Відлітають у вирій лелеки: чому батьки відпускають в Африку своїх дітей одних

Коли навесні прилітають лелеки, це одразу ж усі помічають. А коли вони відлітають, цього ніхто не бачить. Удень чи вночі, зранку чи ввечері? Бозна. Хтось спостерігав у небі зграю лелек, як ключ журавлів? Навряд. Навіть науковці Національного природного парку «Пирятинський», які вже три сезони ведуть цілодобове відеоспостереження за гніздовим життям пари лелек, що віддавна облюбувала стовп у селі Леляки, й ті не помітили, як їхні «піднаглядні» полишили природоохоронну територію. Частково тому, що стаціонарна камера фіксує лише те, що відбувається у гнізді. Просто одного вечора ніхто з господарів у ньому не з’явився. Тож так і записали: «Імовірно, Грицик відлетів 14 серпня, а Одарка — 16-го».

Чекатимуть з моря погоди

– То все байки, що, як казала моя бабуся, чорногузи прилітають на Благовіщення, а відлітають 19 серпня, – говорить доцент кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру «Інститут біології та медицини» Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, кандидат біологічних наук, за сумісництвом провідний науковий співробітник Національного природного парку «Пирятинський» Анатолій Подобайло. – Навіть за час наших спостережень Грицько прилітав то 19-го, то 20-го березня, а цьогоріч Одарка повернулася одна 22 березня. За пару днів вона прийняла «залицяння» молодого самця, якого спільнота YouTube-каналу «Лелека Грицько» навала Грициком.
Загалом переліт птахів – це природна стихія. Вони збираються у невеликі групи й чекають сприятливих погодних умов. І як тільки «зловлять» теплі висхідні потоки повітря, відлітають. Використання цих потоків дозволяє їм долати сотні кілометрів, майже не витрачаючи енергії на махання крилами.
Менші летять трошки раніше, доросліші – пізніше. Цьогоріч відліт молодняка стався приблизно на тиждень раніше, аніж у попередні сезони. А їхні батьки вирушили в дорогу, коли хвиля мігрантів уже спала. Тобто переліт не є сімейною традицією.
Така варіабельність міграції забезпечує стійкість виду. З природної точки зору летіти великими зграями нераціонально і небезпечно. А так якщо одна група загине по дорозі, то інша виживе.
– Куди пролягає їхній маршрут?
– У Південну Африку, звичайно. Лелеки з наших країв летять вздовж Дніпра на південь, огинають Чорне море через Румунію, Болгарію, потім – на Близький Схід (Ліван, Ізраїль) й до Африканського рогу. Облетівши Сахару зі східного боку, розосереджуються по Південній Африці. Деякі по дорозі зупиняються в Південному Судані, деякі осідають в Ефіопії, Південній Аравії.
– І скільки часу займає така довга дорога?
– Більше місяця. Все залежить від погодних умов. Адже птахи можуть подовгу сидіти в одному місці, очікуючи попутного вітру.
– На що орієнтуються молоді птахи в польоті? Як вони знаходять маршрут?
– Шлях у теплі краї в них у генах. Це інстинкт. До того ж вони летять у зграях з дорослими чужими лелеками. А орієнтуються за сонцем і зорями, магнітним полем Землі, рельєфом місцевості (річки, гори).
– Лелеки гніздяться в Африці?
– А навіщо їм це робити, якщо вони не виводять там потомства? Тамтешній посушливий клімат, дефіцит води та їжі не сприяють вирощуванню пташенят. До того ж збудувати гніздо – справа непроста. Тож навіщо витрачати енергію? Легше ж на дереві пересидіти…
– Анатолію Віталійовичу, а чи зміщує приліт-відліт лелек глобальне потепління?
– Протягом двох-трьох років це непомітно. А якщо проаналізувати останні років тридцять, то бачимо, що перелітні птахи, не тільки лелеки, почали прилітати до нас дещо раніше й пізніше відлітати. Хоча осіння міграція менш помітна. Адже чим раніше прилетіла пара, тим у неї більше часу виростити здоровий молодняк. Пізніше прилетів – не знайшов гнізда, і тоді тиждень-два, а то й три, мусиш тягати гілля, щоб його збудувати. А це ризик, що малеча не встигне зміцніти до періоду міграції. Тому кожен день дуже важливий.
– Навесні, коли прилітають лелеки, дуже часто бувають морозні ночі й випадає сніг. І люди завжди хвилюються за бідних птахів, які, бажаючи зігрітись, ховають одну ногу в пір’я на животі…
– Дійсно, стоячи на одній нозі, великі птахи витрачають менше енергії й зберігають тепло. Вони легко тримають баланс завдяки особливій будові кінцівок. А густе оперення допомагає їм витримувати низькі температури до –3 °C. Куди важливіше – наявність їжі, адже при замерзанні ґрунту і водойм вона стає недоступна.

Меню буслів – черв’ячки, личинки, жучки, миші, вужі й навіть зайченята

Харчування буслів – предмет особливих розмов у чаті. Батьки годують малечу з ранку до вечора. Спочатку – черв’яками, личинками, жучками, а згодом – жабами, мишами, вужами й навіть зайченятами, як було цього сезону.
Анатолій Подобайло говорить, що в їжі лелеченят цьогоріч переважали все ж дощові черв’яки, оскільки було достатньо вологи і вони були найдоступніші. А перед масовим вильотом жуків з личинок Одарка з Грициком носили більше їх. Далі були жаби й вужі. Цього сезону вужів було явно більше, аніж попереднього.
– Лелеки – це хижаки, які стоять на верхівці ієрархічної піраміди. Хижак – це маркер здоров’я екосистеми, – продовжує пан Анатолій. – Вони харчуються, перш за все, природними видами і ресурсами, що мають надмірну чисельність, відтак найдоступніші.
Лелеки навмисно не вишукують ту чи іншу «жертву», щоб її з’їсти. Якщо вужів розвелося більше, то вони, звісно, стали частіше потрапляти буслам на очі, й на їхнє полювання не треба було витрачати зайвої енергії. Таким чином, лелеки регулюють стабільність екосистеми.
– Мене дивує, як дорослий птах може принести у волові довгого вужа.
– Та як? Піймав рептилію, тріпонув, шию переламав й ковтнув уже нерухому. Річ жорстока, але так є. Питання ж не в довжині здобичі, а в масі. Тому лелеки несуть їжу переважно у волі, а не в дзьобі, щоб центр маси тіла не дуже зміщувався до передньої частини.
– А зайченята стали здобиччю леляківських лелек уперше за три роки спостережень?
– Дійсно, раніше ми такого не бачили. Видно, Одарка з Грициком десь натрапили на виводок вуханів. Четверо чи п’ятеро принесли у гніздо.

«Позаурочне» кохання

Наша розмова з доцентом Подобайлом знову повертається до гніздового життя лелек.
В одному з інтерв’ю він розповідав про те, що напередодні відльоту родина цих птахів розпадається й у її гнізді можуть жити чужинці, а самі господарі ночувати на стовпі неподалік. Чому так відбувається, на думку науковця, достеменно ніхто не знає.
– Загалом лелеки досить агресивні птахи у поведінці між собою, – каже вчений. – Дорослих чужаків вони одразу проганяють, якщо ті намагаються зайняти їхню територію, бо їхнє завдання – виростити там нащадків, передати гени наступним поколінням. Але в їхніх поведінкових реакціях, я так розумію, «зашито» не атакувати молодих, оскільки вони не становлять їм ніякої конкуренції. І загалом толерантне ставлення до молодняка в цілому сприяє виживанню виду.
А молоді птахи сідають у чуже гніздо, бо це безпечно і звично для них.
– Пригадую, ви колись говорили, що після яйцекладки статеві залози лелек атрофуються й анатомічні відмінності між ними згладжуються. Так у моногамних птахів закладено природою.
– Це дивно, але це факт. Відеокамера не бреше. У серпні між Грицьком і Одаркою спарювання не було, а от з Грициком це сталось. Певно, вплинуло те, що у цей час тривалість дня зменшується й стає близькою до весняної, коли вони розмножуються. Це може стимулювати інтенсивність роботи статевих залоз. По-друге, цьому може сприяти й те, що пташенята вилетіли, самець і самка лишились наодинці… Але це залишкові явища. Відомі науковці з Канівського природного заповідника Віталій та Євгенія Грищенки фіксували навіть відкладення яйця в такий пізній період, але без висиджування. Вчені вважають, що це зміцнює сім’ю, прив’язує кожного з партнерів до гнізда, сприяє швидшому їх поверненню до нього.
У нашому випадку спарювання було, а яєць – ні.
– Одарка й цього року утримала статус багатодітної матері?
– Так. Цього сезону лише вони з Грициком вивели п’ятеро пташенят. По четверо дитинчат ми зафіксували у п’ятьох гніздах.

Горобці хатні нікуди не зникли

– Про які ще цікаві цьогорічні спостереження ви можете розповісти?
– Це ще не наукові висновки, а просто констатація факту: лелече гніздо – ціла екосистема. В ньому виводяться безхребетні й живуть кілька видів птахів. Ми спостерігали, як чорногузи дістають з глибини гнізда личинок, вірогідно, бронзівок, а можливо, навіть і жука-носорога. Після відльоту господарів до гнізда навідувалося не менш як десяток видів дрібних птахів: плиска, ластівки, синиці, дрозд, одуд, кілька видів вівчариків… Хтось із них шукає там якусь поживу для себе, а хтось краде будівельний матеріал для свого гнізда, як от горобці. А хтось просто сідає на відпочинок під час перельоту.
– До речі, про горобців. Судячи по тому, як вони «окупували» гніздо Грицика й Одарки, ці жевжики нікуди не зникли…
– Чомусь усі хочуть сенсації. Як підняли паніку в публічному просторі: «Ой, пропали горобці!» Та ніде вони не пропали! Ну, може, зменшилась їхня чисельність, може, на третину. Але це нормальні хвилі чисельності, характерні для будь-якого виду дикої природи.
У гнізді Одарки й Грицика живуть та розмножуються лише горобці хатні. Періодично з’являються польові. Але останні селяться у закритих місцях – у дуплах, старих норах тварин тощо.
– Хатні й зимуватимуть у гнізді?
– Лише до холодів, а потім знайдуть тепліше місце.
– До речі, де переважно гніздяться лелеки? На стовпах?
– Раніше гніздились на хатах і на деревах. Але їм потрібен зручний підліт, якого дерево дуже часто не дає, а придатних для гніздування солом’яних чи очеретяних дахів давно немає. Тому опори ліній електропередач виявилися для них найкращими, незважаючи на ризики враження струмом.
Зокрема, в нашому парку три чверті лелечих гнізд знаходяться на стовпах, значна частина – на водонапірних вежах, кілька – на деревах і два – на хатах. Тенденція до збільшення числа гнізд на ЛЕП тримається.
– А чи вплинули військові дії на переміщення популяції чорногузів подалі від зони бойових дій?
– Якщо війна й має на це якийсь вплив, то незначний. Справа в тому, що південний схід України – це крайні точки ареалу буслів, і там їх небагато.
– До наступного сезону почистите лелече гніздо, з якого ведеться стрім?
– А з якого дива? Птахи ж якось жили в ньому до того, як ми запустили з нього онлайн трансляцію? Єдине – що, коли зніматимемо камеру до весни, заодно установимо дренаж, щоб у гнізді не збиралася вода. Цей сезон був дощовий, пташенята під кінець дуже сильно втоптали будівельний матеріал, й у ньому почала утворюватися калюжа. Для здорових птахів це не загрозливо, а для малих не бажано.
Спостереження триватимуть і надалі.