені виправити багато технічних помилок і досягти серйозних перемог.
– На твоєму рахунку не лише перемоги, а й чисельні рекорди…
– Є таке. Свого часу на чемпіонаті України вдалось підняти на 2,5 кілограма більше, ніж світовий рекорд – 850 кілограмів. Цей результат повторив і на чемпіонаті Європи серед дорослих, що дозволило виграти абсолютну першість.
А у 2019 році на чемпіонаті світу серед дорослих, який проходив у Швеції, присів з 320 кілограмів, у жимі лежачи витиснув 197,5 кілограма й у становій тязі подолав вагу 335 кілограмів. За сумою трьох вправ набрав 852,5 кілограма і став чемпіоном планети.
– 2019 рік став одним з найудаліших у спортивній біографії: Європейська федерація назвала тебе найкращим спортсменом на континенті. Які плани були на 2020 рік?
– Планів було багато. Я єдиний з України був запрошений на комерційний турнір у Шеффілді (Велика Британія) за участю 12 кращих спортсменів світу. Він повинен був пройти в березні. Та всі плани змінив карантин, пов’язаний з поширенням захворювання на коронавірус. Спортзали, тренажерні зали припинили роботу. Дати проведення чемпіонатів спочатку перенесли, потім змагання узагалі відмінили.
Тож я з дружиною Поліною взяв обладнання і поїхав до батьків. На жаль, останнім часом не часто випадає бувати в гостинному батьківському домі. Життя йде по колу: робота, тренування, змагання… А саме в батьків найкраще відпочивається, відновлюються сили. І природа в наших краях особлива, дає заряд позитиву. Щоб веселіше було тренуватись, ще й заохотив тата, щоб згадав те, чим займався в молодості. До того ж я планував перейти в іншу вагову категорію: розумів, 93 кілограми мені вже тиснуть, пора переходити в 105 кілограмів. І на маминих смаколиках це зробити легко! До речі, у вазі 105 кілограмів треба перевершувати результат у триборстві у 900 кілограмів. І в мене це вийшло!
– Скільки часу треба тренуватись, щоб досягти таких результатів?
– Тренуюсь три дні на тиждень, від 6 до 8 години. Ніби й небагато, якщо порівнювати з спортсменами з деяких інших видів спорту. Але, через велику вагу, з якою я працюю, обов’язково необхідні відновлювальні процедури. На це йде три години.
– Підходить до фінішу 2021 рік. Яким він був?
– На відміну від 2020-го змагання проводились. У Вільнюсі пройшов чемпіонат світу з класичного жиму лежачи. Я виступав у складі збірної України і став бронзовим призером у групі «Оpen» з результатом 225 кілограмів.
Швеція приймала учасників чемпіонату світу з класичного пауерліфтингу (щоправда, Казахстан і Білорусь відмовились від участі). Тут я став чемпіоном у абсолютній першості серед чоловіків у ваговій категорії 105 кілограмів. Присів із 360 кілограмів (світовий рекорд), подужав 225 кілограмів у жимі лежачи та витиснув 352,5 кілограма у становій тязі. За сумою трьох вправ набрав 937,5 кілограма (теж світовий рекорд) і став чемпіоном світу з класичного пауерліфтингу. Представники України не мали таких досягнень більше 10 років.
Уперше брав участь у комерційному чемпіонаті світу в Ірані серед спортивних клубів. І в своїй категорії ми зайняли перше місце.
– Чи не думав на уроках географії у школі, що доведеться побувати в багатьох країнах, які вивчали?
– Ні. На перші поїздки за кордон реагував жваво, зараз сприймаю їх, як звичне явище. Головне для мене – показати результат…
– До речі, за чий кошт організовуються поїздки на міжнародні змагання?
– До 2018 року – їздив за власні кошти. Фінансували, звісно, батьки. Коли ж встановив світовий рекорд, мене включили до складу збірної України, і тепер їжджу на змагання за рахунок федерації.
– Які плани на 2022 рік?
– На сьогодні мій рекорд – 937,5 кілограма, тож намагатимусь наближатися до результату 1000 кілограмів. Конкуренція велика. Досягати перемог завжди важко, але треба прагнути. Зараз з’явилось багато молодих перспективних спортсменів, тому на змаганнях інтрига буде зберігатися до останнього підходу до штанги кожного зі спортсменів.
– Шкода, що пауерліфтинг – неолімпійський вид спорту. Але доки виросте син, усе може змінитися. Хотілося б, щоб Назарчик продовжив спортивні досягнення батька?
– Назар ще зовсім маленький – йому лише рік. Якщо мій приклад колись надихне його, буду радий. Якщо зробить інший вибір, підтримаю, як зробили свого часу мої батьки.
– Батьки дивляться виступи на чемпіонатах Європи, світу, адже зараз, як правило, йдуть онлайн-трансляції?
– Мама – ні. Тато – дивиться, хвилюється…
– На сьогодні ти не лише спортсмен, а й тренер, маєш своїх вихованців…
– Так. Спортсмени, з якими я працюю, вже здобували призові місця на змаганнях обласного рівня. Та це лише початок.
– Я займаюсь улюбленою справою. І це мотивує максимально довше бути в спорті і до тренувань, і до змагань треба підходити, як кажуть, з холодною головою. І ніколи не забувати про відновлювальні процедури. Це дуже важливий момент, запорука майбутніх успішних виступів.
* * *
Нині наш земляк є дворазовим чемпіоном світу та дворазовим чемпіоном Європи серед дорослих, дворазовим абсолютним чемпіоном Європи, шестиразовим чемпіоном України, діючим рекордсменом світу, абсолютним чемпіоном світу з класичного пауерліфтингу 2021 року та бронзовим призером світової першості з класичного жиму лежачи… Мабуть, назвала не всі його титули, але впевнена, що попереду ще більше перемог, нагород, рекордів.
Успіхів тобі, Анатолію!

Наталя ВАСИЛЮК
Журналіст

Добавить комментарий